Постанова 4857 № 300/3696/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3696/21 пров. № А/857/15381/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3696/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, (ухвала суду першої інстанції прийнята суддею Могила А.Б. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 02.08.2021 року), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2021 ВП № 65761553 з виконання постанови ВП № 56936995 від 17.02.2021 про стягнення виконавчого збору в розмірі 65610,61 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказана ухвала є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити на продовження розгляду в суд першої інстанції. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що строк подання позовної заяви ним був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з перебуванням у відрядженні. Відповідно до положень частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглядається апеляційним судом без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідач у справі правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Щодо визначення поважності причин пропуску строку звернення до суду суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів. Апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує постанову відповідача від 10.06.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 65761553 з виконання постанови ВП № 56936995 від 17.02.2021 про стягнення виконавчого збору у розмірі 65610,61 грн. Як зазначає сам позивач, про оскаржувану постанову позивач дізнався 18.06.2021, отримавши її рекомендованим листом. Із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження до органу державної виконавчої служби позивач звернувся 30.06.2021, а із матеріалами виконавчого провадження ознайомився 09.07.2021. Окрім цього, позивач вказує, що з 14.06.2021 по 29.06.2021 та з 30.06.2021 по 21.07.2021 перебував у відрядженні поза межами м. Івано-Франківська. На підтвердження цього позивачем додано примірники наказів від 15.06.2021 та 30.06.2021, в яких відсутній термін відрядження. Суд апеляційної інстанції вважає покликання апелянта на перебування у відрядженні безпідставними, оскільки, як зазначено в заяві про поновлення строку на звернення до суду (а.с. 12), з матеріалами виконавчого провадження він ознайомився 09.07.2021, приїхавши на один день із відрядження. Таким чином, враховуючи, що позивач мав можливість прибути із відрядження для ознайомлення з матеріалами справи, він не був позбавлений можливості подати своєчасно позов до суду. Тобто суд не вважає перебування позивача у відрядженні в даному конкретному випадку як поважну причину, яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи, та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Апеляційний суд також наголошує, що на протязі досить тривалого часу, з якого позивачу стало відомо про існування спірного рішення суб`єкта владних повноважень, і до дня звернення до суду з даним позовом пройшов строк, який в більш ніж три рази перевищує строк, визначений законодавством для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця. На протязі такого достатнього строку позивач міг скористатися правом на правову допомогу, задіяти представника у визначеному законодавством порядку, що сприяло б своєчасному оскарженню постанови державного виконавця. Необхідно зазначити, що десятиденний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження дій чи рішень суб`єкта владних повноважень. Апеляційний суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Застосовуючи зазначені вище правові висновки до обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Аналізуючи наведені вище правові норми та оцінюючи встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна заява подана поза межами строку звернення до адміністративного суду, і наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в клопотанні позивачем, не можуть бути визнані поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ). Прецедентна практика ЄСПЛ виходить з того, що при реалізації пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Так, Європейський суд з прав людини у п.27 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Тому апеляційний суд приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, враховуючи, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідають обставинам справи, дана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, вона підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3696/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар