Ухвала КАС ВС № 160/2732/19

УХВАЛА 13 жовтня 2021 року Київ справа №160/2732/19 адміністративне провадження № К/9901/4482/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф., розглянувши матеріали справи №160/2732/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року. У С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001504612 від 20.03.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення господарських операцій, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Короткий зміст вимог касаційної скарги До Верховного Суду 17.02.2020 надійшла касаційна скарга контролюючого органу (подана 13.02.2020) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року. В касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №160/2732/19. Підставою для відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України унесені зміни. Отже, враховуючи, що касаційна скарга контролюючого органу подана 13.02.2020 (надійшла до Верховного Суду 17.02.2020) то її розгляд має здійснюватися Верховним Судом в порядку за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що діє з 08 лютого 2020 року. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Проте, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у касаційній скарзі поданій Офісом великих платників податків ДПС не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. В свою чергу, касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить мотиви незгоди з судовими рішеннями, опис встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, а також цитування нормативних актів із абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, з урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тобто, перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи оцінку спірним правовідносинам, та надання оцінки спірним правовідносинам без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах. Отже, визначальним також є встановлення подібності правовідносин у справі, що переглядається, правовідносинами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, що слугувало підставо для відкриття касаційного провадження, та у яких Верховним Судом зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права, якою керувався суд апеляційної інстанції у межах апеляційного перегляду даної справи. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Відповідач у касаційній скарзі вказує на наявність постанов Верховного Суду у справах №804/12772/13-а, №803/1923/13-а, в яких, на думку контролюючого органу, по іншому застосовано аналогічні норми права, а ні ж спірних правовідносинах. Колегія суддів зазначає, що обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах справ, що зазначені в касаційній скарзі, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин. Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, зроблені виходячи з встановлених обставин саме у справах №804/12772/13-а, №803/1923/13-а, за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ. Відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними. Отже, висновки Верховного Суду зроблені у справах №804/12772/13-а, №803/1923/13-а не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у цій справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки встановлені обставини у справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу. У зв`язку з викладеним, у цій справі наявні підстави для закриття касаційного провадження. Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №160/2732/19. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. ........................... ........................... ........................... І.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова , Судді Верховного Суду