Постанова Харківський апеляційний суд № 2-2420/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м. Харків справа № 2-2420/11 провадження № 22-ц/818/518/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді Хорошевського О.М. суддів Котелевець А.В., Яцина В.Б. сторони справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» відповідач - ОСОБА_1 особа яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу особи яка не приймала участі у справі ОСОБА_2 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року постановлене ОСОБА_3 , у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, У С Т А Н О В И В: У липні 2011 року ПАТ «ПроКредит Банк» звернулося до суду із позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за кредитним договором № 2.27108/5817 від 24 квітня 2008 року, гривневий еквівалент якої за курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 225383,11 грн., з яких борг по капіталу склав 216287,76 грн., борг за процентами - 4888,81 грн., пеня - 4206,54 грн.; стягнути заборгованість за кредитним договором № 2.27958/5817 від 23 липня 2008 року, гривневий еквівалент якої за курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 260393,09 грн., з яких борг по капіталу склав 253196,64 грн., борг за процентами - 6127,81 грн., пеня - 1068,64 грн. Вирішити питання щодо судових витрат. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 21 лютого 2005 року між банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено Рамкова угода № 5817, відповідно до якої банк зобов`язався здійснювати кредитування ФОП ОСОБА_5 у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 100000,00 доларів США, ліміт строку 120 місяців. На підставі та в межах Рамкової угоди банк та фізична особа - підприємець ОСОБА_5 уклали договір про надання траншу № 2.27108/5817 від 24 квітня 2008 року (кредитний договір № 1), відповідно до якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 33000,00 доларів США, процентна ставка 14% річних зі строком на 36 місяців. Всупереч умовам Рамкової угоди, кредитного договору № 1 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 не забезпечила своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед банком за кредитним договором №1 в розмірі 225383,11 грн., з яких борг по капіталу склав 28089,32 доларів США, борг за процентами - 634,91 доларів США, пеня - 4206,54 грн. В межах Рамкової угоди банк та фізична особа - підприємець ОСОБА_5 уклали договір про надання траншу № 2.27958/5817 від 23 липня 2008 року (кредитний договір № 2), відповідно до якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 35000,00 доларів США, процентна ставка 15% річних зі строком на 48 місяців. Всупереч умовам Рамкової угоди, кредитного договору № 2 фізична особа - підприємець ОСОБА_6 не забезпечила своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед банком за кредитним договором № 2 в розмірі 260393,09 грн., з яких борг по капіталу склав 32882,68 доларів США, борг за процентами - 795,82 доларів США, пеня - 1068,64 грн. В забезпечення виконання зобов`язань фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 за кредитними договорами між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 5817-ДП6 від 24 квітня 2008 року, яким не передбачено спеціальних умов відповідальності поручителя, тому ОСОБА_5 і ОСОБА_4 відповідають перед банком як солідарні боржники. У зв`язку з виникненням заборгованості банк звернувся до поручителя з вимогами № 09/01/РБ від 09 січня 2009 року та № 10/01/РБ від 09 січня 2009 року про виконання зобов`язань фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 відповідно до умов договору поруки, які отримані поручителем 20 січня 2009 року. Однак ці вимоги банку не були виконані і погашення на підставі договору поруки не відбулося. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 як солідарного боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» заборгованість за договором про надання траншу №2.27108/5817 від 24 квітня 2008 року в сумі 225383,11 грн., за договором про надання траншу № 2.27958/5817 від 23 липня 2008 року в сумі 260393,09 грн., а всього 480501,02 грн., також судовий збір в сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120,00 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 серпня 2016 року ОСОБА_4 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 грудня 2011 року залишено без змін. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції особа яка не приймала участі у справі ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати заочне рішення суду, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08.11.2016 року та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим постановленим з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції неправомірно збільшено обсяг заборгованості ФОП ОСОБА_2 перед Банком, незаконно нараховано додаткові грошові кошти у якості боргу за договорами про надання трашу, сума заборгованості складає: 686137,54 (загальна сума заборгованості) - 285003,75 (сума отримана від реалізації предмета іпотеки) = 401 133, 79грн. Суд вирішив питання про права та обов`язки ФОП ОСОБА_5 , однак в порушення вищевказаної статті не залучив до участі у справі вказану особу. Також, ФОП ОСОБА_5 фактично позбавлена можливості виконати такий обов`язок на користь належного кредитора, оскільки у разі виконання ОСОБА_7 , поручителем, оскаржуваного судового рішення, до неї перейдуть всі права та обов`язки кредитора і остання буде мати до ФОП ОСОБА_5 права вимоги за основним зобов`язанням. Проте, ОСОБА_7 не є поручителем, а тому і не може бути належним кредитором у зобов`язанні оскільки строк виконання зобов`язання в повному обсязі за Договором про надання траншу №2.27108/5817 від 24.04.2008 року, договором про надання траншу №2.27958/5817 від 23.07.2008 року, договором про надання траншу №2.19710/5817-ДТ2 від 01.07.2007 року настав 23.02.2009 року в день вчинення виконавчого напису. В силу ст. 559 ЦК України, кредитор мав право протягом шести місяців з 23.02.2009р. пред`явити вимогу до поручителя про виконання основного зобов`язання, тобто до 23.08.2009року. Однак, кредитор не скористався наданим йому правом та не звернувся з вимогою до поручителя, а саме судовим позовом, до 23.08.2009р., а тому в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України порука за вказаними вище договорами припинилася. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року залучено до участі у справі правонаступника ПАТ «ПроКредітБанк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА». Судом апеляційної інстанції вживалися заходи для належного повідомлення позивача по справі. Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та судову повістку про розгляд справи 20.07.2021 року було вручено …… Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Беручі до уваги вище викладене судова колегія вважає за можливе розглянути справи без участі представника позивача. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Задовольняючи позовні вимоги банку суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_4 не виконала свої зобов`язання за договором поруки, у зв`язку з чим з неї як з солідарного боржника підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 480501,02 грн. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23.12.2011 року залишено без змін. Судова колегія з такими висновками судів погодитися не може з огляду на наступне. Розглядом справи встановлено, що 21 лютого 2005 року між банком та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено Рамкову угоду № 5817, відповідно до якої банк зобов`язався здійснювати кредитування ФОП у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 100000,00 доларів США, ліміт строку 120 місяців. В межах Рамкової угоди банк та фізична особа - підприємець ОСОБА_5 уклали договір про надання траншу № 2.27108/5817 від 24 квітня 2008 року (кредитний договір № 1), відповідно до якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 надано кредит в розмірі 33000,00 доларів США, процентна ставка 14% річних зі строком на 36 місяців та договір про надання траншу № 2.27958/5817 від 23 липня 2008 року (кредитний договір № 2), відповідно до якого фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 надано кредит в розмірі 35000,00 доларів США, процентна ставка 15% річних зі строком на 48 місяців. В забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 за кредитними договорами між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 5817-ДП6 від 24 квітня 2008 року, яка відповідає перед банком як солідарний боржник. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань ФОП ОСОБА_8 у неї утворилась заборгованість перед банком за кредитним договором № 1 в розмірі 225383,11 грн., з яких борг по капіталу склав 28089,32 доларів США, борг за процентами - 634,91 доларів США, пеня - 4206,54 грн. У зв`язку з виникненням заборгованості банк звернувся до поручителя ОСОБА_4 з вимогами № 09/01/РБ від 09 січня 2009 року та № 10/01/РБ від 09 січня 2009 року про виконання зобов`язань за договором поруки. Згідно з ст. 1054ЦК України, за кредитним договором банк або ін. фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною 1ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом. Разом з тим, враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та пряму залежність від його умов, визначаючи розмір заборгованості за кредитними зобов`язаннями, що підлягають стягненню з відповідачів (боржника та поручителя), апеляційний суд в межах своїх повноважень перевіряє доводи скаржника в частині припинення поруки та вказує на таке. Згідно вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку, Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель-відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Як що ж сторони у договорі визначили інший строк дії поруки, відповідно застосовується строк, визначений за домовленістю сторін що відповідає засадам цивільного законодавства щодо свободи договору. Пунктами 4.1., 4.2. та 4.5 договору поруки передбачено, що порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого ОСОБА_9 угодою ліміту строку кредитування та до моменту припинення строку дії ОСОБА_9 угоди, належного виконання усіх зобов`язань позичальника. Припинення окремих кредитних договорів чи погашення заборгованості позичальника до моменту припинення строку дії ОСОБА_9 угоди, а також непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки. Договір вступає в силу з моменту його укладення, діє протягом усього часу дії, встановленого ОСОБА_9 угодою ліміту строку кредитування та до моменту припинення строку дії ОСОБА_9 угоди, належного виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитними договорами та поручителя за договором. До усіх вимог, що випливають з договору, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність. Як вбачається з виконавчого напису від 23.02.2009 року вчиненого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. вбачається, що в беспірному порядку було здійснено стягнення на підставі виконавчого напису на квартиру 11,13 (одинадцять, тринадцять) (колишня квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 96,1 кв.м. житлова площа 69,5 кв.м, яка належить ОСОБА_5 . Заставна вартість предмету застави становить 525200,00 за іпотечним договором № X-3609/03.04-ІД. Вказане майно задовольняє вимоги Закритого акціонерного товариства «Про Кредит Банк» в сумі 686137,54 грн. В зв`язку з пред`явленням достроково вимоги про виконання зобов`язань, Банк змінив і строк дії договору. З позовом до поручителя ОСОБА_4 банк звернувся 12.07.2011 тобто в межах строку позовної давності передбаченого договором поруки. Таким чином доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки судовою колегією відхиляються. Щодо розміру заборгованості яка підлягає стягненню судова колегія зазначає наступне. Звертаючись у 2011 році з позовом Банк не надав суду розрахунку заборгованості з якого вбачалось, за яким період, на яку суму та за якими відсотками було вирахувано суму боргу у розмірі 225383,11 грн та 260393,09 грн за договорами про надання траншу від 24.04.2008 року та 23.07.2008 року. Також, позивачем не зазначено про звернення стягнення на заставне майно та його подальший продаж, а саме квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 Такими чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити наданий Банком розрахунок заборгованості та встановити чи враховано суму від реалізованої квартири. Відповідно до статті 374 ЦК Українисуд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підстави для скасування судового рішення визначені статтею 376 ЦПК України. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційних скарг частково, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини першої вказаної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги 2550,00 грн. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23 грудня 2011 року- скасувати. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 08 листопада 2016 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, заочне рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 23 грудня 2011 року залишено без змін - скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНИ» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 2550,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.М.Хорошевський Судді А.В.Котелевець В.Б.Яцина Повне судове рішення складено «20» жовтня 2021 року