Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5403/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" жовтня 2021 р. Справа№ 910/5403/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Кравчука Г.А. Козир Т.П. за участю секретаря судового засідання Огірко А.О. за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 05.10.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 (суддя Балац С.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 286.096,42 грн, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 286.096,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як перевізником зобов`язань щодо збереження вантажу під час залізничного перевезення. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи про те, що позивачем невірно зазначено норми природної втрати вантажу; не надано доказів вартості відправленого вантажу. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" заборгованість в сумі 286.096 грн. 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4.291 45 коп. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Не погодившись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник наголошує, що позивачем невірно зазначено норми природної втрати вантажу; не надано доказів вартості відправленого вантажу. Також скаржник вказував, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що залізницею не забезпечено схоронності вантажу, що наявні сліди доступу до вантажу, відсутні такі відмітки і в комерційному акті від 10.01.2021 №388103/32 станції Бурштин. Так, із вказаного комерційного акту вбачається, що вагон №53451183 було подано на контрольне зважування, під час якого, за участю представника Бурштинської ТЕС, виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 87450 кг, тара 22300 кг, нетто 65150 кг, що менше на 3900 кг; фактично навантаження на рівні бортів з технологічними скосами до торців, маркування відсутнє; слідів ходіння та виймання вантажу механічним способом не виявлено, люки зачинені, просипання вантажу немає; при повторному зважуванні вага вагона підтвердилась; вагон у технічному та комерційному відношенні справний, про що складено акт від 10.01.2021 ГУ-106 №43 ст. Бурштин. Тобто, як стверджує відповідач, позивач здійснив недовантаження цього вагону, а також безпідставно нарахував збитки - вартість за недостачу вантажу за цим вагоном. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21; призначено розгляд апеляційної скарги. У письмових поясненнях позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні апеляційної інстанції 05.10.2021 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню, виходячи з наступного. Приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", як відправником, на станції "МИКОЛАЇВКА-ДОНЕЦЬКА" Придніпровської залізниці передано Акціонерному товариству "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" для перевезення вантаж "вугілля кам`яне марки Г-газовий" на станцію "БУРШТИН" Львівської залізниці, а саме: - за накладною від 25.01.2021 № 47264122; - за накладною від 27.01.2021 № 42245621 (досилочна); - за накладною від 24.01.2021 № 47236708; - за накладною від 27.01.2021 № 47351721; - за накладною від 25.01.2021 № 47264106; - за накладною від 13.01.2021 № 46930111; - за накладною від 27.01.2021 № 47351614; - за накладною від 27.01.2021 № 47351671; - за накладною від 13.01.2021 № 46930095; - за накладною від 17.01.2021 № 34866640 (досилочна); - за накладною від 17.01.2021 № 38647574 (досилочна); - за накладною від 18.01.2021 № 38649034 (досилочна); - за накладною від 06.01.2021 № 46739108; - за накладною від 06.01.2021 № 46739363; - за накладною від 23.01.2021 № 47210604; - за накладною від 03.01.2021 № 46643615. Відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами. На станції "ЗНАМЯНКА" Одеської залізниці та станції "БУРШТИН" Львівської залізниці були складені комерційні акти про недостачу вантажу у вагонах, а саме: - від 27.01.2021 № 410006/15/154 про недостачу у вагоні № 56344658 на 2000 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/122 про недостачу у вагоні № 55844658 на 2750 кг.; - від 27.01.2021 № 410006/16/155 про недостачу у вагоні № 63523203 на 900 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/125 про недостачу у вагоні № 55616718 на 3950 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/120 про недостачу у вагоні № 56052103 на 2800 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/126 про недостачу у вагоні № 61190963 на 3250 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/121 про недостачу у вагоні № 61297339 на 2600 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/124 про недостачу у вагоні № 61298907 на 2550 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/119 про недостачу у вагоні № 62200233 на 2500 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/123 про недостачу у вагоні № 50053396 на 3100 кг.; - від 27.01.2021 № 388103/108 про недостачу у вагоні № 63869747 на 2800 кг.; - від 27.01.2021 № 388103/109 про недостачу у вагоні № 60726841 на 2100 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/152 про недостачу у вагоні № 56865587 на 2500 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/148 про недостачу у вагоні № 53519666 на 3150 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/151 про недостачу у вагоні № 61015467 на 3300 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/150 про недостачу у вагоні № 53450557 на 2100 кг.; - від 28.01.2021 № 388103/118 про недостачу у вагоні № 61075875 на 2600 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/80 про недостачу у вагоні № 63379226 на 2950 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/82 про недостачу у вагоні № 62524574 на 2200 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/86 про недостачу у вагоні № 55962468 на 2700 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/71 про недостачу у вагоні № 2750 на кг.; - від 20.01.2021 № 388103/84 про недостачу у вагоні № 388103/84 на 3100 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/74 про недостачу у вагоні № 60455961 на 2050 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/83 про недостачу у вагоні № 59411967 на 3400 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/73 про недостачу у вагоні № 54750872 на 3150 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/85 про недостачу у вагоні № 55616445 на 2300 кг.; - від 20.01.2021 № 388103/81 про недостачу у вагоні № 56954530 на 2850 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/72 про недостачу у вагоні № 56232234 на 2500 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/145 про недостачу у вагоні № 53170205 на 2500 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/144 про недостачу у вагоні № 53590329 на 2550 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/137 про недостачу у вагоні № 55026355 на 2950 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/143 про недостачу у вагоні № 53542932 на 2950 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/146 про недостачу у вагоні № 56213051 на 3250 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/141 про недостачу у вагоні № 59726075 на 2900 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/142 про недостачу у вагоні № 56876345 на 2600 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/139 про недостачу у вагоні № 63243521 на 3150 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/140 про недостачу у вагоні № 63128979 на 2750 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/147 про недостачу у вагоні № 54752787 на 2350 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/138 про недостачу у вагоні № 63485874 на 3350 кг.; - від 30.01.2021 № 388103/149 про недостачу у вагоні № 64053606 на 2000 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/67 про недостачу у вагоні № 63425086 на 2750 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/65 про недостачу у вагоні № 53544987 на 2150 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/66 про недостачу у вагоні № 61075826 на 2100 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/75 про недостачу у вагоні № 53530911 на 2200 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/64 про недостачу у вагоні № 56971112 на 3050 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/69 про недостачу у вагоні № 56737976 на 2550 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/68 про недостачу у вагоні № 56749971 на 3150 кг.; - від 18.01.2021 № 388103/63 про недостачу у вагоні № 53497921 на 4550 кг.; - від 19.01.2021 № 388103/76 про недостачу у вагоні № 56869944 на 3050 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/28 про недостачу у вагоні № 53525481 на 2900 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/29 про недостачу у вагоні № 62240320 на 2900 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/23 про недостачу у вагоні № 56955651 на 4150 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/25 про недостачу у вагоні № 56090004 на 3300 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/21 про недостачу у вагоні № 53509857 на 3200 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/27 про недостачу у вагоні № 54039433 на 2750 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/24 про недостачу у вагоні № 60457702 на 3200 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/22 про недостачу у вагоні № 53125290 на 3800 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/32 про недостачу у вагоні № 53451183 на 3900 кг.; - від 10.01.2021 № 388103/26 про недостачу у вагоні № 58063249 на 2900 кг.; - від 26.01.2021 № 388103/106 про недостачу у вагоні № 56176431 на 3500 кг.; - від 26.01.2021 № 388103/103 про недостачу у вагоні № 53171740 на 3300 кг.; - від 26.01.2021 № 388103/104 про недостачу у вагоні № 56322373 на 2350 кг.; - від 26.01.2021 № 388103/105 про недостачу у вагоні № 56872666 на 3200 кг.; - від 06.01.2021 № 388103/18 про недостачу у вагоні № 56320864 на 1850 кг. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога ПАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" про стягнення з АТ "Українська залізниця" 286.096,42 грн вартості втраченого вугілля кам`яного під час залізничного перевезення. Частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. За змістом статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Відповідно до частини другої статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів. Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Згідно з статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складання актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів. Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Колегією суддів встановлено, що при перевірці ваги вантажу на залізничних станціях були складені комерційні акти, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому вони є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у залізничних накладних. При цьому, колегією суддів встановлено, що згідно комерційного акту від 10.01.2021 №388103/32 станції Бурштин, вагон №53451183 було подано на контрольне зважування, під час якого, за участю представника Бурштинської ТЕС, виявилось, що під час перевантаження вагона виявлено брутто 87450 кг, тара 22300 кг, нетто 65150 кг, що менше на 3900 кг; фактично навантаження на рівні бортів з технологічними скосами до торців, маркування відсутнє; слідів ходіння та виймання вантажу механічним способом не виявлено, люки зачинені, просипання вантажу немає; вагон у технічному та комерційному відношенні справний, про що складено акт від 10.01.2021 ГУ-106 №43 ст. Бурштин. Дані обставини вказують на здійснення позивачем недовантаження цього вагону, з огляду на відсутність слідів доступу до вантажу, та відповідно не доведення факту не збереження залізницею вантажу. Отже, позивачем безпідставно включено до складу збитків вартість за недостачу вантажу за вагоном №53451183. Доказів наявності у відповідача заперечень щодо форми, порядку складання, змісту комерційних актів та щодо посадових осіб, які їх підписали, матеріали справи не містять. Відсутні в комерційних актах і відомості про те, що вагони мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу. Також залізницею не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин. Отже, колегія суддів вважає, що втрата частини вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне перевезення відповідачем вантажу та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності залізниці. Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Відповідно до частини першої статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. За приписами частини другої статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, для мінерального палива. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. Як свідчать матеріали справи, здійснюючи розрахунок збитків, позивач скористався коефіцієнтом 1 % норми природної втрати вантажу. Колегія суддів вважає, що застосування позивачем коефіцієнту 1 % норми природної втрати вантажу є правомірним. Доводи відповідача про те, що при визначенні суми норми природної втрати маси вантажу підлягав застосуванню коефіцієнт 2%, а не 1% колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вантаж перевозився у вологому стані, зокрема про таку характеристику вантажу не зазначено у залізничних накладних. Крім того, у п. 50 залізничних накладних вказано про здійснення заходів проти змерзання вантажу - зменшення вологості менше 7,5%. Не знайшли свого підтвердження й посилання АТ "Українська залізниця" на судову практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15076/19 щодо застосування частини 2 статті 114 Статуту залізниць України, пункту 27 Правил видачі вантажу, які передбачають застосування норми природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах, при розрахунку збитків. Так, у справі № 910/15076/19 мало місце перевезення вантажу у вологому стані (застосовується коефіцієнт норми природної втрати маси вантажу - 2%), про що було зазначено у залізничних накладних, проте у справі №910/5403/21 відсутні докази перевезення вантажу у вологому стані та, відповідно, наявні підстави для застосування коефіцієнту - 1%. Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 15.03.2021 у справі №910/5038/20. Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, яким встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/4345/14). У даній справі документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу є довідки Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (вантажовідправника) про вартість 1 тонни кам`яного вугілля, які видані щодо кожного вагону та залізничної накладної. Вищевикладені обставини спростовують доводи скаржника про відсутність належних доказів вартості відправленого вантажу. З огляду на викладене, встановивши факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення вартості втраченого вугілля кам`яного під час залізничного перевезення в розмірі 278590,94 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Позовна вимога в частині стягнення 7505,48 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7505,48 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, із здійсненням перерозподілу судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст. ст. 129, 240, 267 - 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 у справі №910/5403/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7505,48 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 7505,48 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Здійснити перерозподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" 4178,87 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 168,87 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів. Матеріали справи №910/5403/21 повернути Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано 18.10.2021. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Г.А. Кравчук Т.П. Козир