Постанова 4855 № 640/23674/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23674/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року, суддя Мазур А.С., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Офісу Генеральної прокурора, в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог: - визнати протиправним і скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 28.10.2019 року №1240ц; - визнати протиправним дії Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України від 28.10.2019 №1240ц; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Офісу Генерального прокурора або на посаді в Офісі Генерального прокурора, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду; - стягнути з Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення з огляду на відсутність підстав для звільнення, передбачених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки фактичної ліквідації, реорганізації Генеральної прокуратури України та скорочення кількості її прокурорів не відбулося. Позивач в установленому порядку та строк звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення до Офісу Генерального прокурора. Звільнення з огляду на те, що подана ним заява не відповідає встановленій формі суперечить загальним засадам права та меті проведення реформи органів прокуратури. Звільнення відбулося за відсутності подання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів. При звільненні не дотримано гарантії, визначені нормами трудового законодавства, порушено Конституцію України та норми міжнародного законодавства. Положення законодавства, на підставі якого відбулося звільнення, позивач вважає незаконними. На думку позивача, не тільки наказ про його звільнення є протиправним, а й започаткована Законом України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) реформа органі прокуратури, зокрема й атестація прокурорів, не відповідає нормам Конституції України, міжнародному законодавству та законам України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 28.10.2019 №1240ц. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Офісу Генерального прокурора з 30.10.2019. Визнано протиправними дії Генерального прокурора щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України від 28.10.2019 №1240ц. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді у розмірі 469 986 (чотириста шістдесят дев`ять дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 55 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Офісу Генерального прокурора з 30.10.2019. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць у розмірі 35 123,55 (тридцять п`ять тисяч сто двадцять три гривні 55 коп.). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року внесено виправлення до абзацу 7 резолютивної частини рішення шляхом зазначення: "Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)". 20 січня 2021 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка мотивована тим, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року стягуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн (дванадцять п`ятсот). Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, Офіс Генерального прокурора звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної скарги розглянув клопотання представника позивача адвоката А.В. Ніколенко, яке надійшло до суду 11.10.2021 року про відкладення розгляду справи та за наслідками розгляду прийняв протокольне рішення про відмову у його задоволенні. Ухвалюючи таке рішення суд виходив з того, що розгляд даної справи в апеляційній інстанції здійснювався неодноразово. Зокрема, в судовому засіданні 06 липня 2021 року представник позивача Ніколенко А.В., який прибув в судове засідання, надав пояснення по суті справи та поданої відповідачем апеляційної скарги. Свої пояснення надав в судовому засіданні і представник скаржника. 14 вересня 2021 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 12 жовтня 2021 року. Представник позивача Клян А.Ф., який прибув в судове засідання 14.09.2021 року, був повідомлений про час та місце розгляду справи 12.10.2021 року безпосередньо в судовому засіданні та погодився з датою розгляду справи. Та обставина, що представники позивача адвокат Клян А.Ф. та адвокат Ніколенко А.В надали перевагу у розгляді справи 12.10.2021 року у Печерському суді, колегія суддів вважає, не є поважною причиною неявки останніх в судове засідання 12.10.2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду. Щодо інших адвокатів, які мають право представляти інтереси позивача в даній справі, та сам позивач, заяв про перенесення розгляду справи у зв`язку з поважністю причин їх неявки до суду 12.10.2021 року не подавали. З огляду на вищевикладене та, з урахуванням того, що всі учасники справи надали свої пояснення щодо обставин справи та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що неявка позивача та його представників до суду 12.10.2021 року є з неповажних причин, а тому вважає за можливе продовжувати розгляд справи за їх відсутності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що, окрім усних пояснень, представник позивача надав у письмовій формі відзив на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, становлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Окрім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України, відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч. ч. 1-3 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Як убачається із матеріалів справи, 17.12.2020 позивач подав до суду заяву щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, попередньо інформував суд про свій намір звернутися до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. 28.12.2020 до суду надійшла заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з Офісу Генерального прокурора та Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25, 000 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. 20 січня 2021 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, яка мотивована тим, що судом при ухваленні рішення не вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року стягуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м.Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн (дванадцять п`ятсот). Враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року аскаргу Офісу Генерального прокурора задоволено та скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2021 року з ухваленням у справі нового судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , тому і додаткове рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити. Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Офісу Генерального прокурора витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 13 жовтня 2021 року.