Постанова 4812 № 487/6460/21

19.10.21 22-ц/812/1996/21 Суддя суду першої інстанції Афоніна С.М. Провадження № 22-ц/812/1996/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 жовтня 2021 року м. Миколаїв Справа № 487/6460/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Бондаренко Т.З., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2021 року, постановлену суддею Афоніною С.М., в приміщенні цього ж суду, про передачу до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: 08 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (далі - ТОВ «Фінпром маркет»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. (далі - приватного нотаріуса Остапенка Є.М.), про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Остапенка Є.М. від 12 березня 2021 року № 12326 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості по кредитному договору таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 01 вересня 2021 року вона отримала копію постанови Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Заводського ВДВС) від 10 червня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 657478801 щодо стягнення з неї на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості. З зазначеної постанови вона дізналась, що виконавче провадження було відкрито за заявою ТОВ «Фінпром маркет» на підставі виконавчого напису від 12 березня 2021 року № 12326, вчиненого приватним нотаріусом Остапенком Є.М. 02 вересня 2021 року її карткові рахунки було заблоковано. 03 вересня 2021 року вона через свого представника ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження № 657478801 та з вказаним виконавчим написом нотаріуса. Зі змісту виконавчого напису від 12 березня 2021 року № 12326 вбачається, що з неї стягнено на користь ТОВ «Фінпром маркет» невиплачені в строк грошові кошти у розмірі 8 426.49 грн за кредитним договором № 874749 від 14 травня 2019 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та нею. Право вимоги за цим договором неодноразово відступалося кредитором. Однак вона ніколи не укладала кредитних договорів ані з ТОВ «Авентус Україна», ані з ТОВ «Фінпром маркет», ані ж іншими зазначеними у виконавчому написі нотаріуса юридичними особами. Жодних повідомлень про заборгованість та вимог про погашення кредитів не отримувала. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінпром маркет», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Остапенка Є.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, передано на розгляд Центральному районному суду м. Миколаєва за територіальною підсудністю. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції з посиланням на частину 12 статті 28 ЦПК України, зазначив, що 30 червня 2021 року державним виконавцем Заводського ВДВС під час примусового виконання виконавчого напису № 12326, звернуто стягнення на доходи боржника, які остання отримує в ТОВ «Алантіко», місцезнаходження юридичної особи, є м. Миколаїв. вул. Декабристів, 15, оф. 6, що територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва, тобто, у даному випадку місцем виконання виконавчого документу є місце звернення стягнення на доходи боржника, які остання отримує в ТОВ «Алантіко», що не відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Заводського районного суду м. Миколаєва, інших підстав, які б згідно статті 28 ЦПК України дозволили позивачу обирати підсудність в Заводському районному суді м. Миколаєва з урахуванням спору, який виник у сторін, не надано. Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення норм процесуального права, просила його скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що, відповідно до положень частини 12 статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Таким чином, позови про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, можуть бути пред`явлені як за місцезнаходженням відповідача, так і за місцем виконання виконавчого напису. Отже, законодавець пов`язує місце виконання рішення з місцем вчинення виконавчих дій, які проводяться і за місцем проживання чи перебування боржника, і за місцем його роботи. Державний виконавець у рамках виконавчого провадження вчиняє багато виконавчих дій, а саме: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, винесення постанови про стягнення виконавчого збору, перевірка майнового стану боржника, тощо. Звернення стягнення на заробітну плату боржника є однією з виконавчих дій у провадженні. У виконавчому провадженні державним виконавцем також приймалися інші постанови, які направлялися боржнику за місцем його проживання ( АДРЕСА_1 ). Також 30 червня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, копію якої направлено для виконання за місцем її роботи - ТОВ «Алантіко» (м. Миколаїв, вул. Декабристів, 15, оф. 6). Отже, в даному випадку виконавчі дії з виконання спірного виконавчого напису нотаріуса вчиняються за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 15, оф.

6. Таким чином місцем виконання оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса є Заводський район м. Миколаєва у тому числі, а тому висновок місцевого суду, що справа не підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва є помилковими. Відповідач та третя особа правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду (пункт 9 частини 1 статті 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Заводському відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавчий напис нотаріуса № 12326, виданий 12 березня 2021 року приватним нотаріусом Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» заборгованості за кредитним договором. 30 червня 2021 року старшим державним виконавцем цього відділу в межах виконавчого провадження № 65747801, винесено постанову, якою звернуто стягнення на доходи боржника, отримувані останньою в ТОВ «Алантіко», місцезнаходження якого: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 15, оф.

6. Положення про підсудність справ врегульовано у главі 2 розділу I ЦПК України. Зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина 4 статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з положенням частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. За загальним правилом частини 1 статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до частини 12 статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19) вказано, що: «Тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України). Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві». У цій справі ОСОБА_1 використала належне їй право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернулася до Заводського районного суду м. Миколаєва за місцем реєстрації свого проживання у Заводському районі м. Миколаєва. Зміст категорії місця виконання рішення визначено у статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". За правилами частин 1, 2 цієї статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Верховний Суд в наведеній вище постанові зазначає, що «виходячи зі змісту статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями» Як встановлено судом першої інстанції позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За наведених обставин висновки суду першої інстанції, що у справі місцем виконання виконавчого документу є саме місце звернення стягнення на доходи боржника, які позивач отримує за місцем роботи в ТОВ «Атлантіко», тому належною підсудністю позову ОСОБА_1 є суд за місцем звернення стягнення, тобто роботи боржника, апеляційний суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частини 12 статті 28 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність правових підстав для передачі позовної заяви ОСОБА_1 за підсудністю Центральному районному суду м. Миколаєва, оскільки це не відповідає правилам ЦПК України. Позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає частині 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частині 12 статті 28 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції щодо визначення правил територіальної підсудності позову ОСОБА_1 ухвалена без дотримання норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, яка порушує права позивача на гарантії захисту у суді її прав та інтересів, а відтак ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з подачею апеляційної скарги підлягає вирішенню при розгляді справи по суті. Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 вересня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Л.М. Царюк Судді: Т.М. Базовкіна Т.З. Бондаренко Повний текст постанови складено 19 жовтня 2021 року.