Постанова 4876 № 904/3582/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.10.2021 року м. Дніпро Справа № 904/3582/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021р. (суддя Петренко І. В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 02.06.2021р.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" про стягнення 194 700, 86 грн. штрафу (договір поставки №616 від 03.12.2020р.) ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод", про стягнення 194 700, 86 грн. штрафу (договір поставки №616 від 03.12.2020р.) Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору поставки №616 від 03.12.2020р. в частині вчасної поставки товару, що стало підставою для нарахування відповідачу штрафних санкцій (штрафу), передбачених п.10.3 договору.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 104 016,86 грн. пені; 51 743, 82 грн. штрафу; 2 920,51 грн. судового збору. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 26 004, 22 грн. пені; 12 935,96грн. штрафу відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими, водночас, суд першої інстанції скористався правом на зменшення пені відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позов про стягнення штрафних санкцій, у розмірі 48 675,21 грн., а саме штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 32 505,27 грн., штраф у розмірі 10% від суми непоставленого більше 10-ти календарних днів товару, у розмірі 16 169,94 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено матеріали справи та не в повній мірі з`ясовані істотні та важливі умови для вирішення справи по суті, а саме дійсно заявлений розмір штрафних санкцій призначений стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих і додаткових прибутків для кредитора. Скаржник вважає штрафні санкції надмірно великими, через невідповідність розміру штрафних санкцій збиткам завданим Позивачу, незначний термін прострочення виконання зобов`язання та фактичне добровільне виконання ТОВ «ДЕМЗ» своїх зобов`язань та просить зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 75%.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи Від Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство зазначає, що доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними, а суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставною для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи №904/3582/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді (суддя - доповідач) - Кощеєв І.М., судді - Кузнецова І.Л., Чус О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021р.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021р. у справі № 904/3582/21 залишено без руху, надано апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3 504 грн. 61 коп.. Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи. Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021р. визначено для розгляду справи №904/3582/21 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І. М. (доповідач), судді: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.10.2021р., колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В., справу №904/3582/21 прийнято до свого провадження.

7. Встановлені судом обставини справи 03.12.2020р., між Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" (далі - відповідач, постачальник), укладено договір поставки №616 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі - товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Відповідно до п. 5.2 договору, загальна сума договору на момент його складання становить 646 797,89 грн., з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною. У додатку №1 від 03.12.2020р. до договору, сторони врегулювали строк поставки впродовж 30 календарних днів з моменту підписання цього договору обома сторонами. Тобто, строк постачання Товару було встановлено до 04.01.2021р.. Пунктом 10.3 договору закріплено, що у разі порушення строків/термінів поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару. Договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022р., але не раніше повного виконання зобов`язань обома сторонами (п.12.1 договору). На виконання умов договору постачальником поставлено: за видатковою накладною № 92 від 10.02.2021р. ланку ланцюгу приводу розливочної машини 170 шт., на суму 416 498,64грн.; за видатковою накладною № 127 від 22.02.2021р. ланку ланцюгу приводу розливочної машини 94 шт., на суму 230 299,25грн.). Позивач стверджує, що товар мав бути поставлений до 04.01.2021р., проте фактично товар поставлено 11.02.2021р. та 20.02.2021р., що підтверджується видатковими накладнами №92 від 10.02.2021р. № 127 від 22.02.2021р.. Отже, прострочення поставки товару складає з 05.01.2021р. по 09.02.2021р., та з 10.02.2021р. по 21.02.2021р.. Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе обов`язки. На підставі п. 10.3 договору, позивач нарахував відповідачу пеню, за період прострочення з 05.01.2021 р. по 10.02.2021р., у розмірі 77 052,25 грн., за період прострочення з 05.01.2021р. по 19.02.2021р., у розмірі 52 968,83 грн., а також нарахував суму штрафу у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару, у розмірі 64 679,78грн., що разом складає суму, у розмірі 194 700,86 грн.. У зв`язку з допущенням відповідачем прострочення строку поставки частини товару, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про його обгрунтованість. В той же час, судом першої інстанції встановлено, що відповідач в ході розгляду справи у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75%. З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в повному обсязі; незначний строк прострочення (37-53 календарних дня); розмір заявлених санкцій, який складає 30,10% від ціни поставленого товару, господарський суд визнав за справедливе зменшити заявлений до стягнення з відповідача розмір пені та штрафу на 20% і стягнути 104 016,86 грн. пені та 51 743,82 грн. штрафу. Не погоджуючись з рішенням господарського суду в частині стягнення пені та штрафу, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в нове рішення, яким частково задовольнити позов про стягнення штрафних санкцій у розмірі 48 675,21 грн., а саме штрафу розмірі 0,5% від суми непоставленого товару за кожен день прострочення у розмірі 32 505,27 грн., штраф у розмірі 10% від суми непоставленого більше 10-ти календарних днів товару, у розмірі 16 169,94 грн..

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підстави встановлених обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст.627 ЦК України). За змістом ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України). Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки. Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст.193, ч. 1 ст.216 ГК України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Стаття 230 ГК України, штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частина 4 ст. 231 ГК України встановлює, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України). У п.10.3 договору, сторони дійшли згоди, що у разі порушення строків поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого товару) за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого) товару. У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару, на підставі п.10.3 договору, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню, за період прострочення з 05.01.2021 р. по 10.02.2021р., на суму 77 052,25 грн. та за період прострочення з 05.01.2021р. по 19.02.2021р., на суму 52 968,83 грн., а також нарахував суму штрафу у розмірі 10% від суми не поставленого (недопоставленого) товару у розмірі 64 679,78грн. Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку про його обгрунтованість. В той же час, судом першої інстанції встановлено, що відповідач в ході розгляду справи у суді першої інстанції заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75%. Зменшуючи заявлений до стягнення з відповідача розмір пені та штрафу на 20% від належної до стягнення суми, господарський суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання з поставки товару відповідачем виконано в повному обсязі, а строк прострочення незначний (37-53 календарних дня). Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Положення ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 р. у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 р. у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 р. у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 р. у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 р. у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 р. у справі № 918/116/19. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 р. у справі №913/89/18, від 04.12.2018 р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019 р. справі № 917/791/18. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто - сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру пені, суд першої інстанції, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін і причини виникнення боргу, встановив справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу на 20 % - до 104 016,86 грн. пені та 51 743,82 грн. штрафу та застосував таке зменшення на підставі ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України. Доводи скаржника про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу саме до 75 % відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, з огляду на те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, а не обов`язком. Інші аргументи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи. З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

10. Судові витрати У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Дніпровський електро-механічний завод" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2021р. у справі № 904/3582/21 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.М.Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя Е.В. Орєшкіна