Постанова 4824 № 758/3472/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №758/3472/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9072/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року (суддя Скрипник О.Г.) у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, встановив: у березні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 53 376грн 99коп., інфляційних втрат у розмірі 14 201грн 18коп., 3% річних у розмірі 3 703грн 43коп., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102грн. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 26 квітня 2014р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який доповнено новими частинами. 5 серпня 2014р. в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж). У повідомленні було зазначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Також у повідомленні було зазначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Позивач стверджував, що відповідач у період з 1 липня 2014 року по 13 листопада 2019 року була споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг від неї не надходило. Крім того, 14 листопада 2019 року між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за вказаною адресою, згідно пункту 1.1. якого ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язався надавати послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором. Позивач посилався на те, що відповідач зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати спожитих у період з 1 липня 2014 року по 30 вересня 2019 року послуг з водопостачання та водовідведення належним чином не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 53 376грн 99коп., що підтверджується довідкою та розрахунком заборгованості, яка підлягає стягненню з урахуванням положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 31 172грн 84коп., інфляційні втрати у розмірі 2 819грн 29коп., 3% річних у розмірі 1 092грн 40коп., а також судовий збір у розмірі 2 102грн. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що вона не являється власником квартири АДРЕСА_1 , та не є її орендарем, та в ній не проживала. Договірні відносини між нею та позивачем розпочалися 14 листопада 2019 року після укладення договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внурішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 . До того моменту власником квартири та особою, яка споживала послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, був її колишній чоловік - ОСОБА_2 , з яким рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року шлюб було розірвано. Також відповідач вважає, що позивачем не доведені обставини, які суд визнав встановленими, оскільки вона не споживала холодну та гарячу воду в зазначеному в позовній заяві об`ємі, а тому не повинна їх оплачувати. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін, вважаючи доводи відповідача безпідставними, оскільки вона жодного разу не здійснила оплату за надані послуги, а в суді першої інстанції підтверджувала факт свого проживання у кв. АДРЕСА_1 . Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглянута без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 10 червня 2011 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2007 року, який розірвано рішенням Подільського районного суду міста Києва 22 грудня 2017 року. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом його спадкоємцями є його діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у рівних частинах, які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що з 6 березня 2013 року відповідач зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . 5 серпня 2014р. в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», що перейменоване на ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). У повідомленні зазначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Також, зазначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. 14 листопада 2019 року між ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_1 був укладений договір 2704066826 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що у квартирі проживають 7 осіб. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у мешканців зазначеної квартири у період з 1 липня 2014 року по 31 листопада 2019 року виникла заборгованість у сумі 71 281грн 60коп. у зв`язку із не оплатою послуг. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла раніше березня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині виходять за межі позовної давності, про застосування якої відповідачем була подана заява. Рішення суду в цій частині не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у період з березня 2017 року по вересень 2019 року відповідач не сплачувала за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а відтак прострочила виконання грошового зобов`язання, тому повинна сплатити заборгованість з врахуванням положень ст. 625 ЦК України. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон). Відповідно до статті 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Частиною першою статті 19 Закону було передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Пунктом 5 статті 19 Закону було визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавець послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, 5 серпня 2014р. в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) опублікувало повідомлення про публічний договір (оферту) про надання послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Відповідач не заперечувала, що саме ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення у будинку АДРЕСА_1 , де розташована квартира АДРЕСА_4 . Крім того, 14 листопада 2019 року між сторонами був укладений договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має правові підстави для стягнення грошових коштів за надання таких послуг. Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 32 Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Частина 2 вказаної норми визначала, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (ч. 5 ст. 32 Закону). Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року були затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі Правила). Згідно пункту 9 Правил квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Відповідно до пункту 10 Правил оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку провадиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку. Пунктом 11 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води (пункт 17 Правил). У пункті 21 Правил зазначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідачем суду першої інстанції не було надано доказів, що до вересня 2019 року у квартирі були встановлені лічильники обліку холодної та гарячої води, а з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування здійснювалося згідно показників будинкового засобу обліку. Також із розрахунку заборгованості вбачається, що за період з березня 2017 року по вересень 2019 року плата за водопостачання та водовідведення по квартирі, де прожила та була зареєстрована відповідач разом із своїми неповнолітніми дітьми, не вносилася. Вказані обставини не були спростовані відповідачем та не надані суду платіжні документи у підтвердження оплати за водопостачання та водовідведення у спірний період. Твердження відповідача про те, що вона не споживала той об`єм води, який зазначений позивачем у розрахунку заборгованості, належними доказами не підтверджені, так як відповідачем не надано документи, які б підтверджували передачу нею щомісячно показників лічильника холодної та гарячої води, не посилалася на вказані обставини відповідач і у апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач мав правові підстави для нарахування оплати за водопостачання та водовідведення відповідно до пункту 11 Правил. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону, у редакції 2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у апеляційній скарзі не наведений власний розрахунок заборгованості або оплати за спожиту холодну воду та водовідведення холодної і гарячої води, тому колегія суддів не має правових підстав для неврахування розрахунку, наданого позивачем. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є власником квартири і не є її орендарем, а у період з 2016 року по листопад 2019 року вона разом із дітьми проживала у м. Васильків належними доказами не підтверджені. Також відповідачем не надано доказів, що нею сплачувалися комунальні послуги за іншою адресою проживання у спірний період. Разом з цим, наявними у матеріалах справи документами підтверджено, що у спірний період вона разом із своїми неповнолітніми дітьми була зареєстрована у квартирі, вказані обставини не були спростовані відповідачем належними доказами, а відтак ОСОБА_1 зобов`язана була сплачувати за користування водою та за водовідведення, як за себе, так і за своїх неповнолітніх та малолітніх дітей, які також успадкували спірну квартиру. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Частиною 2 статті 625 ЦПК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги. Отже, на правовідносини сторін поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України (справа 6-2023цс15) і від них не відступив Верховний Суд. Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування неправомірності застосування судом до правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також неправильності розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для перегляду рішення суду в цій частині. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції повно з`ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Так як апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Подільського районного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк