Постанова 4873 № 910/15955/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "18" жовтня 2021 р. м.Київ Справа№ 910/15955/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Дикунської С.Я. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 (суддя Колесник Р.М.) за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" про стягнення 223 048,98 грн, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі по тексту - АТ "Укртрансгаз"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" (далі по тексту - ТОВ "Робочий Стіль"/відповідач) 223048,98 гривень, з яких: 109429,08 гривень пеня, 113619,90 гривень штраф.В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач здійснив поставку товару з порушенням строку визначеного сторонами у договорі про закупівлю від 13.02.2020 № 2002000048/190, що стало підставою для нарахування та вимог про стягнення 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Крім того, відповідач зазначав, що станом на 04.12.2020 обов`язки за договором № 2002000048/190 ним виконано у повному обсязі, що свідчить про добросовісне виконання умов договору з його боку, відтак, відповідач переконаний, що відсутність у матеріалах справи доказів спричинення позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки товару свідчить по порушення норм ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності. А тому відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, з урахуванням власного контррозрахунку, до 50 % з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий стіль" про стягнення 223 048,98 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз 54714,54 гривень пені, 56809,95 гривень штрафу та 3345,73 гривень судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем зобов`язань за договором, що є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення пені та штрафу. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України , присудивши до стягнення 57 714,54 гривень пені та 56 809,95 грн. штрафу, з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства, відмовивши у стягненні решти вимог у цій частині. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось (22.06.2021 згідно поштового трекеру на конверті, у якому апеляційну скаргу надіслано до суду першої інстанції) до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення штрафних санкцій не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошував, що обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення розміру пені та штрафу - відсутні, з огляду на те, що наведений випадок - не є винятковим, відповідачем не наведено виняткових обставин для зменшення розміру пені та штрафу на 50%, Крім того, скаржник посилався на те, що під час зменшення розміру пені та штрафу не було враховано інтереси позивача, а відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування підстав зменшення пені та штрафу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021: поновлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15955/20. за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзивів, заяв та клопотань, а також зупинено дію оскаржуваного рішення. Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава

1. Апеляційне провадження). За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (станом на день звернення з позовною заявою) встановлено, що з 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2270 гривень. Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 210 200,00 грн. (2 102,00 грн * 100 = 210 200,00 грн). - станом на момент звернення з відповідним позовом, та 227 000,00 грн. - станом на момент звернення з апеляційною скаргою. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення 223 048,98 грн., вказана справа, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ. Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі». Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 надіслана відповідачу за адресою його юридичного місцезнаходження, проте, повернута до суду апеляційної інстанції з зазначенням причин повернення внаслідок відсутністю адресата, що в силу приписів ст. 270 Господарського процесуального кодексу України вважається належним повідомленням. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується матеріалами справи, 13.02.2020 АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" (покупець) та ТОВ "Робочий Стіль" (постачальник) укладено договір про закупівлю № 2002000048/190 (далі - договір). Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця формений одяг (одяг робочий), (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації. Згідно п. 3.1. договору загальна сума цього договору становить 17988383,00 грн, в тому числі ПДВ - 299730,50 грн. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (п. 3.3. договору). Відповідно до п. 5.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Місце поставки товарів визначається наступним чином. У специфікації зазначається перелік можливих місць поставки товарів. За десять робочих днів до здійснення поставки покупець направляє постачальнику письмове повідомлення з зазначенням певного місця поставки, обраного з переліку місць поставки товарів, зазначених у специфікації. У випадку здійснення поставки товарів партіями, покупець залишає за собою право визначити окреме місце поставки для кожної партії товарів. Право власності на товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття товарів покупцем за видатковою накладною (пункт 5.6.). Пунктом 5.8. договору визначено, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів: видаткової накладної (пп. 5.8.1.); сертифікату відповідності або паспорт (виданий уповноваженим українським органом з сертифікації) (пп. 5.8.2.); товарно-транспортної накладної (пп. 5.8.3.). Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю (пункт 5.13.). Згідно п. 6.3. договору постачальник зобов`язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (пп. 6.3.1.); негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів (пп. 6.3.6.). Додатком 1 до договору сторони оформили Специфікацію, якою визначено, зокрема, перелік та кількість товару, який продавець має передати покупцю, а саме - костюм ЗМиВуНм (01-01 Тип А; чоловічий робочий літній), у кількості - 1475 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 1202125,00 гривень; костюм ЗМиВуНм (02-01 Тип Б; чоловічий ІТП літній), у кількості - 297 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 239085,00 гривень; костюм ЗМиВуНм (03-01 Тип А; жіночий робочий літній), у кількості - 69 штук, загальною вартістю (без ПДВ) 57442,50 гривень. Вказаною Специфікацією погоджено графік поставки обумовленого товару, згідно якого 20% товару поставляється протягом 60 календарних днів з моменту укладення договору, 30% товару поставляється протягом 70 календарних днів з моменту укладення договору, 50% товару поставляється протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору. Місце поставки: DDP - склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ковалівська,

9. Загальна вартість товару по Специфікації складає 1798383,00 гривень, у тому числі ПДВ. Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення ТОВ "Робочий Стіль" від 26.03.2020 № 1131, останнє, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211, та введення на території України надзвичайного стану, повідомило керівника філії про те, що на час дії карантину (форс-мажорних обставин), можливі затримки у постачанні товарів. В зв`язку з чим відповідач просив надати інформацію щодо того чи наявна у товариства (покупця - прим. суду) можливість на час дії карантину отримувати товар. Також у вказаному повідомлені ТОВ "Робочий Стіль" запропонувало укласти додаткову угоду щодо пролонгації термінів поставки у випадку неможливості приймати товар за запропонованим ним графіком. Факт направлення повідомлення на адресу Філії "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення у лист від 30.03.2020. Листом від 07.04.2020 Філія "Будівельно-монтажна фірма "Укргазпромбуд" повідомила ТОВ "Робочий Стіль", що у випадку, якщо факт встановлення на території України з 12.03.2020 до 24.04.2020 карантину впливає на виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, то необхідно керуватися розділом 8 договору № 2002000048/190 від 13.02.2020 та вказала на те, що готова приймати товар відповідно до договору протягом всього робочого часу встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку АТ "Укртрансгаз". При цьому, з урахуванням оголошеного карантину значна частина працівників працюють на умовах дистанційної роботи, а тому у разі здійснення поставки товару Філія просила завчасно, не пізніше ніж за 48 годин до запланованої дати поставки партії товару, інформувати про таку поставку. Згідно наявної у матеріалах справи претензії № 3 (№ 3101вих-20-311) від 21.04.2020 покупець звернувся до постачальника із вимогою здійснити поставку частини товару згідно договору на суму 359676,60 гривень, оскільки станом на день звернення із претензією, поставка товару на вказану суму постачальником - здійснена не була. На виконання умов договору відповідач здійснив на користь позивача поставку обумовленого договором товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме: - від 14.05.2020 № 164 на суму 322520,00 гривень; - від 11.08.2020 № 429 на суму 218094,00 гривень; - від 11.08.2020 № 458 на суму 222984,00 гривень; - від 11.08.2020 № 460 на суму 195600,00 гривень; - від 13.08.2020 № 468 на суму 74328,00 гривень; - від 01.09.2020 № 589 на суму 216138,00 гривень; - від 01.09.2020 № 591 на суму 182886,00 гривень; - від 07.09.2020 № 609 на суму 68931,00 гривень. Згідно наявних у матеріалах справи актів, покупцем за вказаними видатковими накладними прийнято поставлений постачальником товар. Позивач вказував, що поставка товару відповідачем відбулась з порушенням строків визначених Специфікацією, оскільки граничним строком поставки товару є дата 13.05.2020. Проте, станом на 13.05.2020 відповідач поставку товару у строки встановленні договором не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача, на підставі п. 7.4. договору, 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу. Відповідач у відзиві на позов заперечив проти пред`явлених позовних вимог та зазчав, що: - згідно Специфікації до договору встановлено наступні кінцеві строки поставки товару: 20 % здійснюється протягом 60 календарних днів - тобто до 13.04.2020; 30% здійснюється протягом 70 календарних днів - тобто до 23.04.2020; 50% здійснюється протягом 90 календарних днів - тобто до 13.05.2020, при цьому, ним у відповідності до вимог п. 8.2. договору письмово повідомлено позивача про те, що на час дії карантину можливі затримки строків поставки товару, що, за доводами відповідача, підтверджується листом від 26.03.2020 № 1131; - 16.06.2020 Торгово-промисловою палатою України видано сертифікат № 3100-20-0996, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо обов`язку ТОВ "Робочий Стіль" поставки товару за договором про закупівлю від 13.02.2018 № 2002000048/190, які унеможливили його виконання у строки встановлені цим договором; - період дії форс-мажорних обставин з 18.03.2020 по 22.05.2020. - 16.06.2020 на електронну адресу Філії відповідачем надіслано повідомлення № 1131/2 про те, що введені на території України карантинні заходи призвели до форс-мажору у виробничому процесі ТОВ "Швейне об`єднання "Робочий Стіль", про що останнє отримало Сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996; - отже, кінцевий строк поставки товару було продовжено на строк форс-мажорних обставин, тобто, на переконання відповідача, кінцеві строки поставки товару мають бути такими: 20 % здійснюється протягом 60 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 05.06.2020; 30% здійснюється протягом 70 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 15.06.2020; 50% здійснюється протягом 90 календарних днів + 53 дні (строк форс-мажорних обставин), таким чином до 05.07.2020; - відповідачем здійснено власний контррозрахунок штрафних санкцій, з урахуванням строків форс-мажорних обставин, та за розрахунком відповідача стягненню підлягає пеня у сумі 47490,97 гривень та штраф у сумі 89796,05 гривень; - станом на 04.12.2020 обов`язки за договором № 2002000048/190 ним виконано у повному обсязі, що свідчить про добросовісне виконання умов договору з його боку, відтак, відповідач переконаний, що відсутність у матеріалах справи доказів спричинення позивачу збитків внаслідок прострочення відповідачем поставки товару свідчить по порушення норм ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та не відповідає принципам добросовісності, справедливості та розумності; - відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір штрафних санкцій, з урахуванням власного контррозрахунку, до 50 %. Про що подав відповідне клопотання суду першої інстанції. Заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, позивач зазначав, що сторонами до умов договору не було внесено відповідних змін в частині його виконання відповідачем, які б передбачали зменшення чи скасування передбачених договором пені та штрафу, що свідчить про чинність умов договору в частині поставки відповідачем товару та відповідальність за порушення умов договору. Разом із тим, на переконання позивача, сума заявлених ним штрафних санкцій не є надмірно великою, що вбачається із матеріалів справи, тож клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% задоволенню не підлягає. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що не погодившись з ухваленим рішенням, в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення 54714,54 гривень пені, 56809,95 гривень штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, стягнувши загалом109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення пені та штрафу на 50%, не відповідають обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З наявних у матеріалах справи доказів, судом першої інстанції встановлено, і що учасниками спору не заперечувалось, що у відповідності до п. 5.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, за умовами підписаної сторонами Специфікації поставка 20% товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 13.04.2020, 30% товару здійснюється протягом 70 календарних днів з моменту укладення договору, тобто до 23.04.2020, а 50% товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту укладення даного договору, тобто до 13.05.2020. Отже, сторони на власний розсуд, з урахуванням принципу свободи договору, визначили певний строк до закінчення якого постачальник мав здійснити поставку товару. Проте, як підтверджується матеріалами справи, поставка обумовленого договором товару здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених п. 5.1. договору та Специфікацією, а саме судом встановлено, що: - згідно копій видаткових накладних № 164, 429, 458, 460, 468, 589, 591 костюм ЗМиВуНм (01-01 Тип А; чоловічий робочий літній) фактично поставлено позивачу 15.05.2020, 12.08.2020, 14.08.2020, 02.09.2020, 03.09.2020. - згідно наданого позивачем акту, складеного у відповідності до п. 5.13. договору, костюм ЗМиВуНм (02-01 Тип Б; чоловічий ІТП літній) фактично поставлено позивачу 22.05.2020. - згідно копії видаткової накладної № 609 костюм ЗМиВуНм (03-01 Тип А; жіночий робочий літній) фактично поставлено позивачу 08.09.2020. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Таким чином, матеріалами прави підтверджується, що не виконавши зобов`язання у строк, встановлений договором, відповідач допустив порушення зобов`язання, у зв`язку з чим позивач правомірно застосував до відповідача санкції передбачені умовами договору. Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що обумовлені договором кінцеві строки поставки товару було продовжено на період дії форс-мажорних обставин, настання яких підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України від 16.06.2020 № 3100-20-0996, адже відповідачем не дотримано порядку встановленого п. п. 8.2., 8.3. договору, якими передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5-ти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються компетентним органом, зокрема довідка Торгово-промислової палати України. Строк для надання відповідних документів - протягом 14-ти днів з моменту виникнення обставин непереборної сили. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, листом № 1131 від 26.03.2020 постачальником було повідомлено покупця про те, що на час дії карантину (форс-мажорних обставин), можливі затримки у поставці товару. Також, у відповідь на зазначений лист позивач повідомив відповідача про те, що у випадку якщо факт встановлення на території України карантину впливає на виконання постачальником своїх зобов`язань за договором, то необхідно керуватися розділом 8 договору. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 16.06.2020 отримано сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996, яким було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обов`язку відповідача поставити товар за договором поставки № 2002000048/190. Датою настання форс-мажорних обставин є 18.03.2020, а датою закінчення є 22.05.2020. У відзиві на позов відповідач зазначав, що про вказану обставину позивача 16.06.2020 повідомлено листом № 1131/2. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказаний лист відповідача та сертифікат Торгово-промислової палати України № 3100-20-0996 - не є належними доказами щодо неможливості виконання відповідачем свого обов`язку у строк встановлений договором, адже відповідачем не надано будь-яких доказів належного повідомлення позивача про отримання ним сертифікату № 3100-20-0996 про форс-мажорні обставини, а також відповідачем до матеріалів справи не надано доказів направлення або вручення позивачу листа № 1131/2. Разом із тим, у листі № 1131/2 відповідач посилається на настання обставин непереборної сили за договором № 2002000092/189 від 25.02.2020, коли як спірним у цій справі є договір № 2002000048/190 від 13.02.2020. Крім того, сертифікат № 3100-20-0996 отримано відповідачем лише 16.06.2020, тобто, більш як через 2 місяці після виникнення форс-мажорних обставин, а також після прострочення кінцевого строку виконання зобов`язання з поставки товару, при цьому доказів надання вказаного сертифікату покупцю не надано, що вказує на недотримання постачальником умов п. 8.3. договору № 2002000048/190 від 13.02.2020, яким передбачено 14-денний строк для підтвердження стороною обставин непереборної сили. Таким чином, посилання відповідача на обставин непереборної сили - є необгрунтованим, адже останнім не дотримано умов договору щодо повідомлення позивача про настання таких обставин та, відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до п. 7.4. договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором. Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання щодо поставки товару мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу щодо сум, строків та ставок нарахувань, судом апеляційної інстанції встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу - є обґрунтованими та законними, і підлягають задоволенню у повному обсязі за наведених позивачем підстав. В свою чергу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України , присудивши до стягнення 57 714,54 гривень пені та 56 809,95 грн. штрафу, з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства, відмовивши у стягненні решти вимог у цій частині щодо стягнення 57 714,54 гривень пені та 56 809,95 грн. штрафу, з чим не погоджується скаржник у апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, вважає висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру пені та штрафу - помилковими, з огляду на наступне. Заявляючи клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач, з-поміж іншого посилався на те, що товар, який є предметом договору ("Формений одяг"), не є товаром серійного виробництва та підлягає виготовленню згідно індивідуального технічного завдання. А отже, перед поставкою товару, що є предметом договору, слідує його виробництво, в тому числі - із комплектуючих іноземного виробництва. Об`єктивні фактори, спричинені продовженням карантинних обмежень та заборон в країнах Європи, пов`язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, унеможливлюють вчасне постачання комплектуючих іноземного виробництва. Відповідач зазначав, що під час виконання ним умов договору товариство зіштовхнулось із непередбачуваним фактором продовження карантинних обмежень та заборон, пов`язаних із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), що унеможливило залучення працівників ТОВ "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" до роботи у дві зміни. Однак, незважаючи на обмеження та їх посилення, ТОВ "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" здійснювало всі можливі заходи, аби виконати умови договору в найкоротші строки. Відповідач вказує, що станом на 04.12.2020 договір № 2002000048/190 було виконано відповідачем у повному обсязі, що підтверджує добросовісну поведінку останнього. Крім того, відповідач вважає, що за відсутності у матеріалах справи доказів завданих позивачу збитків та вини відповідача у простроченні виконання зобов`язання, нарахування позивачем штрафу та пені згідно п. 7.4 договору не відповідає передбаченим у ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А тому, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили про спричинення позивачеві збитків, або можливість їх понесення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань, позивач, на переконання відповідача, намагається збагатитися за рахунок ТОВ "Швейне об`єднання "Робочий Стіль". Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб. При цьому, наявність карантинних обмежень, жодним чином не звільняє відповідача від виконання обумовлених договором зобов`язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру пені та штрафу в контексті правовідносин сторін в межах даного спору. При цьому, матеріали справи не містять доказів в підтвердження тверджень відповідача стосовно впливу на виконання ним зобов`язань за договором карантинними обмеженнями, вжитими у країнах Європи, як не містять доказів в підтвердження підстав залежності виконання умов договору щодо здійснення поставки товару від вжитих карантинних обмежень у країнах Європи, зокрема щодо постачання комплектуючих іноземного виробництва. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування зменшення розміру пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки твердження відповідача стосовно впливу на виконання ним зобов`язань за договором карантинних обмежень, вжитих у країнах Європи, зокрема щодо впливу на строк постачання необхідність поставки комплектуючих іноземного виробництва, і що позивачем не понесено збитків у розмірі заявлених пені та штрафу - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором. Відповідачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо відображення його збитковості. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення пені та штрафу на 50% (відмовивши у стягненні 54714,54 гривень пені, 56809,95 гривень штрафу), у зв`язку з чим рішення суду у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 109 429,08 грн. пені та 113 619,90 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення пені та штрафу. Таким чином, клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені - задоволенню не підлягає. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені та штрафу на 50 %, внаслідок чого відмовлено у стягненні 54714,54 гривень пені, 56809,95 гривень штрафу) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені та штрафу), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин збитковості відповідача, без підтвердження вказаної обставини належними доказами, впливу на виконання його зобов`язань карантинних обмежень, за відсутності у матеріалах справи таких належних доказів), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 109429,08 гривень пені та 113619,90 гривень штрафу у повному обсязі. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 54714,54 гривень пені та 56809,95 гривень штрафу - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 54714,54 гривень пені та 56809,95 гривень штрафу - скасувати та прийняти у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 54714,54 гривень пені та 56809,95 гривень штрафу, присудивши до стягнення загалом 109 429,08 грн. пені та 113 619,90 грн. штрафу.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 28.05.2021 у справі № 910/15955/20 у наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" (08132, Київська обл., Києво-Святошиський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, код 38144198) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 109 429 (сто дев`ять тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривень 08 коп. пені, 113619 (сто тринадцять тисяч шістсот дев`ятнадцять) гривень 08 коп. штрафу та 3345,73 гривень судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Швейне об`єднання "Робочий Стіль" (08132, Київська обл., Києво-Святошиський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 42, код 38144198) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код 30019801) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/15955/20 повернути до Господарського суду Київської області, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.Я. Дикунська Є.Ю. Шаптала