Постанова 4810 № 409/1871/19

Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 409/1871/19 Провадження № 22-ц/810/380/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Коновалова В.А., Луганська В.М. за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «ВУСО» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО», в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Чернобай Сергій Сергійович на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року, ухвалене у складі судді Третяка О.Г., в залі судових засідань Білокуракинського районного суду Луганської області в смт. Білокуракине за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньої - транспортної пригоди- ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 16.11.2018 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем Volkswagen Passat порушив правила дорожнього руху, здійснивши зіткнення з автомобілем ЗАЗ-Daewoo, керованим ОСОБА_4 . Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ЗАЗ-Daewoo ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримали різні тілесні ушкодження. Так ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких та знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії Білокуракинської ЦРЛ з 16.11.2018 року по 17.11.2018 року з діагнозом: поєднана травма, ЗЧМТ, забій речовини головного мозку 2 ступеня, внутрішньо мозкова гематома, сопор-кома 1, закрита тупа травма живота, забій передньої черевної стінки, розрив селезінки, кровотеча у черевну порожнину, травматичний шок 2 ступеню, забиті рани обличчя, множинні садна обличчя, у ортопедо-травматологічному відділенні ЛОДКЛ м. Лисичанська з 17.11.2018 по 11.12.2018 року з діагнозом: поєднана травма, ЗЧМТ, забій головного мозку 2-3 ступеня, САК, центральний лівосторонній парез, центральний парез відвідного нерву правого ока, закрита тупа травма черева, забій передньої черевної стінки, розрив селезінки, внутрішньочеревний крововилив, травматичний шок 2 ступеня, СПО (16.11.18р.) - лапаротомія, ревізія органів черевної порожнини, спленектомія, ДЧП, уламковий внутрішньо-суглобовий перелом відростка нижньої щелепи справа зі зміщенням, лінійний перелом нижньої щелепи зліва без зміщення, садна обличчя зліва. Просить стягнути з відповідача - ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» згідно страхового полюса компенсацію за завдану матеріальну шкоду (витрати на лікування дитини ) гроші в сумі 16495 грн 79 коп. та стягнути з відповідача - ОСОБА_2 компенсацію за завдану матеріальну шкоду (витрати на лікування дитини, за пошкоджений одяг та реабілітацію) гроші в сумі 9319 грн та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 300 000 грн. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 компенсацію за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 16 495 грн 79 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 9319 грн та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 300 000 (триста тис.) грн, а всього - 309 319 грн. Рішення суду мотивовано тим, що у матеріалах справи наявні всі докази для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чернобай С.С. та представником ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» адвокатом Шиліним В.А. подані апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про стягнення з ОСОБА_2 компенсації у розмірі 309319 грн не ґрунтується на нормах чинного законодавства так як ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» уклавши з ОСОБА_2 договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності взяла на себе зобов`язання у межах страхової суми 200000 грн відповідати за шкоду завдану страхувальником третій особі. Крім того, скаржник зазначив, що суд дійшов до помилкового висновку про задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, так як ОСОБА_1 , яка є законним представником малолітнього ОСОБА_5 не подавала заяви про залучення її до кримінального провадження, а розмір такої школи є занадто великим для відшкодування. В апеляційній скарзі ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року у справі № 409/1871/19 про стягнення з ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 компенсації за матеріальну шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 16 495 грн 79 коп., ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО». Апеляційна скарга мотивована незаконним розглядом справи судом, тим, що судом, в порушення процесуального закону, розглянуто справу № 409/1871/19, незважаючи на обізнаність суду, що в провадженні цього суду є справа № 409/159/19 (кримінальне провадження) зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Суд за відсутності норм права, що регулюють подібне, виділив «цивільний позов» в окреме позовне провадження, порушив приписи п. 3 ч. 6 ст. 186, п. 4 ч. 1 ст. 257, ч. 11 ст. 187 ЦПК, які прямо передбачають про відмову у відкритті провадження, залишення позовної заяви без розгляду або залишення без руху. Позов повинен розглядатися разом з кримінальною справою. ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» сплатило страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_1 платіжним дорученням № 33665 від 17.11.2020 року, в розмірі 10397,15 грн ( з них 9 902,05 грн витрати у зв`язку з лікуванням та моральна шкода 495,10 грн - 5% моральна шкода від витрат на лікування), за документами, які визнано належним у відповідності до вимог ст. 35, п. 24.1 ст.24, ст. 26.1 спеціального Закону, що регулює спірні правовідносини. У судовому засіданні адвокати Шилін В.А. та Чернобай С.С. підтримали доводи апеляційних скарг з підстав, викладених у скаргах, просили їх задовольнити. Представник позивачки адвокат Овчаренко С.М. зазначив, що доводи апеляційних скарг не містять обґрунтування незаконності рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Встановлено, що вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.03.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та засуджено за ч. 2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбуття основного покарання з встановленням іспитового строку на 2 роки та застосовано ст.76 КК України. Ухвалою Луганського апеляційного суду від 07.08.2019 року вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 22.03.2019 року відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України, в частині вирішення цивільного позову скасовано, та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Згідно договору (поліс) від 17.05.2018 року АМ /3901676, за яким Страховик (Страхової Компанії «СК ВУСО») взяв на себе зобов`язання у випадку настання страхового випадку відшкодувати завдану Страхувальником ( ОСОБА_2 ) шкоду третім особам при експлуатації забезпеченого транспортного засобу Volkswagen Passat, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що було застраховано ОСОБА_2 . Згідно Полісу № АМ /3901676 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у Страховій Компанії «СК ВУСО», строк дії полісу з 18.05.2018 р. до 17.05.2019 р., страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 200 000,00 грн, франшиза 2 000,00 грн. Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз`яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №

6. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров`я тощо). Так, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Стаття 1187 ЦК України передбачає, що:

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Таким чином, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Законодавством установлено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру, яких особа зазнала внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що настали через незаконні винні дії іншої особи. Як загальна умова цивільно-правової відповідальності передбачений зв`язок між протиправною поведінкою та наслідками, що настали. Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини. Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст. 1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме - винний водій. Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності правове значення при вирішенні спору про відшкодування як матеріальної так і моральної шкоди мають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Згідно з частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Наявність підстав цивільно-правової відповідальності для відповідача ОСОБА_2 підтверджена матеріалами кримінального провадження № 11-кп/810/126/19. Звернувшись з даним позовом до суду позивачка просила, зокрема, стягнути з відповідача - ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» компенсацію за завдану матеріальну шкоду (витрати на лікування дитини ) гроші в сумі 16495 грн 79 коп. та стягнути з відповідача - ОСОБА_2 компенсацію за завдану матеріальну шкоду (витрати на лікування дитини, за пошкоджений одяг та реабілітацію) гроші в сумі 9319 грн та компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 300 000 грн. Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Проте, такий висновок суду є помилковим і таким, що не узгоджується з вищевикладеними вимогами закону. Так, відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) при цьому обов`язковим є застосування положень Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відтак, власник транспортного засобу, яке спричинило ДТП, згідно зі ст. 1187, 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 200000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100000грн). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 компенсації за завдану матеріальну шкоду (витрати на лікування дитини, за пошкоджений одяг та реабілітацію) гроші в сумі 9319 грн, розмір якої не перевищує ліміт відповідальності ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО». Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у сумі 9319 грн з ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» позивачем не заявлені. Щодо стягнення матеріальної шкоди з ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» колегія суддів зазначає наступне. ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» визнало страхове відшкодування у сумі 9902,05 грн, мотивуючи свій висновок посиланням на документи, які були визначені відповідачем належними у відповідності до вимог ст. 35, п. 24.1 ст.24, ст. 26.1 спеціального Закону, що регулює спірні правовідносини. Апеляційний суд погоджується з такими ствердженнями ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО», оскільки позивачкою, на підтвердження відповідних позовних вимог надані чеки, квитанції, деякі з яких, свідчать про придбання нею товарів не пов`язаних з лікуванням ОСОБА_5 та продуктів харчування, при цьому, позивачкою не надано медичних висновків щодо необхідності спеціального або дієтичного харчування для потерпілого. Таким чином, з ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» підлягає стягненню сума матеріальної шкоди у розмірі - 9902,05 грн. Розглядаючи доводи апеляційної скарги, в частині стягнення моральної шкоди колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 та його представник в обґрунтування своєї незгоди з рішенням суду, не надали відповідних розрахунків, обмежилися посиланням на те, що сума стягнених судом грошових сум, явно не відповідає, реальним моральним стражданням та понесеним затратам потерпілого. Участь у ДТП, встановлення малолітньому ОСОБА_5 інвалідності внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, перенесення психологічної та фізичної травми, безумовно негативно вплинуло на моральний стан останнього та призвело до душевних страждань, а тому визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 300000 грн, відповідає засадам розумності та справедливості, а також обставинам справи та наслідкам, що наступили для дитини. Разом з тим, відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Полісом від 17.05.2018 року АМ /3901676 не передбачено зобов`язання ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» щодо відшкодування потерпілому страхової суми моральної шкоди. ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» сплатило страхове відшкодування моральної шкоди в сумі - 495,10 грн - 5% моральна шкода від витрат на лікування. За таких обставин, розмір суми, у відшкодування моральної шкоди, що стягнута за рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_2 , підлягає зменшенню на суму страхового відшкодування 495,10 грн і підлягає стягненню з відповідача у розмірі - 299 504,90 грн. Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Страхова Компанія «ВУСО» та апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права на увагу не заслуговують. Цивільний позов ОСОБА_1 , заявлений під час кримінального провадження, правомірне розглянутий у порядку цивільного судочинства, що визначено ухвалою Луганського апеляційного суду від 07.08.2019 року. Право звернутися з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином має лише потерпілий від злочину або особа, яка має право діяти від його імені, в даному випадку ОСОБА_1 як представник малолітнього сина ОСОБА_5 . Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, оскаржуване судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно: в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 9319 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог; в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» матеріальної шкоди змінити зменшивши розмір суми, стягнутої рішенням суду, з 16495, 79 грн до 9902,05 грн; в частині стягнення з ОСОБА_2 , моральної шкоди змінити, зменшивши розмір суми, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 300 000 грн до 299 504,90 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО», в інтересах якої діє адвокат Шилін Володимир Анатолійович та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чернобай Сергій Сергійович задовольнити частково. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 9319 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» матеріальної шкоди змінити зменшивши розмір суми, стягнутої рішенням суду, з 16495, 79 грн до 9902,05 грн. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 березня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 , моральної шкоди змінити, зменшивши розмір суми, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 300 000 грн до 299 504,90 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 08 жовтня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.М. Луганська