Постанова Донецький апеляційний суд № 263/3522/16-ц

22-ц/804/2456/21 263/3522/16-ц П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 жовтня 2021 року місто Маріуполь справа № 263/3522/16-ц провадження № 22-ц/804/2456/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Биліни Т.І., Зайцевої С.А., секретар судового засідання Лазаренко Д.Т., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, на рішення Першотравневого районного суду Донецької області у складі судді Молонової Ю.В. від 14 липня 2021 року, повний текст рішення складено 20 липня 2021 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 23 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство «Чара» (далі - ПП «Чара»), про стягнення грошових коштів. Позовна заява мотивована тим, що позивач є засновником ПП «Чара» та його рішенням від 13 серпня 2015 року прийнято рішення про ліквідацію підприємства. Під час проведення заходів щодо ліквідації призначеним ним ліквідатором ОСОБА_3 з наданого реєстру кредиторів та дебіторів підприємства позивачу стало відомо про те, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 вересня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду від 20 грудня 2011 року, з відповідачки на користь ПП «Чара» стягнута заборгованість у розмірі 208 746 грн. На час звернення до суду з позовом рішення суду відповідачкою не виконане, заборгованість не сплачена, тому позивач просив поновити йому строк звернення до суду із позовом, оскільки, на його думку, він пропущений з поважних причин, та на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь ПП «Чара» інфляційні витрати та 3% річних в розмірі 482 028,91 грн. 21 вересня 2018 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки 571 673,22 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 14 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПП «Чара», про стягнення грошових коштів відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки на час звернення позивачем ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом ним, як засновником ПП «Чара», прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та призначений голова ліквідаційної комісії, до якого перейшли усі повноваження щодо управління справами ПП «Чара», в тому числі і представництво підприємства в суді, а борг виник за зобов`язаннями самого підприємства, позивач ОСОБА_1 не мав відповідних повноважень, а тому не може бути належним позивачем. Носіями суб`єктивних прав та обов`язків у цих правовідносинах є ПП «Чара» та ОСОБА_2 та саме вони є належними сторонами в справі. Кредитор в зобов`язаннях - ПП «Чара» - станом на час подання позивачем ОСОБА_1 позову припинено не було, на підприємстві діяла ліквідаційна комісія та нічого не заважало голові ліквідаційної комісії, який наділений повноваженнями щодо управління справами підприємства, звернутися до суду з таким позовом. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 16 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко В.І., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позов пред`явлено особою, яка не мала на це повноважень, оскільки, відповідно до статуту ПП «Чара» засновник підприємства, а саме ОСОБА_1 , наділений правом звертатися до суду в інтересах підприємства. Доводи інших учасників справи 04 жовтня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив відповідачки ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки суд ухвалив законне та обгрунтоване рішення. 11 жовтня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу третьої особи ПП «Чара», в якому зазначено, що відповідачка з підприємством не розрахувалась, не виконала договірні умови, а тому підприємство має право на виплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Суд помилково дійшов висновку, що засновник підприємства не має права звертатись до суду з позовом про стягнення грошей на користь ПП «Чара», яким він володіє. Рух справи у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Лісовий О.О., Попова С.А. Ухвалою апеляційного суду від 27 серпня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко В.І., залишена без руху, заявнику запропоновано сплатити судовий збір у сумі 8 575 грн 09 коп. Ухвалою апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко В.І., повторно залишена без руху, заявнику відмовлено у звільненні від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги та запропоновано сплатити судовий збір у сумі 8 575 грн. 09 коп. Ухвалою апеляційного суду від 23 вересня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 вересня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (доповідач), Зайцева С.А., Лісовий О.О. Ухвалою апеляційного суду від 27 вересня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 жовтня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (доповідач), Зайцева С.А., Биліна Т.І. Фактичні обставини справи, встановлені судом Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 вересня 2011 року у справі № 2-1/2011 зі ОСОБА_2 на користь ПП «Чара» стягнуто 208 746,47 грн та судовий збір у розмірі 1 700 грн. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що ОСОБА_2 не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим на підставі рішення суду з неї на корить ПП «Чара», засновником якого він є, стягнута заборгованість в розмірі 208 746,47 грн, яку вона не сплатила, тому просив стягнути з відповідача на користь ПП «Чара» інфляційні витрати та 3% річних, визначені відповідно до положень ст.625 ЦК України.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_4 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника третьої особи ПП «Чара» Мізрахіна І.В., який вважав рішення суду неправильним та незаконним, відповідача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 02 вересня 2011 року у справі № 2-1/2011 зі ОСОБА_2 на користь ПП «Чара» стягнуто 208 746,47 грн та судовий збір у розмірі 1 700 грн. Рішення суду не виконане. ОСОБА_1 , який є засновником ПП «Чара», звертаючись до суду з даним позовом, посилався на те, що ОСОБА_2 не виконала взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим на підставі рішення суду з неї на корить ПП «Чара» стягнута заборгованість в розмірі 208 746,47 грн, яку вона не сплатила, а тому просив стягнути з відповідача на користь ПП «Чара» інфляційні витрати та 3% річних, визначені відповідно до положень ст.625 ЦК України. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Для вирішення спору, який виник на підставі звернення до суду позивача, який вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої, зокрема майнові права, суду необхідно встановити наявність у позивача такого права, факт його порушення і у зв`язку із зазначеним з`ясувати, чи правильний спосіб захисту свого права обрано позивачем при зверненні до суду (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі № 301/1283/17). Згідно зі ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами. Таким чином, особливістю приватного підприємства, заснованого фізичною особою (фізичними особами), є можливість використання його власником (засновником) на свій розсуд як своєї, так і найманої праці. Поряд з цим власник приватного підприємства і засноване ним підприємство є самостійними і відмінними один від одного суб`єктами права власності і учасниками господарських правовідносин. Приватне підприємство як юридична особа є власником майна, переданого йому у власність засновником, тоді як власник приватного підприємства відповідно до ст. 167 ГК України володіє лише корпоративними правами щодо заснованого ним підприємства. Як і інші підприємства, приватне підприємство має право від свого імені вчиняти правочини (угоди), мати та набувати майнові і особисті немайнові права й обов`язки, вступати в зобов`язання, бути власником рухомого та нерухомого майна, а також виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському та третейському суді. Приватне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном, на яке згідно з законом може бути накладено стягнення. Власник не відповідає своїм майном за зобов`язаннями заснованого ним приватного підприємства, а підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника. Держава також не несе відповідальності за зобов`язанням приватного підприємства, а приватне підприємство не несе відповідальності за зобов`язанням держави. Власник підприємства може виконувати свої права по управлінню приватним підприємством безпосередньо, будучи одночасно і його директором, або він може призначити на цю посаду найманого директора на контрактній основі. Директор приватного підприємства, як його керівник, має право представляти інтереси підприємства без довіреності у взаємовідносинах з юридичними і фізичними особами; укладати договори, у тому числі трудові; відкривати і закривати в установах банків поточні та інші рахунки; видавати довіреності, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства; підписувати документи підприємства; видавати в межах своєї компетенції накази тощо. Директор приватного підприємства несе персональну відповідальність перед його власником чи уповноваженим ним органом за виконання умов чинного законодавства України. Суд першої інстанції встановив, що на підставі договору від 25.04.2006 року ОСОБА_5 (даруватель) та ОСОБА_1 (обдарований) уклали договір дарування корпоративних прав на ПП «Чара». Відповідно до п.п. 2, 3 вказаного договору під корпоративними правами розуміється право на управління та отримання відповідної частки прибутку, а також активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства; із моменту укладання договору до обдарованого переходять усі права засновника підприємства, передбачені його статутом (а.с. 33 т.1). 13 серпня 2015 року рішенням засновника ПП «Чара» ОСОБА_1 прийнято рішення ліквідувати ПП «Чара», для проведення ліквідації призначена ліквідаційна комісія у складі ОСОБА_3 (а.с. 87 т.1). 06 червня 2016 року рішенням засновника ПП «Чара» ОСОБА_1 прийнято рішення про зміну складу ліквідаційної комісії ПП «Чара», яка була призначена 13.08.2015 року у зв`язку ліквідацією підприємства, наступним чином: ОСОБА_3 голова ліквідаційної комісії, ОСОБА_6 член ліквідаційної комісії (а.с. 88 т.1). Ліквідація це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються. Відповідно до статей 104 Цивільного кодексу України та 59 Господарського кодексу України юридична особа припиняється також в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами; за рішенням суду. Після прийняття відповідними органами (власник, уповноважений орган або суд) рішення про ліквідацію, що є правовою підставою ліквідації, для позбавлення статусу юридичної особи, органу (особою), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, необхідно утворити ліквідаційну комісію. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами юридичної особи. Отже, дієздатність юридичної особи здійснюється через ліквідаційну комісію. Дії комісії розглядаються як дії самої юридичної особи. Комісія здійснює дії, у тому числі виступає в суді від імені юридичної особи і набуває безпосередньо для неї права і обов`язки. Встановлено, що правовідносини щодо повернення позики виникли між ПП «Чара» та ОСОБА_2 . Оскільки на час звернення позивачем ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, ним, як засновником ПП «Чара» було прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи та був призначений голова ліквідаційної комісії, до якого перейшли усі повноваження щодо управління справами ПП «Чара», в тому числі і представництво підприємства в суді, а борг виник за зобов`язаннями самого підприємства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 не мав відповідних повноважень, а тому не може бути належним позивачем. Носіями суб`єктивних прав та обов`язків у цих правовідносинах є ПП «Чара» та ОСОБА_2 та саме вони є належними сторонами в справі. Кредитор в зобов`язаннях - ПП «Чара», станом на час подання позивачем ОСОБА_1 позову і на теперішніц час не припинено, на підприємстві діє ліквідаційна комісія та нічого не заважало голові ліквідаційної комісії, який наділений повноваженнями щодо управління справами підприємства, звернутися до суду з таким позовом. Доводи апеляційної скарги, що відповідно до статуту ПП «Чара» засновник підприємства, а саме ОСОБА_1 , наділений правом звертатися до суду в інтересах підприємства, апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки статутом ПП «Чара» такі права засновника не визначені. Відповідно до розділу 4 статуту ПП «Чара» засновник має право брати участь у діяльності Підприємства, брати обов`язки директора Підприємства на себе, отримувати дивіденти у вигляді залишкової суми прибутку після обов`язкових відрахувань до бюджету та у фонди Підприємства, одержувати інформацію, яка стосується діяльності Підприємства, стану його майна, прибутків та збитків, прийняти до складу Підприємства іншу особу, на підставі її власної заяви (п.4.2). Згідно з п. 4.4 засновник має право брати обов`язки директора на себе або надавати свої права стосовно керівництва Підприємством іншій особі, призначив її директором Підприємства. Згідно з п. 10.5 статуту ліквідація Підприємства відбувається ліквідаційною комісією, яка призначається органом, що прийняв рішення про ліквідацію. Положеннями чинного законодавства не передбачено звернення учасника юридичної особи до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва, окрім позовів про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 22.05.2020 року у справі № 910/17602/19 та від 28.02.2019 року у справі №904/4669/18). Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано. При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Довженко Валерій Іванович, залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 14 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складено 18 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді Т.І. Биліна С.А. Зайцева