Постанова 4873 № 911/828/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" жовтня 2021 р. Справа №911/828/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Буравльова С.І. Пашкіної С.А. секретар судового засідання - Нікітенко А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Макарівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21 (суддя Третьякова О.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс" до Макарівської селищної ради про стягнення 38 923,00 грн, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Промжитлосервіс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Макарівської селищної ради (далі - Рада) про стягнення 38 923,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання Радою зобов`язань за договором про надання послуг від 10.06.2020 №65, в частині своєчасного проведення розрахунків за надання послуг з чищення каналізаційних колекторів (Гідродинамічне очищення фекальної каналізації за адресою: Київська область, Макарівський район, село Копилів, вулиця Жовтнева, будинок 55), у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 38 923,00 грн заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 38 923,00 грн основного боргу та 2 270,00 грн витрат зі сплати судового збору. Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем визначених договором підрядних робіт (надання послуг) в заявленому до стягнення розмірі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що, на думку відповідача, при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 апеляційну скаргу Ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Мартюк А.І., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 року поновлено Раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/828/21. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 до закінчення апеляційного провадження у даній справі. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень, клопотань та письмових пояснень - до 16.09.2021. 10 вересня 2021 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, останній заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення. Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 10 червня 2020 року між Товариством та Копилівською сільською радою, правонаступником якої є Макарівська селищна рада, укладено договір про надання послуг №65, за умовами якого, замовник доручив, а виконавець зобов`язався надати такі послуги: ДК 021:2015:90470000-2 - послуги з чищення каналізаційних колекторів (Гідродинамічне очищення фекальної каналізації за адресою: вул. Жовтнева 55, с. Копилів, Макарівський район, Київська область). Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб. Відповідно до пункту 1.2 договору замовник зобов`язався своєчасно прийняти і оплатити послуги, які визначені у пункті 1.1 цього правочину. Згідно з пунктом 1.3 даної угоди надані послуги передаються виконавцем замовнику на підставі акта здачі-прийняття наданих послуг, який підписуються обома сторонами. У цьому договорі під актом сторони розуміють акти, складені за типовою формою КБ-2в та довідки складені за типовою формою КБ-3. Пунктом 2.1 договору визначено, що його загальна сума складає: 38 923,00 грн, без ПДВ. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів після підписання замовником та виконавцем актів здачі-прийняття наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (пункт 3.2 договору). Відповідно до пункту 3.3 договору сторони погодились, що кінцевий термін оплати замовником наданих і прийнятих послуг, з урахуванням пункту 3.2 договору, здійснюється не пізніше 30.09.2020. Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання взятих на себе зобов`язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 12.1 договору). На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги в повному обсязі, що підтверджується скріпленими підписами та печатками сторін актом здачі-приймання робіт форми №КБ-2в від 12.06.2020 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 12.06.2020 форми №КБ-3, копії яких містяться в матеріалах справи. Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач, свої грошові зобов`язання не виконав належним чином, за надані послуги не розрахувався, в зв`язку з чим за останнім на час розгляду справи наявна заборгованість в сумі 38 923,00 грн. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі статтею 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту. Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково. За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 ГПК України). Належними, у розумінні частини 1 статті 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно з частиною 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. За приписами частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 ГПК України). Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, як бюджетна установа не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті. Також заперечення відповідача, які зводяться до того, що у Копилівської сільської ради не обліковується дебіторська заборгованість перед позивачем, судом не беруться до уваги при вирішенні даного спору, оскільки вказані заперечення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Заперечення відповідача, стосовного того, що, на його думку, додані до позовної заяви копії документів не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" а, отже, не є належними та допустимими доказами надання послуг Копилівській сільській раді за договором від 10.06.2020 №65, з огляду на таке. Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Акт виконаних будівельних робіт за червень 2020 року, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2020 року містять підписи зі сторони позивача та відповідача, які скріплені відбитками печаток обох сторін. Крім того, акт виконаних будівельних робіт за червень 2020 року містить посилання на договір від 10.06.2020 №65. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання відповідачем визначених договором підрядних робіт (надання послуг) в заявленому до стягнення розмірі. Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок, що Макарівська селищна рада є правонаступником Копилівської сільської ради, оскільки зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також визнається самим відповідачем. Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Водночас, за змістом пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Разом із тим, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачені законом підстави для зміни та скасування оскаржуваного рішення відсутні. Враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись статтями 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Макарівської селищної ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 05.07.2021 у справі №911/828/21.

5. Матеріали справи №911/828/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді С.І. Буравльов С.А. Пашкіна