Постанова 4812 № 468/175/21-ц

20.10.21 22-ц/812/1979/21 Справа №468/175/21-ц Головуючий суду першої інстанції - Янчук С. В. Провадження №22-ц/812/1979/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 жовтня 2021 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д., за участі представника позивача - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана через її представника ОСОБА_1 , на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року, ухвалене за позовом ОСОБА_2 до Баштанської районної ради Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, У С Т А Н О В И В: У лютому 2021 року ОСОБА_2 подала вищевказаний позов, який обґрунтовувала наступним. Позивач зазначала, що 12 березня 2009 року Баштанською районною радою Миколаївської області було прийнято рішення №27, відповідно до якого продавалося приміщення шкільної майстерні Плющівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. 16 липня 2009 року ОСОБА_2 за результатами відкритих біржових торгів була визнана їх переможцем, у зв`язку з чим було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі майстерні загальноосвітньої школи під літ.А-1 загальною площею 149,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . Вказаний договір нотаріально посвідчено не було, оскільки відповідач ухилився від вказаної дії. Визнати договір купівлі-продажу дійсним у судовому порядку їй не вдалося, про що свідчить рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 15.01.2020 про відмову у задоволенні її позову. Посилаючись на те, що вона добросовісно заволоділа майном на підставі договору та з 2009 року відкрито та безперервно володіє ним, позивач просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю майстерні Плющівської загальноосвітньої середньої школи під літ А-1, загальною площею 149,5 кв.м, яка знаходиться по АДРЕСА_1 . Представник Баштанської районної ради Миколаївської області позов ОСОБА_2 визнав та просив його задовольнити. Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є добросовісним набувачем спірного майна. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову. Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач вказувала, що судом неправильно оцінено наявні в матеріалах справи докази та розтлумачено норми права, які регламентують визнання права власності за набувальною давністю. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2009 року Баштанською районною радою Миколаївської області прийнято рішення №27, яким на підставі клопотання Баштанської РДА вирішено продати на конкурсній основі приміщення шкільної майстерні Плющівської ЗОШ І-ІІІ ступенів загальною площею 149,5 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 . Здійснити процедуру продажу вказаного приміщення було доручено Баштанській РДА. 16 липня 2009 року за результатами торгів, проведених на Південній товарній біржі, було укладено договір купівлі-продажу приміщення шкільної майстерні, відповідно до умов якого покупцем стала ОСОБА_2 . У п. 3.2. договору, зареєстрованого товарною біржою за №13710, сторони узгодили, що цей біржовий договір є підставою для подальшого укладення нотаріально посвідченого договору з метою державної реєстрації права власності покупця на придбане майно. Цього ж дня між продавцем та покупцем було складено акт прийому-передачі майна. Факт оплати вартості майна підтверджується квитанцією №16-7/1 від 16.07.2009 на суму 2700 грн. Згідно з довідкою виконавчого комітету Баштанської міської ради від 22.11.2019 ОСОБА_2 користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 на умовах оренди землі з 05 жовтня 2009 року. З рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 15 січня 2020 року випливає, що ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Баштанської районної ради Миколаївської області про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 16.07.2009. Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з положеннями частин 1 та 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Частина четверта статті 263 ЦПК України регламентує, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18) зазначено, що умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 3-87гс15 зроблено висновок, що норми статті 344 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З викладеного випливає, що позивач володіє нерухомим майном за волею власника і знає хто є власником майна. Тоді як застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстав) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю (майном), тому вибраний позивачем спосіб захисту не відповідає специфіці правовідносин, що виникли. Встановивши, що позивач знала, хто є власником спірної будівлі, що доводиться у тому числі укладеним у 2009 році договором на товарній біржі, який містить посилання на те, що вона стане власником спірного майна тільки після нотаріального посвідчення угоди та державної реєстрації її права власності на придбане майно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем на спірне майно за набувальною давністю, тому що ОСОБА_2 у розумінні ст.344 ЦК України не є добросовісним набувачем. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана через її представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 09 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 20 жовтня 2021 року.