Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 362/2645/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 362/2645/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сухарева О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., за участі секретаря Бринюк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 3 полку № 1 УПП у м. Києві Кедича Віталія Сергійовича, Управління патрульної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ДП №256231 від 14.05.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 . Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2021 року адміністративний позов було задоволено частково. Скасовано постанову серії ДП №256231 від 14.05.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1ст.126 КУпАП, в частині вказівки, що « ОСОБА_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». В іншій частині постанову залишено без змін. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вказує про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги докази, які в розумінні статтей 73, 74 та 75 КАС України є неналежними, недопустимими та недостовірними. Вказує про те, що судом першої інстанції не взято до уваги протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ196675 від 14.05.2021, який в розумінні ст.251 КУпАП є доказом, оскільки містить фактичні дані відсутності правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП. Також, вказує про те, що суд першої інстанції не дослідив постанову Серії ДП №256231 від 14.05.2021 на предмет відповідності її змісту вимогам ст.283 КУпАП. Так, позивач, у своїй апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.05.2021 року інспектором роти 2 батальйону 3 полку 1 УПП в м. Києві ДПП Кедичем В.С. притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Відповідно до постанови серії ДП18 №256231 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 14.05.2021 о 16 год. 44 хв. в м. Києві по проспекту Глушкова 16а, водій ОСОБА_1 керував т/з Renault Trafik д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а також відмовився надавати документи для перевірки, чим порушив п. 2.1а ПДР України. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.05.2021 о 16 год. 44 хв. в м. Києві по проспекту Глушкова 16а, водій ОСОБА_1 керуючи т/з Renault Trafik д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». Інспектор на виконання вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» проінформував водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, на що ОСОБА_1 не погодився із причиною та висунув вимогу щодо надання йому доказів порушення ним ПДР України, що послугували причиною зупинки. На що поліцейський в подальшому пред`явив ОСОБА_1 відповідний доказ, після якого позивач почав пояснювати, що дійсно зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.34, але через необхідність пропуску інших машин. Як вбачається з відеозапису, після виконання вимог, передбачених ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», інспектор відповідно до вимог закону та у межах наданих йому повноважень, запропонував водію надати документи, передбачені у п. 2.1 ПДР України. Позивач зазначив про готовність пред`явити документи, але фактично не виконав вимогу поліцейського, оскільки як вбачається з наданого відповідачем відеозапису ОСОБА_1 достав пластикову картку, протягом секунди потримав її у руках та сховав. Після чого, на неодноразові попередження та вимоги поліцейського із роз`ясненням вимог закону та наслідків, ОСОБА_1 стверджуючи що вже пред`явив відповідні документи відмовився надати їх інспектору для ознайомлення та огляду. Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення). Відповідно до пп. "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 127/19283/17 від 25 вересня 2019 року, у справі № 522/2280/16-а від 21 листопада 2019 року, у справі №711/4707/17 від 19 червня 2019 року та інших. Як зазначалося вище та вбачається із відеозапису, наданого відповідачем до матеріалів справи, позивач відмовився надавати на вимогу інспектора патрульної поліції вищезазначені документи, оскільки на переконання позивача, вже пред`явив їх. Відтак, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 виконав законну вимогу поліцейського та надав документи для перевірки. Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. За положеннями статей 249, 276 КУпАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Посилання апелянта на те, що спірна постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, оскільки у ній не зазначено порядок оскарження, колегія суддів приймає до уваги, однак, на переконання колегії суддів, окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18). Крім того, як вбачається зі змісту спірної постанови права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз`яснено позивачу, що підтверджується його власноручним підписом у вказаній постанові. Щодо доводів позивача про порушення вимог ст. 271 КУпАП та не забезпечення інспектором позивачу можливості реалізації права на отримання правової допомоги, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За приписами ч. 1 ст. 271 КУпАП визначено, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Участь захисника позивача при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні постанови підтверджується відеозаписом з нагрудної камери інспектора, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Таким чином, з наявних доказів в матеріалах справи не вбачається порушення інспектором патрульної поліції реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи. Посилання апелянта на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №196675 від 14.05.2021 року, як на доказ, який спростовує взагалі сам факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч.1 ст.126 КУпАП, колегія суддів вважає необґрунтованим, з огляду на те, що вказаний протокол було складено за порушення вимог п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, що не стосується порушення позивачем ч.1 ст.126 КУпАП, та не доводить вчинення позивачем дій на вимогу інспектора, які зафіксовані на відеозаписі та свідчать про усвідомлену відмову пред`явити для перевірки поліцейському документи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб. Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності (в частині рішення суду, що оскаржується), а тому підстави для задоволення позову в іншій частині відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а судом таких обставин не встановлено. При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Керуючись статтями 242, 286, 308, 310, 315, 316, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко