Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/3277/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/3277/20 пров. № А/857/6046/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської обласної організації Національної спілки художників України, на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (суддя Сподарик Н.І., час ухвалення 15:56 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 22.02.2021р.), в адміністративній справі №380/3277/20 за позовом Львівської обласної організації Національної спілки художників України, Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць (ІКОМОС) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Центр розвитку нерухомості, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури, молоді та спорту України, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування повідомлення, встановив: У квітні 2020 року позивачі Львівська обласна організація Національної спілки художників України, Український національний комітет міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць (ІКОМОС) звернулися в суд із спільним адміністративним позовом до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, в якому просили: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не проведені перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства ТОВ Центр розвитку нерухомості за результатами звернення Львівської обласної організації Національної спілки художників України; 2) визнати протиправним та скасувати Повідомлення про початок підготовчих робіт від 12.06.2019 №ЛВ010191630538. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю. У засіданні суду 26.01.2020 представник третьої особи ТОВ Центр розвитку нерухомості в судових дебатах заявив, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде подана протягом 5 днів. В процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог третя особа підтримувала викладену позицію відповідача, заперечувала заявлені вимоги позивачів. 29.01.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Центр розвитку нерухомості направлено суду першої інстанції заяву про стягнення з позивачів на користь ТОВ Центр розвитку нерухомості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн.. 16.02.2021 від позивачів надійшло заперечення на заяву про стягнення судових витрат. Вважають подану ТОВ Центр розвитку нерухомості заяву такою, що не підлягає до задоволення та просять суд відмовити у її задоволенні з підстав того, що третя особа не є ні позивачем у справі ні відповідачем. Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Центр розвитку нерухомості про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №380/3277/20 задоволено частково. Стягнуто із Львівської обласної організації Національної спілки художників України на користь ТОВ Центр розвитку нерухомості витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.. Стягнуто із Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць (ІКОМОС) на користь ТОВ Центр розвитку нерухомості витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.. З цим додатковим рішенням суду першої інстанції від 18.02.2021 року не погодився позивач Львівська обласна організація Національної спілки художників України та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене додаткове рішення суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що приписами КАС України не передбачено стягнення з особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, а є юридичною особою, витрат на професійну правничу допомогу адвоката на користь відповідача та/або третьої особи, що виступає на його стороні. З урахування вказаного апелянт вважає безпідставною заяву третьої особи про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивачів на користь третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, витрат на правничу допомогу, і такою, що задоволенню не підлягає. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене додаткове рішення суду від 18.02.2021р. та прийняти рішення, яким заяву третьої особи ТОВ «Центр розвитку нерухомості» про прийняття додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без задоволення. Третя особа ТОВ Центр розвитку нерухомості з апеляційними вимогами не погодився, подав суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що оскільки ТОВ «Центр розвитку нерухомості» заперечувало проти позовних вимог, то судові витрати на його користь мають бути стягнуті з позивачів. Просить додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного. Згідно з ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно із ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.ч. 3, 4 ст.139 КАС України). Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Також аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що розподіл судових витрат може бути проведений після завершення розгляду справи. Матеріалами справи підтверджено, що розгляд справи завершено ухваленням 26.01.2021 року у справі Львівським окружним адміністративним судом рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Судом встановлено, що 29.01.2021 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ Центр розвитку нерухомості направлено суду першої інстанції заяву про стягнення з позивачів на користь ТОВ Центр розвитку нерухомості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн.. Вирішуючи право третьої особи ТОВ Центр розвитку нерухомості на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що ТОВ Центр розвитку нерухомості у справу було залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка заперечувала заявлені позовні вимоги, та з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог рішенням суду відмовлено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про стягнення таких витрат, з урахуванням положень ч.11 ст.139 КАС України, із позивачів. Що ж стосується розміру стягнення витрат, то такі врегульовані наступним. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою ТОВ Центр розвитку нерухомості надано договір №АО/С-20/73 про надання правової допомоги, укладений 01.12.2020 між ТОВ Центр розвитку нерухомості (клієнт) та Адвокатським об`єднанням ЛОВЕЙЛС (Адвокатське об`єднання) та додатки до вказаного договору. На виконання додатку №1 від 01.12.2020 по справі №380/3277/20 до Договору №АО/С-20/73 про надання правової допомоги від 01.12.2020 сторони склали акт наданої правової допомоги від 26.01.2021 (а.с. 78 Т.3), згідно з яким протягом грудня 2020 року січня 2021 року Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв правову допомогу на умовах, визначених Додатком №1 від 01.12.2020 до Договору по справі №380/3277/20 у Львівському окружному адміністративному суді, загальна ціна (вартість) якої становить 20000 грн., в тому числі ПДВ., а саме: 1) зустріч з клієнтом, отримання документів, попередня консультація; 2) аналіз документів, законодавства та судової практики; 3) підготовка і подача до суду письмових пояснень від 26.01.2021; 4) участь в судовому засідання 15.12.2020; 5) участь в судовому засідання 22.12.2020; 6) участь в судовому засідання 26.01.2021. Факт надання та оплати зазначеної правової допомоги (юридичних послуг) на загальну суму 20000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №0100046388 від 27.01.2021, в якому призначення платежу: оплата за правову допомогу за договором №АО/С-20/73 від 01.12.2020 (а.с. 80 Т.3). Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення дійшов висновку, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану учасників справи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивачів, становить 3000 грн.. В апеляційній скарзі Львівська обласна організація Національної спілки художників України не обґрунтувала визначений судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу. Також третя особа ТОВ Центр розвитку нерухомості, подавши відзив на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення, погодилася із визначеним судом першої інстанції розміром витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення з позивачів та користь ТОВ Центр розвитку нерухомості. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення без змін додаткового рішення у справі, яке ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять обґрунтованих підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Львівської обласної організації Національної спілки художників України залишити без задоволення. Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в адміністративній справі №380/3277/20 за позовом Львівської обласної організації Національної спілки художників України, Українського національного комітету міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць (ІКОМОС) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування повідомлення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 18.10.2021 року