Постанова 4803 № 199/7014/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7247/21 Справа № 199/7014/20 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., за участю секретаря - Керімової-Бандюкової Л.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання кредитного договору частково недійсним, - ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") у жовтні 2020 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість за кредитними договорами №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року та №26205000409852 від 27 лютого 2019 року. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 30 жовтня 2018 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в строк до 30 жовтня 2022 року. Умовами кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,99% від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом - 56,0% річних. У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 02 жовтня 2020 становить 170 425,15 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 131 404,01 грн.; залишок прострочених відсотків - 11 439,74 грн.; залишок прострочених комісій - 27 581,4 грн. Окрім того, 27 лютого 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено ще один договір №26205000409852, відповідно до умов якого банк надає позивальнику грошові кошти у розмірі 84 678,04 грн. зі строком повернення до 26 лютого 2021 року. Згідно умов кредитного договору, строк кредиту становить 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні на ступні 12 місяців. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 48% річних, на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних. У порушення умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 02 жовтня 2020 ркоу становить 143 643,16 грн., з яких: залишок простроченого кредиту - 84 678,04 грн.; залишок прострочених відсотків - 58 065,12 грн.; залишок прострочених комісій - 900,00 грн. Враховуючи вищевикладене, загальна заборгованість ОСОБА_1 по двом кредитним договорам становить 314 068,31 грн., з яких загальна заборгованість по кредитному договору №22039000092815 - 170 425,15 грн.; загальна заборгованість по кредитному договору №26205000409852 - 143 643,16 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача, а також судові витрати по справі /а.с.1-3/. У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічними позовними вимогами до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання кредитного договору частково недійсним. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що дійсно 30 жовтня 2018 між сторонами було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., строком до 30 жовтня 2022 року, цільове призначення - на споживчі потреби. Зазначила, що умови кредитного договору, якими передбачено її обов`язок платити на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" за обслуговування кредиту є незаконними та суперечать вимогам законодавства у сфері захисту прав споживачів, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду. Так, Пунктом 1.2. Договору їй фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування». Також ОСОБА_1 вважає, що оскільки їй було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися безоплатно, вказані вище положення кредитного договору є несправедливими, а дії відповідача за зустрічним позовом при укладенні спірного кредитного договору суперечили вимогам чинного законодавства, а відтак просила суд визнати окремі положення кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 недійсними, а також зобов`язати АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості по зазначеному договору та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) /а.с.49-52/. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро". Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним п.1.2. та розділ 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 1,99 % від суми кредиту, загальний розмір якої за весь період кредитування дорівнює 147 100, 80 грн. Визнано недійсним п.1.2. та розділ 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Зобов`язано АТ "Банк Кредит Дніпро" здійснити перерахунок заборгованості по Кредитному договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ "Банк Кредит Дніпро", та зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 кошти за обслуговування кредиту в рахунок погашення основного боргу (кредиту) по Кредитному договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат /а.с. 88-91/. Не погоджуючись з вказаним рішенням АТ "Банк Кредит Дніпро", подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог банку та відмову в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 /а.с. 99-110/. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надала суду відзив, в якому посилається на необгрунтованість скарги та вважає її такою, що не підлягає задоволеню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що 30 жовтня 2018 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22039000092815, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 154 000,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в строк до 30 жовтня 2022 року. Умовами кредитного договору встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту - 1,99% від суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних /а.с.5-6/. Відповідно до п. 1.3. Договору Банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 до цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, комісії, вартості супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін. Розділом 4 Договору передбачено графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором на споживчі потреби, з якого вбачається, що з 30 жовтня 2018 року по 30 жовтня 2022 року погашення кредиту буде здійснюватися шляхом щомісячних платежів у розмірі 3 208,27 грн., однак за весь строк кредитування ОСОБА_1 має як повернути отриману суму кредиту у розмірі 154 000,00 грн. та відсотки за користування ним у розмірі 3,14 грн., так і сплатити суму комісії за обслуговування цього кредиту, а саме за розрахунково-касове обслуговування у загальному розмірі 147 100,80 грн. У кредитному договорі, укладеному між сторонами зазначено, що терміни, які використовуються в даному договорі, вживаються в значеннях, наведених в Універсальному договорі банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" із змінами та доповненнями, затвердженому відповідним Рішенням Правління Банку та розміщений на сайті www.creditdnepr.com.ua (далі - УДБО), до якого Клієнт приєднався шляхом підписання Заяви-згоди №5092765 від 30 жовтня 2018 року. Так, підпунктом 6.9.3. пункту 6.9. «Загальні умови кредитування» Розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ "Банк Кредит Дніпро" версія 13.0, затвердженого протоколом Комітету з бізнесу фізичних осіб АТ "Банк Кредит Дніпро" від 15 серпня 2018 року № 48.6, в редакції, що діяла на момент укладення договору, встановлено, що банк здійснює обслуговування Кредиту (здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS-повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення Клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою Клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості тощо) та стягує плату за обслуговування такого кредиту у вигляді щомісячної комісії. Отже, згідно загальних умов кредитування, визначених самим АТ "Банк Кредит Дніпро" в своєму УДБО, обслуговування кредиту це фактично нагадування (інформування) про дату сплати чергових платежів та про стан заборгованості позичальника по кредиту. Таким чином, оскільки надання інших послуг за вказану щомісячну плату умовами договору не передбачено, пунктом 1.2. договору на споживчі потреби ОСОБА_1 фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 с. