Постанова 4812 № 489/2745/21

13.10.21 33/812/336/21 Справа № 489/2745/21 Провадження № 33/812/336/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 жовтня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць В.В. із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Ігнатова Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану його захисником - адвокатом Ігнатовим Дмитром Івановичем, на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, В С Т А Н О В И В : З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №109791 від 29 квітня 2021 року вбачається, що 29 квітня 2021 року о 20 год 30 хв. у м. Миколаєві, по вул. Миколаївська, 11, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL ZAFIRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого захисника - адвоката Ігнатова Д.І. - подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не прийнято до уваги обставини, що свідчать про незаконність складання протоколу і недійсність процедури проведення огляду, вважає недоведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Так, з письмових пояснень свідків не вбачається, що вони бачили саме ОСОБА_1 за кермом автомобіля, що рухався, до того ж вони не містять жодної інформації про те, чи мав водій ознаки алкогольного сп`яніння і які саме, тоді як диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає, що відповідальність настає за керування. Крім того, такі ознаки встановлюються не будь-якими особами, а поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу і таке повинно відбуватися у нерозривному хронологічному зв`язку з моментом зупинки. Також апелянт звертає увагу на те, що визнання ОСОБА_1 того факту, що він є водієм таксі, не підтверджує факт керування ним автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння за місцем, вказаним свідками, тоді як «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Крім того, апелянт зазначає, що положення ст. 266 КУпАП, якою визначена процедура здійснення огляду водія на стан сп`яніння без залучення свідків у випадку застосування технічних засобів відеофіксації, не поширюють свою дію на процедуру документування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння, що передбачена вищевказаним Порядком та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Між тим, при складанні протоколу не було залучено свідків, участь яких була обов`язкова, а тому протокол не може бути належним доказом. Також апелянт посилався на відсутність у матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу. Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Ігнатова Д.І., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. Приймаючи оскаржувану постанову, суддя дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази є переконливими та підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Такий висновок суду першої інстанції є правильним. Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Приписами ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. З оскаржуваної постанови суду вбачається, що обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції встановлені правильно, такі висновки ґрунтуються на доказах, які досліджені під час судового розгляду. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ №109791 від 29 квітня 2021 року, дані, відображені в якому згідно приписів ст. 251 КУпАП є доказом, 29 квітня 2021 року о 20 год 30 хв. у м. Миколаєві, вул. Миколаївська,11, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «OPEL ZAFIRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager» та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень чи зауважень, в поясненні по суті порушення він зазначив, що пояснення надасть в суді. Факт відмови ОСОБА_1 на вимогу патрульного поліцейського пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі підтверджений дослідженою судом відеозйомкою, проведеною працівниками поліції, на якому працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, на що він відмовився. Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані відеозйомкою обставини узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом, а саме, відмови ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність наявних в матеріалах справи та досліджених судом доказів свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки ними доведено порушення ОСОБА_1 вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку водія на вимогу працівника поліції пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. Доводи апелянта, щодо непідтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, з проведеного працівниками поліції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час зйомки перебуває в автомобілі на місці водія та у телефонній розмові говорить про те, що його зупинили працівники ДАІ (відеофайл 20210430074711000338, 20год.37хв.). При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 3 статті 256 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Проте, ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписав без будь-яких зауважень, заперечень до нього, зокрема щодо зафіксованих у ньому обставин, а саме - керування транспортним засобом «OPEL ZAFIRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, та відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, - не надав. Проведеною працівниками поліції відеозйомкою також не зафіксовано жодних заперечень ОСОБА_1 , щодо факту керування ним автомобілем. Крім того, в письмових поясненнях свідка ОСОБА_2 вказано, що 29.04.2021 року близько 20:30 год він знаходився за адресою АДРЕСА_2 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та бачив, як водій автомобіля Опель Зафіра державний номерний знак НОМЕР_2 на великій швидкості проїхав по подвір`ю будинку та ледь не збив дітей які там знаходились та після чого направився в бік вул. Будівельників. Він зателефонував на лінію 102 та повідомив. Після направився в бік вул. Будівельників та виявив даний транспортний засіб біля буд.

18. Підійшовши він побачив що водій за кермом має явні ознаки алкогольного сп`яніння. Та згодом на місце прибули співробітники поліції. В письмових поясненнях свідка ОСОБА_3 вказано, що 29.04.2021 року близько 20 год. 30 хв. вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_2 знаходились за адресою: м. Миколаїв по вул. Миколаївська біля буд. 11 та побачили як водій керуючи транспортним засобом «OPEL ZAFIRA», державний номерний знак НОМЕР_1 темно-синього кольору (водієм у подальшому виявився громадянин ОСОБА_1 ) на великій швидкості проїхав вулицею та ледь не збив дітей у подвір`ї. Через деякий час вищезазначене авто вони помітили припаркованим за адресою: м. Миколаїв, вул. Будівельників,18, тому її чоловік зателефонував на лінію 102 для подальшого розбирання. Також доповнила, що при спілкуванні з поліцейськими вищезазначений водій мляво розмовляв, в нього тремтіли пальці рук, та його поведінка не відповідала обстановці. Вказані пояснення узгоджуються з іншими наявними у справі доказами, а саме, змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відеофіксацією з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази відповідно до вимог ст. 252 КУпАП апеляційний суд, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння. Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апелянта, що огляд ОСОБА_1 був проведений в порушення процедури такого огляду без залучення двох свідків, у зв`язку з наступним. Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесено зміни, зокрема до ст. 266 КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не залежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп`яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп`яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов`язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису. Оскільки відмова ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також пройти такий огляд у медичному закладі зафіксовано працівниками поліції за допомогою відеозапису, то проведення такого огляду без присутності свідків за умови застосування технічного засобу відеозапису, відповідає вимогам статті 266 КУпАП, чинній на час вчинення правопорушення. Тому вказаний відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 в розумінні положень статей 85, 86 КПК України. При цьому апеляційний суд вважає, що положення статті 266 КУпАП в частині порядку проведення огляду водіїв на стан сп`яніння на місці зупинки із застосуванням технічних засобів відеозапису без присутності двох свідків (частина 2 статті 266 КУпАП), є чітко визначеними, не містять бланкетних положень, а тому не потребують застосування інших нормативно-правових актів, в тому числі, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, на який посилається апелянт, та який був прийнятий в 2008 році, та на цей час суперечить вимогам частини 2 статті 266 КУпАП в частині проведення огляду у присутності двох свідків. До того ж пунктом 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення Закону України № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, яким було внесено зміни до ст. 266 КУпАП, було зобов`язано Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні: направлення на огляд з метою визначення стану сп`яніння, апеляційний суд також відхиляє, так як відповідно до вимог Розділу III Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У випадку відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння направлення на огляд не видається. Посилання апеляційної скарги на постанови суду у справах № 654/1840/21, № 369/4908/21, № 366/687/21 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ухвалені іншим апеляційним судом рішення не є обов`язковими при застосуванні норм права при розгляді даної справи. Складений працівником поліції щодо ОСОБА_1 протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. На переконання апеляційного суду надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Досліджені та перевірені судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року). У рішенні по справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства (O'Halloran and Francis v. The United Kingdom ) [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR від 29 червня 2007 року, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Таким чином, відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи або досліджені судом докази є недопустимими чи недостатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Тому прийняте суддею рішення є законним та не підлягає скасуванню. Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подану його захисником адвокатом Ігнатовим Дмитром Івановичем - залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Миколаївського апеляційного суду В.В. Коломієць