Постанова 4824 № 755/15816/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/15816/20 Головуючий у І інстанції - Яровенко Н.О апеляційне провадження №22-ц/824/10506/2021 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., за участю секретаря Линок В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Дніпровського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,- встановив: Скаржник звернулась до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, в якій просила визнати дії державного виконавця Клименка Р.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 36793967 від 20 лютого 2013 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 36793967 від 20 лютого 2013 року; визнати незаконними дії державного виконавця Клименка Р.В. щодо неповідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 36793967; визнати незаконними дії державного виконавця Макаренка С.В. щодо прийняття акту опису й арешту майна від 26 травня 2014 року; скасувати акт опису й арешту майна від 26 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 36793967; визнати недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку квартири АДРЕСА_1 ; визнати дії державного виконавця Гусєвої Я.А. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , неправомірними. Вимоги скарги мотивовані тим, що скаржник не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження № 36793967, жодних документів виконавчого провадження від виконавчої служби їй не надходило. Як зазначає скаржник, у вказаному виконавчому провадженні виконавчі дії здійснювалися з порушенням законодавства, за їх наслідками державні виконавці приймали незаконні рішення, що призвело до порушення прав та законних інтересів скаржника. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року скаргу задоволено частково. Визнано незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Клименка Р.В. щодо неповідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 36793967. Скасовано акт опису й арешту майна від 26 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 36793967. Визнано недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку квартири АДРЕСА_1 , проведено суб`єктом оціночної діяльності ТОВ» Експертна служба України» від 25.08.2019 року у межах процедури виконавчого провадження № 36793967. Визнано дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гусєвої Я.А. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , незаконними. В решті скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі. В обґрунтування доводів посилається на те, що він не брав участі в справі, проте судовим рішенням вирішено його права та обов`язки, оскільки квартира АДРЕСА_1 перебуває в його власності, як куплена з електронних торгів в процесі здійснення виконавчого провадження № 36793967. Вважає, що державний виконавець діяв в межах своєїх компетенції та відповідно до вимог закону. Крім того справа не підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Згідно матеріалів справи 27 квітня 2012 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва (Справа № 2604/5198/2012) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3, 4 ст. 358 КК України, на підставі ст.. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді п`яти років без конфіскації майна, на підставі ст.. 75 КК Украаїни звільнено від призначення покарання, із іспитовим строком на три роки. 26 липня 2012 року вироком Апеляційного суду м. Києва, вирок Дніпровського районного суду м. Києва скасовано. Остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у вигляді шести років із конфіскацією всього майна, що їй належить. 20 листопада 2012 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вирок апеляційного суду змінено в частині стягнення на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві судових витрат. 24 грудня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 1/2604/449/2012 відносно ОСОБА_2 , за яким визначено останній покарання у вигляді позбавлення волі терміном шість років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. В подальшому, 20 лютого 2013 року державним виконавцем Клименко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 36793967з примусового виконання виконавчого листа № 1/2604/449/2012, виданого 24 грудня 2012 року Дніпровським районним судом м. Києва. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Відповідно до статті 383 ЦПК України (тут і далі - у редакції, яка діяла на час звернення зі скаргою та на час її розгляду у суді першої й апеляційної інстанцій) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно з частиною другою статті 384 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, установленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України). Отже, як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним ВДВС. Установлено, що ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва у порядку цивільного судочинства зі скаргою на дії та рішення державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Макаренко С. В., у якій просила визнати дії державного виконавця Клименка Р.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 36793967 від 20 лютого 2013 року; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 36793967 від 20 лютого 2013 року; визнати незаконними дії державного виконавця Клименка Р.В. щодо неповідомлення ОСОБА_2 про відкриття виконавчого провадження № 36793967; визнати незаконними дії державного виконавця Макаренка С.В. щодо прийняття акту опису й арешту майна від 26 травня 2014 року; скасувати акт опису й арешту майна від 26 травня 2014 року у виконавчому провадженні № 36793967; визнати недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку квартири АДРЕСА_1 ; визнати дії державного виконавця Гусєвої Я.А. щодо передачі на реалізацію квартири АДРЕСА_1 , неправомірними. Тобто боржник, як сторона виконавчого провадження, оскаржує законність дій державного виконавця, пов`язаних із виконанням судового рішення, ухваленого за правилами КПК України. У пункті 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - КАС України у редакції, чинній на час подання скарги до суду та на час її розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій) зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 цього Кодексу). Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності ВДВС, крім тих, що передбачені прямо у окремому законі. Так порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. У даному випадку стороною виконавчого провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця, які оскаржуються у цій справі, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, оскільки не підлягають розгляду в порядку ЦПК України, так як виконується рішення прийняте згідно КПК України. За таких обставин в цій частині апеляційна скарга є обґрунтованою, а ухвала суду першої інстанції відповідно до ст. 377 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. З цих підстав інші доводи апеляційної скарги не перевірялись. Ухвала суду першої інстанці впливає на права і обов`язки апелянта, оскільки в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна засудженої була реалізована квартири АДРЕСА_1 , яка на праві власності їй належала, а згідно Свідоцтва про право власності від 19 грудня 2019 року, виданого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. тепер належить апелянту. Керуючись ст. 268, 362, 367, 368, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення. Провадження за скаргою ОСОБА_2 на дії Дніпровського районного ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції-закрити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Ю.О. Матвієнко Я.С. Мельник