Постанова 4813 № 521/12688/19

Номер провадження: 22-ц/813/8242/21 Номер справи місцевого суду: 521/12688/19 Головуючий у першій інстанції Коблова О.Д. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.10.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/12688/19 Провадження номер: 22-ц/813/8242/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідач ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Коблової О.Д. 23 вересня 2020 року о 15 годині 00 хвилин, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог 31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з 01.07.2019 року по 29.03.2024 рік. Позивачка також просить стягнути з ОСОБА_2 судові витрати по справі. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.07.2005 р. по 12.04.2010 р.. Під час шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 .. Після розірвання шлюбу син мешкає разом з позивачкою. Батько, який мешкає окремо, надає допомогу на сина у розмірі - 900,00 грн. щомісячно, що є недостатнім для утримання сина. Домовитись з батьком про сплату аліментів на постійній основі у розмірі 5 000,00 грн. позивачка не змогла. У зв`язку з чим звернулась до суду із даним позовом (Т. 1 а. с. 1 3). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача аліменти у сумі 1 500 грн. щомісячно. Відповідач зазначає, що стягнення аліментів у сумі 5 000 грн. є необґрунтованим. Посилання на часткове задоволення позовних вимог обґрунтовував тим, що у нього відсутній постійний прибуток, оскільки 26.04.2018 року був звільнений з останнього місця роботи. На його утриманні від другого шлюбу перебуває малолітня дитина та непрацездатна матір. Недоведеним є твердження позивачки про здійснення відповідачем витрат на придбання рухомого та нерухомого майна. На даний час він вимушений орендувати житло для проживання родини. Посилання позивачки, що відповідачем сплачуються аліменти у розмірі - 900 грн. спростовуються розпискою позивачки про отримання аліментів. Крім того, не відповідають дійсності твердження, що відповідач не займається вихованням сина. Навпроти, позивачка здійснює перешкоди у спілкуванні з дитиною (а. с. 20 21). 2.3 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі 3 000,00 грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати пред`явлення позовної заяви, тобто з 31.07.2019 р., до його повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі - 768,40 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не надано доказів на обґрунтування обставини щодо стягнення аліментів з 01.07.2019 р.. Судом зазначено, що відповідач є дієздатною, працездатною людиною. Обставини, які б спростовували зазначене, матеріали справи не містять. Окрім того, відповідач визнав позов частково та надав згоду по сплаті аліментів у сумі 1 500,00 гривень. Стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі - 3000,00 грн. щомісячно, починаючі з 31.07.2019 р. по 30.03.2024 р., є співмірним з розміром доходу відповідача(Т. 1, а. с. 178 181). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції встановивши розмір аліментів у сумі 1 500 грн.. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо розміру доходу відповідача, не взяв до уваги наявність інших осіб на утриманні відповідача; 2) посилання суду першої інстанції на придбання відповідачем квартири не відповідають дійсності, оскільки вказана квартира була придбана за рахунок коштів теперішньої дружини відповідача, які були отримані нею від продажу квартири, яка належала їй на праві приватної власності; 3) судом не надано обґрунтування щодо стягнення аліментів на утримання дитини саме у розмірі 3 000 грн. (а. с. 36 39). 2.6 Узагальнені доводи позивачки в апеляційному суді ОСОБА_1 правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (Т. 2, а. с. 21 22). Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи (Т. 2, а. с. 23). Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 повернулося до суду з приміткою пошти «отримано 28.05.2021» (Т. 2, а. с. 24). Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 двічі повернулися до суду з приміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання» (Т. 2, а. с. 25-26). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.10.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (Т. 2, а. с. 29). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (стягнення аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі в період з 09.07.2005 р. по 12.04.2010 р.. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02.04.2010 р. шлюб розірвано (Т. 1, а. с. 4 5). Під час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 (Т. 1, а. с. 6). Дитина проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні (Т. 1, а. с. 8). Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині визначення розміру аліментів. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу За правилами, передбаченими ст. ст. 180, 181, 182, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Посилання апелянта на те, що на його утриманні перебувають інші особи, не заслуговують на увагу, оскільки апелянтом не було надано доказів на підтвердження вказаних обставин та не надано доказів розміру допомоги, яку надає апелянт як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції. Щодо твердження апелянта про те, що частина коштів, які перебували на його рахунку фігурують в якості доходу, які були нараховані з метою підтвердження фінансової спроможності при працевлаштуванні на роботу за кордон, не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами, тому не заслуговують на увагу суду. Щодо твердження апелянта, що придбана квартира була придбана за рахунок коштів теперішньої дружити відповідача, які були отримані нею від продажу квартири, яка належала їй на праві приватної власності, не відповідають дійсності оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником квартири є - ОСОБА_2 .. Інших відомостей матеріали справи не містять та апелянтом не надано доказів придбання квартири саме за кошти теперішньої дружини. Отже, посилання апелянта на вищевказані обставини спростовуються матеріалами справи. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що у разі погіршення матеріального становища, останній має право на звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні. 3.6 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О.М. Таварткіладзе