Постанова 4803 № 182/6900/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9150/21 Справа № 182/6900/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: скаржник: ОСОБА_1 заінтересована особа: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Портофлот транс» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2021 року, яка постановлена суддею Рибаковим В.В. у м. Нікополь Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять, - ВСТАНОВИВ: В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року, ухваленого по справі №182/6900/16-ц. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 183 ЦПК України, яка до правовідносин згідно Розділу VII ЦПК України з подання скарг на бездіяльність державного виконавця не поширюється, тому обмежив право скаржника на доступ до суду та вирішення питань щодо його прав на стадії виконання судового рішення. На думку ОСОБА_1 суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 129 Конституції України безпідставно зазначив, що ухвала суду не підлягає оскарженню, оскільки це спростовується змістом ст. 353 ЦПК України. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала, розгляд якої згідно п. 6 ст. 353 ЦПК України, здійснюється без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) щодо виконання рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року, ухваленого по справі №182/6900/16-ц (а.с. 1-7). Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду (а.с. 10-11). Постановляючи ухвалу про повернення скарги скаржнику, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог ч.2 ст. 183 ЦПК України, доказів надіслання вказаної скарги іншим учасникам справи скаржником не надано. Крім того, у вказаній скарзі не зазначено державного виконавця, бездіяльність якого оскаржується, у прохальній частині не зазначено які саме порушення скаржник просить усунути, будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у скарзі, до скарги не додано. Проте, колегія судів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 183 ЦПК України,письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі, в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України,суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої та другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та устатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року; "Беллет проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Розділ VII ЦПК України"Судовий контроль за виконанням судових рішень" передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Відповідно до ст. 447 ЦПК України,сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"судам роз`яснено, що скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України і ГПК України та містити відомості, перелічені у частині четвертій статті 74 Закону "Про виконавче провадження". Відповідно до ч. 1ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 4ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги. Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи. Аналогічні правові висновки викладено у Постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №569/13154/20. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення заявнику скарги на бездіяльність державного виконавця та не звернув уваги на те, що вимоги ч. 2 ст.183 ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, а тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті, натомість при вирішенні питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд першої інстанції мав керуватись положеннями розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" та практикою Верховного Суду. Крім того, розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що за змістом п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції`від 16.12.1992; «Беллет проти Франції» від 04.12.1995). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для вирішення питання у справі, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст.367,374, п. 4 ч. 1 ст.379, ст.ст.381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2021 року скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання, відповідно до вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: