Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/681/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/681/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дрім Мейкерс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дрім Мейкерс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі по тексту - відповідач) в якому просило - визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 04 січня 2021 року №ЧК720/15/АВ/П; - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 22.01.2021 року №ЧК720/15/АВ/ТД-ФС-05. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Управління Держпраці у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 20.11.2020 року №856-Н та направлення від 20.11.2020 року №849, посадовою особою відповідача 23.11.2020 року складено акт №ЧК720/15/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування, який вручено заступнику директора ТОВ «Дрім Мейкерс» ОСОБА_1 . Також, відповідачем висунуто вимогу від 23.11.2020 року №4К720/15/ПД про надання документів для проведення позапланового інспекційного відвідування щодо додержання законодавства про працю. Листом від 27.11.2020 року №126 ТОВ «Дрім Мейкерс» надано Управлінню Держпраці у Черкаській області документи в частині оформлення трудових відносин з гр. ОСОБА_2 . За наслідками проведеного інспекційного відвідування ТОВ «Дрім Мейкерс», Управлінням Держпраці у Черкаській області складено акт від 04.12.2020 року №ЧК720/15/АВ, яким встановлено, що позивачем допущено до роботи гр. ОСОБА_2 без видання наказу про прийняття на роботу, повідомлення органу ДФС про прийняття працівника на роботу, а шляхом укладення цивільно-правового договору, що має ознаки трудового договору, чим порушено ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 3 ст. 24 КЗпП України. На підставі вказаного акту перевірки, Управлінням Держпраці у Черкаській області винесено припис про усунення виявлених порушень від 04 січня 2021 року №ЧК720/15/АВ/П та постанову від 22.01.2021 року №ЧК720/15/АВ/ТД-ФС-05 про накладення штрафу у сумі 50 000 грн. (далі по тексту - оскаржувані припис та постанова). Вважаючи протиправним оскаржувані припис та постанову, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача про трудовий характер відносин між позивачем гр. ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, а тому у позивача були відсутні правові підстави для повідомлення територіального органу ДФС про роботу за трудовим договором. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, статтею 24 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров`я. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Дрім Мейкерс» (замовник) та гр. ОСОБА_2 (виконавець), згідно з вимогами Цивільного кодексу України, укладено цивільно-правовий договір від 06.10.2020 року №5-М, згідно якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи щодо: маркування товару; укомплектування товару; розпакування та упакування товару; вантажно-розвантажувальні роботи щодо товару (а.с.25). Відповідно до розділу 2 вказаного договору від 06.10.2020 року №5-М за виконану роботу замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі, визначеному за домовленістю сторін, однак з наступного розрахунку: у розмірі 0 грн. 20 коп. за 1 одиницю промаркованого товару згідно п. 1.1.1 даного договору; у розмірі 38 грн. 00 коп. за 1 год. 00 хв. виконаної виконавцем роботи згідно п. 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4 цього договору. Період виконання роботи: 06.10.2020 по 26.10.2020. Кількість годин виконання роботи:

222. Факт надання ТОВ «Дрім Мейкерс» ОСОБА_2 вказаних разових робіт підтверджується актом від 26.10.2020 року прийому виконаної роботи по цивільно-правому договору, службовими записками, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.26). Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України). Натомість, трудовий договір характеризується, зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність. Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відносно ОСОБА_2 ТОВ «Дрім Мейкерс» не видавались жодні накази, розпорядження про прийняття його на роботу, допуск до роботи, не вівся облік його робочого часу, що свідчить про цивільно-правовий характер правовідносин, що виникли між ТОВ «Дрім Мейкерс» та ОСОБА_2 . У свою чергу, підтвердженням того, що в даному випадку між позивачем та гр. ОСОБА_2 укладено саме цивільно-правовий договір, є те, що: - у трудових відносинах важливим є процес трудової діяльності, її організація, якої в даному випадку не було; - виконавець за цим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовував свою роботу; - за трудовим договором працівники приймаються до штату за певною кваліфікацією, професією, посадою, йому гарантується заробітна плата, гарантії, пільги, компенсації, тоді як за цивільно-правовим договором оплачується результат надання послуг і відносини сторін обмежуються лише наданням послуг і оплатою винагороди. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що твердження відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ «Дрім Мейкерс» та ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи. З огляду на зазначене, ТОВ «Дрім Мейкерс» не мало обов`язку повідомляти територіальний орган ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_2 за трудовим договором. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних передбачених законом доказів, які б підтверджували нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Дрім Мейкерс» та ОСОБА_2 , відповідно до договору від 06.10.2020 року. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не має повноважень на визнання укладених між позивачем та його виконавцями робіт цивільно-правових договорів недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови. Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому слід дійти висновку, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі №160/5315/19. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що Управління Держпраці у Черкаській області не мало законних підстави для прийняття оскаржуваних припису про усунення виявлених порушень від 04 січня 2021 №ЧК720/15/АВ/П та постанови про накладення штрафу від 22.01.2021 №ЧК720/15/АВ/ТД-ФС-05, а тому вони підлягають скасуванню, відповідно, позовні вимоги задоволенню. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами правомірність укладеного договору з ОСОБА_2 в рамках цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 13.10.2021 року