Постанова 4818 № 645/3461/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 645/3461/20 Головуючий суддя І інстанції Іващенко С. О. Провадження № 33/818/780/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Кайдашова В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання захисника Кайдашова В.С. про поновлення йому процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , 1985 року народження, громадянин України, мешканець м. Харкова, - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Також з ОСОБА_1 стягнуто 420,40 грн. Крім цього, цією постановою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності стосовно ОСОБА_2 , 1963 року народження, громадянина України, мешканця м. Світлодарськ Донецької області, - - за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. На вказану судову постанову лише 22.01.20201 року захисником Кайдашовим В.С. була подана апеляційна скарга з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї постанови, посилаючись на те, що про наявність оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не знав та не отримував її копії, а про наявність цієї постанови захисник дізнався лише 13.01.2021 року після ознайомлення з матеріалами справи. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час ті місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить поштове зворотне повідомлення. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Кайдашов В.С. повідомив, що ОСОБА_1 дійсно повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак узгодив свою позицію із захисником та уповноважив саме захисника на участь в судовому засіданні. Також захисник Кайдашов В.С. не заперечував щодо розгляду його апеляційної скарги без участі інших учасників провадження. Крім того, в судове засідання не з`явилась особа, яка притягалась до відповідальності ОСОБА_2 та потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника Кайдашова В.С., про що свідчать поштові зворотні повідомлення та не надали суду будь-яких клопотань, в тому числі, клопотань про відкладення апеляційного розгляду. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268, 269, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду клопотання захисника кайданова В.С. без участі осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, а також без участі потерпілих. Перевіривши матеріали справи, доводи захисника Кайдашова В.С., який просив задовольнити його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що це клопотання захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Отже закон пов`язує строк подачі апеляційної скарги на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення з днем винесення цієї постанови, тобто датою ухвалення судового рішення. Постанова судом першої інстанції була винесена 16 липня 2020 року. Відповідно до відомостей оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не приймав участі в судовому засіданні в суді першої інстанції. Проте, 29.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про надання йому копії оскаржуваної постанови (арк. 21). Відповідно до відомостей цієї заяви, 26.08.2020 року ОСОБА_1 особисто отримав цю копію, про що свідчить його власноручна розписка про отримання цієї постанови. Отже, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не знав про існування судової постанови та про те, що останній не отримував копії цієї постанови є не обґрунтованими та не відповідають дійсності. Тобто, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не отримував копію судового рішення та дізнався про її існування лише 13.01.2021 року - не відповідає дійсності та є не обґрунтованим. Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Також, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року в справі "Пономарьов проти України", наголошується, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. У рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. За вищенаведених обставин апеляційний суд не вбачає поважних підстав для поновлення захиснику Кайдашову В.С. пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 294 КУпАП апеляційна скарга, подана після спливу встановленого строку, повертається судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : У задоволенні клопотання захисника Кайдашова В.С. про поновлення йому процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 липня 2020 року відмовити, а апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков