Постанова Одеський апеляційний суд № 522/10609/17

Номер провадження: 22-ц/813/3351/21 Номер справи місцевого суду: 522/10609/17 Головуючий у першій інстанції Науменко А. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Науменко А.В. 22 липня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У червні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від18 квітня 2011 року та судові витрати по справі. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18 квітня 2011 року відповідач стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала картку «Універсальна». 20 листопада 2013 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну картку «Універсальна Gold», відповідно до тарифів якої відповідач отримала кредит у розмірі 5000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач зазначав, що зобов`язання за кредитним договором ним виконані, в підтвердження чого надав виписку по рахунку відповідача, за якою, остання отримала грошові кошти від банку шляхом зняття готівки в банкоматі. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тому розмір заборгованості за кредитним договором станом на 23 травня 2017 року, становив 79 701,21 грн., які складаються із заборгованості за кредитом в розмірі 7 360,81грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 65 068,1 грн., заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3 000 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в розмірі 3 771,49 грн. У зв`язку із реєстрацією 08 серпня 2014 року шлюбу, відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 29 січня 2019 р. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» було відмовлено. В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано факт визнання відповідачем отримання кредиту, судом невмотивовано відхилено надані позивачем докази, на підставі чого ухвалене необґрунтоване рішення, яким звільнено відповідача від відповідальності. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_1 , як клієнт банку, підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала платіжну картку «Універсальна». 20 листопада 2013 року відповідачу було переоформлено платіжну картку на «Універсальна Gold» із зазначенням кредитного ліміту у сумі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На підтвердження своїх вимог позивач надав до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, витяг з Тарифів обслуговування карт та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів льотного періоду», яка підписана відповідачем 18 квітня 2011 року. Відповідач в анкеті-заяві підтвердила свою згоду на те, що її заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Однак, як вірно встановлено судом, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у «ПриватБанку» підпису відповідача не містять. Підпис відповідача міститься лише на копії довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000044087138 від 18 квітня 2011 року. Позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідач отримав кредит в сумі 7360,81грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За розрахунком Банку, станом на 23 травня 2017 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 79701,21грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 7360,81 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 65 068,91грн., заборгованості за пенею та комісією 3 000,00грн., а також штрафу (фіксована частина) 500,00грн., штрафу (процентна складова) 3 771,49грн. Згідно ч. ч. 1-2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків, застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1-2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Як вірно зазначено у рішенні суду, в анкеті-заяві відповідача від 18 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у вказаній анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Разом з тим, у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 18 квітня 2011 року, вбачається посилання на базовий розмір процентної ставки 3% на місяць (36% на рік). А також на неустойку за порушення або прострочення виконання зобов`язання зі сплати щомісячного платежу до 25 числа місяця наступного за звітним. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, суд дійшов вірного висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що у даному випадку до вказаних правовідносин не можливо застосувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 квітня 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, у суду були відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Довідка про ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і приклади розрахунку плати за використання кредитних коштів, будучи носієм інформації про розмір та строк щомісячних платежів, про розмір відповідальності у разі порушення термінів виконання зобов`язання, разом з тим не містять конкретизованих відомостей про точний розмір використаних відповідачем кредитних коштів, точний розмір встановлення та зміни розміру кредитного ліміту, про строки кредитування (інформацію про строк дії виданих кредитних карт) і тому не може бути належним і достатнім доказом погодження сторонами умов кредитного договору. Як зазначено у виписці по рахунку відповідача, останньою протягом 20 листопада 2013 року з карткового рахунку були здійснені витратні операції на загальну суму 7367,04грн. В подальшому, ОСОБА_1 поповнила картковий рахунок протягом часу з 22 листопада 2013 року по 21 жовтня 2014 року на загальну суму 8 900,00 грн., які банком спрямовані на погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вказана позивачем заборгованість (використані відповідачем кошти банку - тіло кредиту), без урахування процентів та неустойки, повністю поглинається фактично виплаченими позивачем коштами. Колегія суддів вважає безпідставними посилання у апеляційній скарзі представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про те, що суд безпідставно зменшив суму заборгованості за кредитом, порушивши вимоги ст.ст.534, 1054 ЦК України, оскільки позивачем не доведений обов`язок позивача по сплаті на його користь процентів, неустойки та штрафів за кредитом, у зв`язку із чим суд дійшов вірного висновку, що фактично отримані позичальником грошові кошти - тіло кредиту, були сплачені ОСОБА_1 на користь Банку. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором як заборгованості за тілом кредиту в сумі 7 360,81грн., яка фактично погашена відповідачем, так і заборгованості про процентам за користування кредитом в сумі 65 068,91грн., заборгованості з пенею та комісією в сумі 3 000,00грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500,00грн., штрафу (процентна складова) 3 771,49грн. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. ст. 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`являв. У спірних правовідносинах, при укладанні договору з відповідачем, позивач не дотримався вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-ХІІ про повідомлення позивача про умови кредитування, та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 14-131цс19. Докази та обставини, на які посилається АТ КБ «ПриватБанк» у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе