Ухвала КАС ВС № 640/19331/20
від 11.10.2021 · АдміністративнаУХВАЛА 11 жовтня 2021 року м. Київ справа № 640/19331/20 адміністративне провадження № К/9901/35170/21 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мороз Л.Л., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню про відшкодування коштів за договором банківського вкладу від 05.02.2015 № 007-09511-050215, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк". Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів, які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 згідно депозитного договору від 05.02.2015 № 007-09511-050215 (в межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн). Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнко Андрій Анатолійович оскаржив його у апеляційному порядку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року повернуто особі, яка її подала. 08 липня 2021 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнко Андрій Анатолійович вдруге подав до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу було залишено без руху через пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та визнанням зазначених відповідачем причин пропуску строку неповажними. Надано йому строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, у випадку наявності підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, визначений законом. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року. Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами. Постановляючи оскаржену ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки повернення вперше поданої апеляційної скарги, відсутність фінансування державного органу чи несвоєчасна сплата судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке. Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги. За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад адміністративного судочинства, зміст якої розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Зміст положень наведених норм процесуального права відбитий і в статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, суб`єкти владних повноважень, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Своєю чергою у ситуації з пропуском строків суб`єктами владних повноважень поважною причиною пропуску строку не може слугувати неможливість сплати судового збору або будь-які карантинні заходи, запроваджені державою. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею самою. Колегія суддів зазначає, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив обставини, пов`язані з причинами пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, та зробив обґрунтований висновок про те, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. Крім того, Суд відхиляє посилання скаржника про впровадження на загальнонаціональному рівні карантину, оскільки скаржником не наведено обставин, пов`язаних із запровадженням карантину, які створили неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк. Таким чином, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права. Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладників на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук С.Г. Стеценко