Постанова 4807 № 317/1469/20

Дата документу 13.10.2021 Справа № 317/1469/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 317/1469/20 Головуючий у 1 інстанції: Нікітін В.В. Провадження № 22-ц/807/2357/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Кочеткової І.В. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2020 року у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 06 червня 2019 року між сторонами у справі було укладено договір № SAMABWFC00002054305 у формі анкети-заяви, відповідно до якого позивач встановлює відповідачу кредитний ліміт. АТ «Акцент-Банк» повністю виконав вимоги Договору, надавши ОСОБА_1 кредит. Проте відповідач зобов`язання за договором не виконував, внаслідок чого станом на 16 травня 2020 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23 293,72 грн., з яких: 13 883,66 грн. - заборгованість за кредитом; 9 410,06 грн. - заборгованість за відсотками, яку банк просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитом (основну заборгованість) в розмірі 13 883 гривні 66 копійок за договором б/н від 06 червня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові щодо стягнення заборгованості за відсотками та ухвалити нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом не враховано, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", в якому банк повідомив позичальника про основні умови кредитування, строки та процентну ставку. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, позивач вказував, що відповідач в анкеті-заяві своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначав, що боржник користувався кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості та свідчить про його ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і погодження з ними. Суд першої інстанції, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків за кредитом, оскільки це суперечить суті кредитного договору та не узгоджується з вимогами ст. 1048 ЦК України. Також додатково для підтвердження правильності розрахунку за відсотками банк до апеляційної скарги долучив виписку про рух коштів по рахунку відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, до яких пунктом 6 статті 19 ЦПК України віднесені нескладні справи та справи з ціною позову, що не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що банк у позовній заяві вказував, що 06.06.2019р. відповідач ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкетизаяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляд встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4). На підтвердження позовних вимог позивачем надано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, розрахунок заборгованості станом на 16.05.2020р., копію Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», копію витягу з «Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент - Банк», який розміщено на сайті https://a-bank.com/ua/terms в розділі «Умови та правила», копію витягу з Тарифів надання банківських послуг, копію документа, що посвідчує особу відповідача. Згідно розрахунку заборгованості, доданого до позову, відповідач ОСОБА_1 станом на 16 травня 2020 року має заборгованість у розмірі 23 293,72 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 13 883,66 грн., заборгованості за відсотками 9 410,06 грн., яку банк просив стягнути у цій справі. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, а позивачем надано належні докази на підтвердження обставин щодо надання відповідачу кредитних коштів, якими скористався відповідач. Зазначені обставини вказують на порушення прав банку, які підлягають захисту через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме, суми непогашеного тіла кредиту у розмірі 13 883,66 грн. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, суд першої інстанції визнав необґрунтованими ці вимоги позивача з огляду на те, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ "Акцент-Банк" узгодило порядок нарахування та ставку процентів у підписаних документах. Крім того, судом першої інстанції також наголошено на тому, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Колегія суддів в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками у розмірі 9 410,06 грн. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК", які розміщені на офіційному сайті, які позивач вважає невід`ємною частиною договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву. Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що банком не доведено, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, на що вказується також у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи. Тому колегія погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, оскільки у анкеті-заяві не мається узгоджених умов щодо відсотків, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач має повернути лише отримані у кредит кошти. Щодо Паспорту споживчого кредиту, який був підписаний відповідачем, то судом першої інстанції було надано цьому документу правильну оцінку та вказано, що зазначений Паспорт містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, фактично передуючи укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, що свідчить про те, що він не може відображати узгоджені умови договору та бути додатком до нього. Посилання АТ "Акцент-Банк" на Паспорт споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка", який містить електронний підпис ОСОБА_1 , не спростовує висновків суду про неузгодженість умов щодо відсотків з огляду на таке. Як свідчить зміст вказаного Паспорту споживчого кредиту, він має інформаційний характер щодо наявних декількох варіантів умов кредитування, на що вказує викладення у ньому одночасно трьох програм кредитування: картка «Універсальна», картка «Універсальна Gold» , картка «Зелена». На це вказують також і застереження у главі 4 абзаці 13 Паспорту споживчого кредиту, у яких зазначається, що використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вище зазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. На те, що Паспорт не є самим кредитним договором, а лише носить ознайомлювальний характер, свідчить зазначення в ньому наступного: умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Отже, вказаний Паспорт споживчого кредиту містить пропозицію щодо укладення договору на певних умовах у трьох варіантах, але не підмінює сам договір, у якому мають бути чітко визначені всі умови кредитного договору, а не альтернативні варіанти. Додатково це підтверджується тим, що такий Паспорт споживчого кредитув не зазначається у анкеті-заяві як складова частина договору. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині є цілком обґрунтованими та законними. За таких обставин, колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ "АКЦЕНТ - БАНК" та обґрунтовано визнав позовні вимоги в частині стягнення відсотків недоведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що задоволенню не підлягають. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо неприйняття судом першої інстанції Паспорту споживчого кредиту за програмою "Кредитна карта" (а.с.5), витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ "АКЦЕНТ - БАНК" (а.с. 6-10) та витягу з Тарифів такими, що не заслуговують на увагу, оскільки останні не можуть свідчити про прийняття позичальником зазначених у вказаних документах умов. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому судове рішення відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 вересня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 13 жовтня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Кочеткова І.В.