Постанова 4801 № 139/500/21

Справа № 139/500/21 Провадження № 22-ц/801/2015/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Коломійцева В. І. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2021 рокуСправа № 139/500/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спроще-ного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мурованокурило-вецького районного суду Вінницької області від 19 липня 2021 року, ухвалене у при-міщенні суду у смт Муровані Курилівці Вінницької області за головування судді Ко-ломійцевої В. І., повний текст якого складений 19 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 15 червня 2021 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» ( далі - ПрАТ «СК «АРКС» ) звернулося у Мурованокуриловецький район-ний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги мотивовані нас-тупними обставинами. 19 жовтня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого позивач, та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транс-порту за № САВ18000002251, яким застраховано транспортний засіб «Toyota», дер-жавний номерний знак НОМЕР_1 . 19 листопада 2018 року о 17.45 годині в м. Києві по просп. Перемоги, 98/2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_3 ( власник автомобіля - ОСОБА_2 ), автомобіля «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та автомобіля «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого був пошко-джений автомобіль «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 . Вказана дорож-ньо-транспортна пригода згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорож-нього руху. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за дого-вором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту та умов Договору страхування, роз-мір страхового відшкодування склав 91222,61 гривні, сплачені позивачем на СТО згідно платіжного доручення від 04 січня 2019 року. На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Полісом встановлений ліміт відпові-дальності ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» в розмірі 100000,00 гривень, франшиза складала 1000,00 гривень. 18 квітня 2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 36674,98 гривні. За таких обставин сума невідшко-дованих позивачеві на дату подання позову збитків становить 54547,63 гривень. З ме-тою досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія з регрес-ною вимогою, отримана ним 23 серпня 2019 року, однак збитки ОСОБА_1 не відшкодовані. Оскільки з відповідачем вирішити спір у добровільному порядку не вдається, позивач змушений був звернутися до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача 54547,63 гривень у відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, а також судові витрати. Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 липня 2021 року позов задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» 54547,63 гривень заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, а також 2270,00 гривень судового збору. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 оскаржує його в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржуване рішення неза-конним, необґрунтованим, ухваленим за невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, скаржник про-сить дане рішення суду скасувати, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок ПрАТ «СК «АРКС». Посила-ючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року, ОСОБА_5 зазначає, що покладання обов`язку відшкодування шкоди у межах страхо-вого відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує відповідні страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової від-повідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Відтак, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди відпові-дальність відповідача була застрахованою, то обов`язок відшкодувати шкоду позива-чу покладається на страховика - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». 13 вересня 2021 року до апеляційного суду надійшов відзив ПрАТ «СК «АРКС» на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , де позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги не відповідають нормам Закону України «Про обов`язкове страхування ци-вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже страховиком відповідача уже здійснена виплата страхового відшкодування з ураху-ванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, що відповідає вимогам зазначеного закону. При цьому позивач зазначає, що для відновлення попереднього стану пошкодженого транспортного засобу «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , були використані нові комплектуючі частини, тому відповідальна за шкоду особа при відшкодування збитків не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Відтак саме ОСОБА_1 має нести відповідальність у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу у розмірі фактичних витрат, понесених у зв`язку з ремонтом пошкодженого автомобіля. 27 вересня 2021 року апеляційним судом зареєстрована відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Майструк Н. Р. із зазначенням нас-тупного. Відповідно до норм статей 999, 1187, 1192 ЦК України страховик ОСОБА_1 - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за договором страхування цивільно-право-вої відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідаль-ною особою за завдані збитки. Проте позивач не довів, що у страховика відповідача не виник обов`язок відшкодувати усю суму шкоди у розмірі 91222,61 гривні та узагалі неможливості такого відшкодування позивачу. Жодних претензій позивача щодо не-повного відшкодування шкоди до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» не надано, як і листів-відповідей останнього стосовно відмови у погашенні невідшкодованої частини збитків. Крім того адвокат зазначає про недоведення позивачем, що різниця, яку він просить стягнути, є сумою фізичного зносу, на яку страхова компанія ОСОБА_1 зменшила розмір відшкодування. Адвокат вважає, що першочергово позивач та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» мають урегулювати спір між собою у межах ліміту страхової відповідальності. Колегія суддів апеляційного суду, переглянувши справу за наявними у ній матері-алами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду пер-шої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апе-ляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на за-садах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухва-лене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесу-ального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясо-ваних обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції цілком відповідає зазначеним вимогам. Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що 19 листопада 2018 року приблизно о 17.45 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Fiat», державний номерний знак НОМЕР_3 , на пр. Перемоги, 98/2 в м. Києві, не будучи уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дис-танції та скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota», державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався попереду, внаслідок чого останній некерований здійснив зіткнення з автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до меха-нічних пошкоджень транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив під-пункти 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Вказані обставини підтвер-джуються постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року у справі № 759/19067/18, згідно з якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчи-ненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти нео-податковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 гривень. Транспортний засіб «Toyota Rav 4», державний номерний знак НОМЕР_1 , згідно договору від 19 жовтня 2018 року № САВ18000002251 добровільного страхування на-земного транспортного транспорту «Все включено» був застрахований його власни-ком ОСОБА_2 в АТ «СК «АХА Страхування». На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ОСОБА_1 згід-но полісу № АМ/6547415 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується відповіддю Національної поліції України про дорожньо-транспортну пригоду та роздруківкою з бази МТСБУ. 23 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страху-вання» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхуван-ня транспортного засобу. На підставі страхового акту від 03 січня 2019 року, розрахунку страхового від-шкодування, рахунку від 04 грудня 2018 року № А-000021182 від ФОП ОСОБА_6 , ремонтної калькуляції від 13 грудня 2018 року № 1.003.18.0, звіту від 13 грудня 2018 року № 791 про оцінку вартості ( розміру ) збитків, заподія-них пошкодженням транспортного засобу, акту огляду транспортного засобу ( дефектна відомість ) від 23 листопада 2018 року, ПрАТ «СК «АХА Страхування» згідно платіжного доручення від 04 січня 2019 року № 526157 сплатило страхове відшкодування у розмірі 91222,61 гривень за ремонт транспортного засобу ОСОБА_2 . На заяву ПрАТ «СК «АХА Страхування» від 21 березня 2019 року вих. № 2590/18-ЦВ страховиком відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на підставі договору про цивільно-правову відповідальність транспортного засобу ОСОБА_1 було сплачено 36674,98 гривні. Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві від 15 липня 2019 ро-ку № 3.1-23/484-19, а також витягу зі Статуту ПрАТ «СК «АРКС», витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських фор-мувань позивач ПрАТ «СК «АРКС» є правонаступником ПрАТ «СК «АХА Страху-вання». Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «АРКС», суд першої інстанції, керу-ючись нормами статей 22, 979, 993, 1187, 1188, 1191, 1192 ЦК України, Закону Украї-ни «Про страхування», дійшов висновку про наявність правових підстав, ґрунтовність позову для стягнення з ОСОБА_1 різниці невиплаченого страхового відшкоду-вання в сумі 54547,63 гривень. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду пого-джується, оскільки він є вірним, об`єктивним, зробленим з урахуванням усіх фактич-них обставин справи, які жодною із сторін у справі не заперечуються. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, зав-дана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим пра-вам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодо-вується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, ін-шим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється стра-ховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі ко-ли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування ) і страхового акта ( аварійного сертифіката ), який складається страховиком або уповноваженою ним особою ( аварійним комісаром ) у формі, що визначається страховиком ( частина пер-ша статті 25 Закону України «Про страхування» ). Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове від-шкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перехо-дить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшко-дування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення міс-титься у статті 27 Закону України «Про страхування». У таких правовідносинах від-бувається передача ( перехід ) права вимоги від страхувальника ( вигодонабувача ) до страховика ( суброгація ). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збит-ків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий ( страхувальник ) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в об-сязі та на умовах, що існували намомент переходу цих прав, якщо інше не встанов-лено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попе-редника. Таким чином, деліктне зобов`язання заміною кредитора не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на мо-мент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За правилом пункту першого частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору-шеного права. При застосуванні наведених норм права підлягає урахуванню правовий висно-вок,викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 ( пункти 68-70 ): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і статті 993 ЦК України, 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом право-відносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`яз-кового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транс-портних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового від-шкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV поряд-ку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконан-ням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги ( регресу ) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати де-ліктне зобов`язання не припиняється, у ньому відбувається заміна кредитора: до стра-ховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у де-ліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Отже, відносини між ПрАТ «СК «АРКС» та ОСОБА_2 у цій справі регу-люються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про стра-хування». Позивач як страховик потерпілої особи виконав свої зобов`язання за дого-вором добровільного страхування відповідно до визначених у ньому умов, здійснив-ши відшкодування завданих збитків у повному обсязі. У зв`язку з виплатою позива-чем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкоду-вання, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_1 , в порядку суброгації. Як встановлено судом та уже зазначалося, цивільно-правова відповідальність транспортного засобу відповідача ОСОБА_1 згідно полісу № АМ/6547415 була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування». Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування ци-вільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхо-вик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування ( регламентної виплати ). Рішення про здійснення страхо-вого відшкодування ( регламентної виплати ) приймається у зв`язку з визнанням май-нових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати ( регламентної виплати ) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У цій цивільній справі розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потер-пілих, становить 50000,00 гривень на одного потерпілого ( пункт 9.2 статті 9 вище-вказаного Закону ). Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шко-да, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пош-кодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регу-лювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з про-веденням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорож-ньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засо-бу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у встановленому законодавством порядку, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою поря-тунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспорт-ного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того влас-ника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб з поважних причин необхідно поміс-тити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспорт-ного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. 21 березня 2019 року ПрАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є позивач, надсилалася заява про виплату страхового відшкодування страховику відпо-відача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та згідно з наданого суду платіжного доручення від 18 квітня 2019 року № 9998698 останнім проведена виплата на суму 36674,98 гривні шляхом перерахування на розрахунковий рахунок товариства. Необхідно звернути увагу, що відповідач до свого страховика за полісом - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», щодо розміру проведеної виплати не звертався та жодних заперечень чи заяв з цього приводу останньому не направляв. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування ) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшко-дуванням ). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті дев`ятому постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за по-зовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність ( наприклад, автомобіля ), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості ( при відшкодуванні збитків ). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведений правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених дета-лей на нові ( без урахування коефіцієнта фізичного зносу ) та страховим відшкодуван-ням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошко-дженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування ( стра-хової виплати ). З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму ( регламентну виплату ), відшкодування шкоди в обсязі та-кої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі делік-вента ( особи, яка винна у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ) та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому порядку перейшло право потерпілого вима-гати відшкодування завданої шкоди. У цій справі у спірних правовідносинах такою особою є страховик ОСОБА_2 - ПрАТ «СК «АРКС», яке забезпечило майнові ін-тереси потерпілого у відносинах майнового страхування. Такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 750/12904/16-ц. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних сво-бод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж ро-зумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирі-шить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обгрун-тованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У пункті 33 свого рішення від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Євро-пейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, га-рантоване частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конституції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти Украї-ни» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) зазначено, що суд при оцінці дока-зів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою вис-новків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що об-ґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі пояс-нень сторін, третіх осіб, їхніх представників, письмових та речових доказів, висновків експертів. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасни-цях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначене тіль-ки з огляду на конкретні обставини справи ( Проніна проти України, № 63566/00 па-раграф 23, Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року ). Згідно норм статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду визнає доводи апеляцій-ної скарги такими, що на увагу не заслуговують, оскільки цілком спростовуються ма-теріалами справи та вищезазначеними нормами чинного законодавства; вони не є до-статніми, суттєвими для задоволення скарги та скасування правильного, законного судового рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Ці доводи скарги об`єктивно є такими, що не відповідають фактичним обставинам спра-ви, свідчать про незгоду за наслідком побутового трактування норм матеріального права з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та ви-мог апеляційної скарги. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та про-цесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Він-ницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 19 лип-ня 2021 року у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є оста-точною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунк-том другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. В. Оніщук В. П. Рибчинський