Постанова 4824 № 754/625/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №754/625/21 головуючий у суді І інстанції Клочко І.В. провадження №22-ц/824/13691/2021 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., секретар судового засідання: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Усічні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2018 року між банком та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит, який у подальшому збільшився до 200 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 23 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 216 601 грн 24 коп., з яких: 153 817 грн 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 153 817 грн 81 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 62 783 грн 43 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Ураховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 03 травня 2018 року у розмірі 216 601 грн 24 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 249 грн 02 коп.. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року задоволено частково позов Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» суму заборгованості станом на 23 листопада 2020 року за кредитним договором № б/н від 03 травня 2018 року у розмірі 153 817 грн 81 коп.. У задоволенні іншої частини позову Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1538,17 грн. Не погодившись із вказаним судовим рішенням Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. В іншій частині судове рішення залишити без змін. Вказує, що 03.05.2018 року відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписуючи Анкету-заяву позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, з якими був ознайомлений, як і з Тарифами банку. На підставі підписаної відповідачем Заяви, 13.06.2019 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку НОМЕР_1 , на яку 08.04.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 100000,00 грн, який в подальшому збільшено до 200000,00грн.Звертає увагу суду на те, що відповідач користувався кредитними коштами та погашав заборгованість, а тому вважає, що вказане свідчить про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Крім того, кредитодавцем було надано відповідачу споживчу інформацію, передбачену ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», що підтверджується підписаним 27.07.2018 року відповідачем Паспортом споживчого кредиту, у якому він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування. Отже, сторонами були досягнуті усі істотні умови кредитування та розрахунок заборгованості банком здійснено на підставі узгоджених умов кредитування - строк дії договору, умови повернення кредиту, процентну ставку, відповідальність за порушення виконання зобов`язань. Посилається на практику Верховного Суду, яка викладено у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц та постанові від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надав. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.05.201881 року в розмірі 153817,81 грн за тілом кредиту. В цій частині судове рішення не оскаржується сторонами. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення прострочених відсотків, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, пені та штрафів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також суд зазначив, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом. Окрім того, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили письмово відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань та розмір відсотків. З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги Банку про стягнення із відповідача 62783,43коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаного нормою закону підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Встановлено, що 03 травня 2018 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, на підставі якого останній отримав кредит, який у подальшому збільшився до 200000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: www.privatbank.ua/terms. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язується належним чином виконувати зобов`язання, визначені цим розділом Умов та Правил, та розділом Умов та Правил про надання відповідної послуги, до якого Клієнт приєднався шляхом підписання Заяви про приєднання. Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує. За розрахунками банку, станом на 23 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 216 601 грн 24 коп., з яких: 153 817 грн 81 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 62 783 грн 43 коп. - заборгованість за простроченими відсотками. Судом встановлено, що в наданихпозивачем розрахунках заборгованості за договором б/н від 03.05.2018 рокувідсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок (а.с. 10). Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення прострочених відсотків,оскільки матеріали справи не містять доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому, відсутні підстави вважати встановленими обставини щодо досягнення сторонами домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги про те, що 03.05.2018 року відповідачем підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Підписуючи Анкету-заяву позичальник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, з якими був ознайомлений, як і з Тарифами банку. На підставі підписаної відповідачем Заяви, 13.06.2019 року відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку НОМЕР_1 , на яку 08.04.2018 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 100000,00 грн., який в подальшому збільшено до 200000,00грн. Тому вважає, що відповідач користувався кредитними коштами та погашав заборгованість, і вказане свідчить про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, апеляційний суд відхиляє, оскільки оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, за якою карткою зроблено розрахунок, а тому не можливо встанонити за якими відсотками проводились розрахунки, які надано позивачем. Посилання на практику Верховного Суду, яка викладено у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20-ц та постанові від 11 вересня 2019 року у справі №153/1334/16, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки зазначені правові позизії не релевантні до даних правовідносин. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги письмові докази, який подано разом із апеляційною скаргою, оскільки заявником в апеляційні скарзі, не наведено обґрунтуваних причин у відповідності до ч. 3 ст. 367 ЦПК України щодо неподання доказів до суду першоїі нстанції. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «19» жовтня 2021 року. Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіД.Р. Гаращенко О.І. Сліпченко