Постанова 4813 № 496/2424/21

Номер провадження: 33/813/1154/21 Номер справи місцевого суду: 496/2424/21 Головуючий у першій інстанції Горяєв І. М. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.09.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря - Дубрянської Н.О., розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, встановив: Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавленням права керування транспортними засобами строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривень. З вказаної постанови вбачається, що 19.05.2021 року, ОСОБА_1 о 21.15 год., в Одеській області, с. Дачне, траса «Київ-Одеса», 452 км., керував автомобілем марки «DAF XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування зазначеним засобом, згідно постанови державного виконавця серії ДВС №58938335 від 05.08.2019 року. Не погоджуючись з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2021 рокупредставника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)суд першої інстанції розцінив відомості зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення про наявність обмежень за постановою ДВС від 21 жовтня 2019 року, як описку та вважав, що там зазначено постанову ДВС від 05 серпня 2019 року. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції був необ`єктивним, так як будь-яка описка, виправляється у процесуальний спосіб; 2)18 червня 2021 року адміністративний матеріал було направлено на доопрацювання. Новий протокол із іншими відомостями, тобто виправленими описками не складався; 3)до протоколу про адміністративне правопорушення було долучено роздруківку постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом, яка не завірена належним чином. Не надано доказу підтвердження того, що ОСОБА_1 відомо про наявність встановленого відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом, відсутні письмові пояснення ОСОБА_1 , відсутні відомості проте, чи притягувався до адміністративної відповідальності, відсутні паспортні дані, до протоколу не додано БК 1632; 4)ОСОБА_1 не було відомо про наявність будь-яких обмежень, даний факт підтверджується відповіддю на адвокатський запит керівника органу ДВС, в якому зазначено, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання ОСОБА_1 такої постанови; 5)ОСОБА_2 не повідомлялося про проведення відеозйомки, а тому даний доказ є недопустимим. Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити за відсутності події та складу правопорушення. Заслухавши пояснення, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Ч. 3 ст. 126 КУпАП, передбачено правопорушення, що полягає у керуванні транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами надсилаються рекомендованим поштовим відправленням і боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобам направляються до виконання відповідними органами після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 цього Закону, для оскарження рішення, дії виконавця, якщо рішення, дії виконавця не були оскаржені. Із вище викладеного вбачається, що суд першої інстанції, перевіряючи наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 126 КУпАП, зобов`язаний перевірити: наявність постанови державного виконавця про обмеження ОСОБА_1 у праві керування ним транспортними засобами; факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність відносно нього постанови державного виконавця про його обмеження у праві керування ним транспортними засобами; наявність чи відсутність постанови про скасування заходів примусового виконання рішень. Із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 повністю дотримався вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази: -Протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №137454 від 19 травня 2021 року, з якого вбачається, що 19.05.2021 року о 21:15 год. в Одеській області Біляївського району с. Дачне, траса «Київ-Одеса», 452 км., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «DAF XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування зазначеним транспортним засобом, згідно постанови державного виконавця серії ДВС №58938335 від 21.04.2019 року. -Постанову державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Піонтківською А.І. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 05.08.2019 року. Згідно даної постанови, встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 2/357/38/19 виданого 06.03.2019 року. -Рапорт поліцейського взводу 1 роти 2 батальйону 2 полку в Одеській області УПП ДПП капрала поліції Хеладзе Г. Т., з якого вбачається, що під час несення служби 19.05.2021 року ним було зупинено транспортний засіб «DAF XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки було з`ясовано, що відносно даного водія було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами серії ВП № 58938335. У зв`язку із чим і було складено протокол про адміністративне правопорушення. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що йому не було відомо про наявність будь-яких обмежень і що даний факт підтверджується відповіддю на адвокатський запит керівника органу ДВС, в якому зазначено, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази отримання ОСОБА_1 такої постанови, судом апеляційної інстанції оцінюються критично з огляду на наступне. З постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами вбачається, що 21.04.2019 року було відкрито виконавче провадження за № 58938335 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/38/19 виданого 06.03.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом про змінення розміру аліментів, які стягуються за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2010 року у справі № 2-7703/2010. Після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 05.08.2019 року за період з 06.03.2019 року по 31.07.2019 року в сумі 37200 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Отже, ОСОБА_1 не заперечувався той факт, що він був обізнаний про те, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2010 року з нього стягуються аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже і про заборгованість по сплаті аліментів він також був обізнаний. Крім того згідно відповіді Відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що 19.04.2019 року державним виконавцем відділу на підставі ст. ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено боржнику для виконання, стягувачу для відома. Отже, вказана постанова надсилалася сторонам виконавчого провадження для відома та направлялася для виконання. Після закінчення строку, визначеного ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для її оскарження, якщо постанова не була оскаржена, а у разі оскарження постанови-після розгляду справи відповідним судом, якщо постанова не скасована, постанова може бути оскаржена до суду протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про її винесення. В процесі розгляду даної справи, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції не було встановлено, що ОСОБА_1 звертався із заявою про оскарження вищезазначеної постанови. Інші посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки розцінюються, як спосіб самозахисту з метою уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, вони були предметом розгляду суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 19.05.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 . За таких обставин суддя апеляційного суду доходить висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.3 ст.126 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суддя, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 11 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова