Постанова 4857 № 140/5086/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5086/21 пров. № А/857/14569/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Волдінер Ф.А.), ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 23 червня 2021 року у справі №140/5086/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 20.05.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року №21-205вих.21 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), первинної редакції частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ у розмірі 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та зобов`язати провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на час призначення пенсії), первинної редакції частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року № 21-205вих.21, без обмеження суми максимальним розміром з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, враховуючи рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019, позивач має право на перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідно до положень частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року № 21-205 вих.

21. Суд першої інстанції вказав, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, то при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону №1697-VІІ в частині визначення як відсоткового розміру пенсії, так і обмеження її максимальним розміром, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Суд першої інстанції зазначив, що обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, стосовно пенсій, призначених, зокрема, відповідно Закону України «Про прокуратуру», було введено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ, який набув чинності 01 жовтня 2011 року, ав тому дійшов висновку, що не здійснивши перерахунок пенсії позивачу на підставі заяви згідно з довідкою Волинської обласної прокуратури від 24 березня 2021 року № 21-205 вих.21 в розмірі 90% і без застосування граничного розміру, відповідач допустив протиправні дії, чим порушив право позивача на гарантоване пенсійне забезпечення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Скаржник вказує, що право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено. Скаржник зазначає, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Скаржник вказує, що на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що при перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, без обмеження суми пенсії максимальним розміром. В силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області та з 07 листопада 2001 року отримує пенсію за вислугою років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, яка призначена в розмірі 90% місячної заробітної плати. 24 березня 2021 року Волинською обласною прокуратурою ОСОБА_1 видано довідку №21-205 вих.21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій станом на 15 березня 2021 року, відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020. 30 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом №3468-2819/Д-02/8-0300/21 від 21 квітня 2021 року повідомило ОСОБА_1 , що відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII пенсія прокурорам призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одержаної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З 01 квітня 2021 року проведено перерахунок пенсії та встановлено у розмірі 60% заробітної плати на посаді керівника окружної прокуратури, розмір пенсійної виплати становить 17 690 грн. Вважаючи такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області протиправними, такими, що вчинені всупереч вимогам закону, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 згідно з яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20.Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки». Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Таким чином, дія положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (які наділяли Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювати порядок та розміри виплати заробітної плати прокурорам) втратила чинність 26 березня 2020 року. Зазначені рішення Конституційного Суду України стали підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії. В межах спірних правовідносин така довідка видана Волинською обласною прокуратурою від 24 березня 2021 року №21-205вих.21. Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 21 квітня 2021 року, відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги відповідач не заперечує право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки від 24 березня 2021 року №21-205вих.21, однак вважає, що перерахунок слід проводити виходячи з розміру 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати з обмеженням виплати пенсії максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Щодо відсоткового показника, який слід використовувати при перерахунку призначеної пенсії, то суд апеляційної інстанції враховує наступне. Згідно з частиною 1 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ встановлювалось, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком. Частина 17 цієї ж статті Закону № 1789-XII передбачала перерахунок призначених працівникам прокуратури пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції Закону № 3668-VІ прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Отже, з 01 жовтня 2011 пенсія прокурорам призначалася в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати. В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII у статтю 50-1 Закону №1789-ХІІ внесені зміни згідно з якими пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Законів № 3668-VІ, № 76-VIII не зазнали текстових змін, змінилася лише нумерація частин цієї статті. 15.07.2015 набрав чинності Закон України №1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VII), із набранням чинності яким вважається таким, що втратив чинність, Закон України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону України №1697-VII «Про прокуратуру» (підпункт 1 пункту 3 Розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України №1697-VII «Про прокуратуру»). Частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, 80, а згодом і 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини 2 статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а тому при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Верховний Суд у постанові від 8 червня 2021 року у справі №263/15245/16-а висловив позицію щодо зміни розміру відсотків пенсії колишнім працівникам прокуратури при її перерахунку згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Подібна позиція за схожих обставин застосована Верховним Судом у постановах від 3 травня 2018 року у справі № 308/11498/16-а, від 29 червня 2020 року у справі №490/5366/16-а, від 09 листопада 2020 року у справі №725/3453/16-а, від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20. Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновок суду першої інстанції про те, що при перерахунку пенсії позивача має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тоді як наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам. Отже, дії пенсійного органу щодо самостійного зменшення відсотків від суми заробітної плати з 90 до 60 при перерахунку розміру пенсії позивачу, на думку суду апеляційної інстанції є протиправними. Щодо обмеження максимального розміру пенсій десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Абзац 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII доповнено реченням другим відповідно до Закону №911-VIII від 24.12.2015, та в подальшому змінено в частині періоду тимчасового обмеження Законом № 1774-VIII від 06.12.2016. Введення таких тимчасових обмежень максимального розміру пенсії розміром 10 740 гривень обумовлювалось необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів та приведення до фінансових можливостей дії положень окремих Законів України, створення умов для стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики. Вказані вище Закони №911-VIII та №1774-VIII за своїм змістом не є основними (спеціальними) законами у сфері пенсійного забезпечення, проте виконують функцію допоміжних законів, якими внесені зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії розміром 10740 грн до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону №1697-VII. Разом з тим, положення щодо максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, були передбачені первинною редакцією статті 86 Закону №1697-VII, якою врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Вказане положення неконституційним не визнавалось, є чинним, норми, яка б обмежувала застосування такого щодо пенсій, призначених до набрання чинності Законом №1697-VII, законодавцем не встановлено. Аналогічні положення містила частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, в редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 (набрали чинності з 25 квітня 2015 року) - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Особливості (обмеження) застосування вказаних законодавчих положень в залежності від часу призначення пенсії ні Законом №1789-XII, ні Законом №213-VIII не встановлювались. З набранням 15 липня 2015 року чинності Законом №1697-VII частина 18 статті 50-1 Закону №1789-XII втратила чинність та до спірних правовідносин не застосовується. Також, з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI у статті 2 встановлено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, який (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), щодо пенсій призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, відповідно до 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом). Текстуальний аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) сформував висновок, за яким пункт 2 розділу ІІ Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Отже, на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії, положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, мають імперативний характер, є чинними та підлягають виконанню. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі №359/3736/17. Слід також звернути увагу на правову позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України та 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та офіційного тлумачення положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), де вказано, що встановивши у законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості (абзаци перший, другий, третій пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Вказаному Рішенню передує й міжнародно-правова позиція, що міститься, зокрема, у статті 12 Європейської соціальної хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України №137-V від 14 вересня 2006 року, у якій передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень. Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами. Отже, безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних вище правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій прокурорам, в тому числі, відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, з одночасним застосуванням відсоткового значення розміру основної пенсії (в межах спірних правовідносин 90% складових заробітної плати), яке обчислювалося при призначенні пенсії відповідно до наявної у позивача вислуги років, та відсутність обмеження максимальним розміром (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) матиме наслідком порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію, утворення суттєвої різниці в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Вказане, узгоджується зі змістом рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019 (справа №3-209/2018 (2413/18,2807/19)), в частині вказівки на потребу належного соціального захисту працівників органів прокуратури з огляду на характер покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними функцій держави, неможливість порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставності перерахунку пенсії з застосуванням обмеження такої максимальним розміром. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення вірно встановлено право позивача на перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати за посадою, однак дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для обмеження суми пенсії максимальним розміром, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №140/5086/21 скасувати в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови з 01 квітня 2021 року в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугою років без обмеження суми пенсії максимальним розміром та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 01 квітня 2021 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугою років без обмеження суми пенсії максимальним розміром, та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №140/5086/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич