Постанова 4824 № 755/149/21
від 12.10.2021 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/149/21 головуючий у І інстанції: Марфіна Н.В. провадження 22-ц/824/9518/2021 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Гаращенка Д.Р. за участю секретаря: Спеней О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась із вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 18 листопада 2017 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір позики, оформлений розпискою, відповідно до якого відповідач отримав від позивача в борг 17 000 доларів США, які зобов`язувався повернути по 25 грудня 2017 року. ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за договором позики, грошові кошти у визначений договором строк не повернув. Позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 17 000 доларів США. Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 26 квітня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скарго, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що місцевий суд помилково прийняв до уваги наявну в матеріалах справи копію розписки, як підтвердження отримання відповідачем спірних коштів. Вказує про відсутність укладеного договору позики між сторонами. Крім того, посилається на пропуск строку позовної давності позивачем. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію, представник позивача виступив проти задоволення апеляційної скарги, на спростування доводів відповідача надав оригінал розписки. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо наявності між позивачем та відповідачем грошових зобов`язань підтверджено відповідним письмовим доказом, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, а тому вимоги позивача підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до змісту наявної в матеріалах справи копії розписки, оригінал якої було долучено до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції: «Я ОСОБА_1 » паспорт № НОМЕР_1 виданий Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві 17 грудня 1996. Отримав від ОСОБА_2 17000 доларів США (сімнадцять тисяч доларів США) з 18.11.2017 по 25.12.2017 Гарантую своєчасне повернення 18.11.2017 /підпис/». Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині 1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості . Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно зі ст. 1047 ЦК України договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Встановлено, що відповідачем не виконано зобов`язань, визначених договором позики, укладеного між сторонами. Договром позикивизначено дату отримання спірних коштів, що відповідає датіскладання відповідачем розписки - 18 листопада 2017 року та дату повернення вищевказаної суми - 25 грудня 2017 року. Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності зобов`язань відповідача з приводу, отримання та повернення коштів, а також дати виконання зобов`язання відхиляються, оскільки визначена інформація викладена в написаній відповідачем розписці, вона є чіткою та зрозумілою, не підлягає подвійному тлумаченню. Доводи відповідача з приводу відсутності інформації, яка б надавала змогу ідентифікувати особу позичальника відхиляються, оскільки як вірно було вказано судом першої інстанції у змісті розписки вказано прізвище, ім`я та по-батькові позичальника, які відповідають прізвищу, імені та по батькові позивачки, в якої наявна розписка, а наводячи такі заперечення відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що ним отримувались кошти в сумі 17000 доларів США від іншої ОСОБА_2 , а не від позивача. Доводи апелянта з приводу пропуску позивачем строку позовної лавності також спростовуються, оскільки позивачка звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача боргу 24 грудня 2020 року(а.с.10), тобто в межах трирічного терміну від дня виникнення вимоги по поверненню позики- 25 грудня 2017 року. З урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам відповідача наданим в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи відповідача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 26 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «12» жовтня 2021 року. Головуючий Судді: