Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/19523/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/19523/19Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/965/21 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Шевчук Г.М. суддів - Костів О. З., Міщій О. Я., за участю секретаря - Іванюти О. М., державного виконавця - Сухарського Р. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/19523/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2021 року, постановлену суддею Вийванком О. М., в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИв: Представник Гриців О. Я. , яка діє в інтересах скаржника ОСОБА_1 , звернулася в суд із скаргою надії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. про визнання неправомірним рішеннята зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування скарги зазначила, що згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2020, цивільну справу №607/19523/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя направлено до Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Вище вказаною ухвалою зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надати експерту для огляду об`єкт дослідження, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, не зважаючи на вказане рішення суду та клопотання експерта, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , об`єкт дослідження для огляду експерту 29.04.2021 не надали. Відтак 09.06.2021 ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про примусове виконання ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2021, справа №607/19523/19. Після чого, 07.06.2020 останній отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, що датоване 03.06.2021, оскільки в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2021, справа №607/19523/19, відсутній підпис судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. Представник скаржника Гриців О. Я. вказує, що невиконана ухвала оформлена відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, а тому вважає, що рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і м. Івано-Франківськ) Сухарського P.C. від 03.06.2021, про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання винесене передчасно, а тому його слід визнати неправомірним та зобов`язати головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського P.C. винести постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Гриців О. Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого суду скасувати, оскільки вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, та постановити нову, якою задовільнити скаргу ОСОБА_1 , визнати неправомірним рішення головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського P.C. та зобов`язати його винести постанову про відкриття виконавчого провадження. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" ухвала суду у цивільній справі є виконавчим документом і підставою для відмови у прийнятті цього документу є його невідповідність вимогам вказаного Закону. На думку апелянта, той факт, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2021 року про проведення судової-технічної експертизи була направлена державному виконавцю без підпису судді, який прийняв цю ухвалу, не свідчить про її невідповідність вимогам ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки вона була підписана електронним підписом судді, належним чином завірена відповідальними особами апарату суду та скріплена відповідною печаткою суду із зазначенням дати. У відзиві на апеляційну скаргу головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарський P.C. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою. Зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 4 виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Вказує, що отримавши до примусового виконання ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2021 року у справі №607/19523/19 без підпису уповноваженої посадової особи від діяв у відповідності до вимог до п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий документ не відповідав вимогам, передбаченим даним Законом. В судовому засіданні Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарський Р.С. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою. Інші сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з`явилися. У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін. Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, сторони по справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дане рішення в повній мірі відповідає вимогам закону. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарський Р.С. діяв у відповідності до вимог п. 6 ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження", оскільки отримав виконавчий документ, який не відповідав вимогам ЗУ "Про виконавче провадження", а тому в його діях відсутні неправомірні дії. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2020, цивільну справу №607/19523/19, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя направлено до Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової будівельно-технічної експертизи, та зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надати експерту для огляду об`єкт дослідження, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з заявою про виконання судового рішення від 25.05.2021, ОСОБА_1 , надіслав Тернопільському міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і (м. Івано-Франківськ) копію вище вказаної ухвали для виконання. Відповідно до повідомлення від 03.06.2021 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарський P.C., повернув ухвалу № 607/19523/19 від 09.03.2021, для усунення недоліків, оскільки на ній відсутній підпис судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. Відповідно до листа № 30346 від 03.06.2021, вищевказане повідомлення було надіслано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по місцю їхнього проживання. Так, згідно з ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно зі ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1)виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень. Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України«Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Відповідно до ч. 3. ст. 4 Закону України«Про виконавче провадження», виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа відповідно до законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги». Порядок пред`явлення до виконання виконавчих документів, виданих у формі електронного документа, визначається Міністерством юстиції України. Згідно з ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок. Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 152 та ч. 5 ст.153 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої Ради правосуддя України від 17.01.2019 № 141/0/15-19, з метою вдосконалення порядку ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України. Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, визначає загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи. Відповідно до п.3 розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (зі змінами, наказ ДСА України від 03.06.2020 року №248), копія судового рішення, виготовлена апаратом суду, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати. Уразі якщо судове рішення не набрало законної сили, про це працівником апарату суду зазначається на копії, що видається чи надсилається. На копії судового рішення, що набрало законної сили, зазначається дата набрання ним чинності. У випадках, встановлених чинним законодавством, у тому числі для проставлення апостиля, а також на вмотивовану вимогу учасника справи чи органів та установ, які виконують рішення судів, з метою недопущення порушень прав фізичних та юридичних осіб, копія судового рішення засвідчується гербовою печаткою та підписом головуючого судді (судді-доповідача), а у разі його відсутності - головою суду чи особою, що виконує його обов`язки. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.03.2020, яку пред`явив до виконання скаржник, не відповідала вимогам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не була підписана головуючим суддею або головою суду чи особою, що виконує його обов`язки, а тому, на думку колегії суддів, дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. щодо відмови у прийнятті до виконання вказаного документу не є незаконними. Згідно з ч. 3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Відтак, встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про правомірність дій державного виконавця, а тому колегія суддів вважає, що рішення суду про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, є законним та обгрунтованим. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення порушення судом норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскарженої ухвали. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи. Порушень норм процесуального права не допущено. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гриців Ольги Ярославівни залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року. Головуючий Судді