Ухвала КЦС ВС № 442/6150/20

Ухвала 12 жовтня 2021 року м. Київ справа № 442/6150/20 провадження № 61-16353ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , звернулися з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 11 січня 2020 року на автодорозі Стрий-Моршин по вул. Б. Хмельницького в селі Довге Стрийського району Львівської області автомобіль «RENAULT TRAFIК», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , в результаті чого він помер на місці події. Постановою слідчого СУ ГУ НП у Львівській області від 30 червня 2020 року закрито кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України. Стверджують, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від вини, тому відсутність вини водія та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє його від відшкодування шкоди, яка завдана джерелом підвищеної небезпеки. Зазначають, що понесли глибокі моральні страждання та тяжкі психологічні переживання у зв`язку з втратою рідної людини, які продовжують тривати, що спричинило їм значну моральну шкоду, яку вони оцінюють в розмірі 400 000 грн. З наведених підстав просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 200 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; на користь ОСОБА_4 200 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; вирішити питання про розподіл судових витрат. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2021 року, з урахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 19 березня 2021 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 50 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , 50 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1 500 грн. 05 жовтня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Звертаюсь до суду із позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , просили стягнути на їх користь з ОСОБА_1 спричинену їм моральну шкоду у загальному розмірі 400 000 грн, а отже ціна позову у цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн * 250 = 567 500 грн). Отже, зазначена справа не підлягає касаційному оскарженню. Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев М. Ю. Тітов