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстнації прийшов до висновку, що дії АТ "Банк Кредит Дніпро" при укладанні спірного кредитного договору суперечили вимогам чинного законодавства України, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», а відтак розрахована позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року є незаконною та не повинна містити у своєму складі нараховані суми щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування, а отже має бути зменшена на суму у розмірі вже сплачених відповідачем коштів в рахунок цієї незаконної комісії. За вказаних обставин суд першої інстанції ухвалив рішення про визнання недійсним п.1.2 та розділ 4 кредитного договору №22039000092815 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 1,99 % від суми кредиту та в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Проте повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав. Відповідно до норм ст.265 ЦПК України при ухвалені рішення за результатами розгляду позовних вимог суд у мотивувальній частині рішення зазначає підстави та мотиви, з яких суд дійшов висновку про задоволення чи відмову в задоволені позовних вимог. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним п.1.2 та розділ 4 кредитного договору №22039000092815 в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних суд першої інстанції не мотивував свій висновок. Як було встановлено судом, за умовами кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року сторони визначили процентну ставку за кредитом, яка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001%, на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У справі, яка переглядається, встановлено, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування. Виходячи з викладеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним п.1.2 та розділ 4 кредитного договору №22039000092815 в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних. Щодо позовних вимог про визнання недійсним п.1.2 та розділ 4 кредитного договору №22039000092815 в частині встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) у розмірі 1,99 % від суми кредиту колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Дані висновки також узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №686/5078/18, від 16 серпня 2019 року у справі №357/14311/17, від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19. Виходячи з задоволення позивних вимог в частині визнання недійсним окремого пункту кредитного договору колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність здійснення перерахунку заборгованості за кредитним договором №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року. Таким чином, суд позбавлений можливості встановити суми виниклої заборгованості за вказаним кредитним договором, тому позовні вимоги банку в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року задоволенню не підлягають. Разом з цим, в частині позовних вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором №26205000409852 від 27 лютого 2019 року колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 27 лютого 2019 року між АТ "Банк Кредит Дніпро" та ОСОБА_1 було укладено договір №26205000409852 про встановлення кредитного ліміту, відповідно до умов якого банк надає позичальнику грошові кошти у розмірі 86 400,00 грн. у вигляді кредитної лінії. Строк кредитного ліміту 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту. Якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії кредитного ліміту жодна із сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії кредитного ліміту, строк його ді продовжується на той же строк і на тих же умовах, що визначені в цьому договорі. Умовами кредитного договору встановлена процентна ставка, яка є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 48 %, на прострочену заборгованість за кредитом - 56% річних /а.с.7/. Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 02 жовтня 2020 року виникла заборгованість у сумі 143 643, 16 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 84 678, 04 грн.; заборгованості за процентами - 58 065, 12 грн.; комісія - 900 грн. Дані обставини підтверджуються наданим розрахунком заборгованості. Як вбачається з умов договору №26205000409852 від 27 лютого 2019 року, які узгоджені між сторонами та підписані позичальником, умови щодо розміру та порядку нарахування комісії за кредитом не передбачено договором. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо відмови в задоволені позовних вимог банку в частині стягнення заборгованості за комісією за договором №26205000409852 від 27 лютого 2019 року. Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, належні йому відповідно до ст. 1048, 1056-1 цього Кодексу. За статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Таким чином, враховуючи наведені норми закону, умови договору, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість 142 743, 16 грн., з яких заборгованість за кредитом 84 678, 04, заборгованість за відсотками 58 065, 12 грн., яка виникла за договором №26205000409852 від 27 лютого 2019 року. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п.1.2. та розділу 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволені позовних вимог. Також рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволені позовних вимог АТ "Банк Кредит Дніпро", з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог банку в частині стягнення з позичальника заборгованості за кредитом 84 678, 04, заборгованість за відсотками 58 065, 12 грн. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін. Відповідно до вимог ст..141 ЦПК України враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню сума 5 352, 87 грн., в рахунок відшкодування судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - задовольнити частково. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 травня 2021 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п.1.2. та розділу 4 Кредитного договору №22039000092815 від 30 жовтня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», в частині нарахування на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних - скасувати. В цій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 травня 2021 року в частині відмови в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитним договором №26205000409852 від 27 лютого 2019 року - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" в цій частині задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за кредитним договором №26205000409852 від 27 лютого 2019 року у розмірі 142 743, 16 грн., з яких заборгованість за кредитом 84 678, 04, заборгованість за відсотками 58 065, 12 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у рзмірі 5 352, 87 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров