Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 711/2967/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 711/2967/18 Головуючий у 1 інстанції: Гайдаш В.А. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Сорочка Є.О. Чаку Є.В. За участю секретаря Борисовської Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 01.03.2010 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із 01.03.2010 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 26.02.2018 відповідно до положень ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 26.02.2018 відповідно до положень ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. 07 червня 2021 року на адресу суду першої інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про зобов`язання відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про надання звіту про виконання рішення суду у справі №711/2967/18 повернуто без розгляду. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №711/2967/18 відмовлено повністю. Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду іншим суддею, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року суд першої інстанції вказав, що листом від 16.04.2019 №451/Б-10 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило заявника про те, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №711/2967/18 проведено перерахунок пенсії та виплата заборгованості за рішенням суду у сумі 5575 грн. 77 коп. проведена у березні 2019 року. Отже, на переконання суду першої інстанції, будь-яких фактичних доказів того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконано рішення суду від 25.09.2018 по даній справі, матеріали справи не містять та заявником до суду не надано, а посилання заявника на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснило перерахунок його пенсії на загальних підставах та не провело індексацію пенсії не приймається судом до уваги, оскільки, судом під час розгляду цієї справи №711/2967/18 не приймалось рішення щодо зазначених заявником обставин. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За приписами статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Нормами ч.ч. 2-3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Також, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Конституційний Суд України вказав, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 підкреслив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення виконання судового рішення, статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Матеріали справи свідчать, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 01.03.2010 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років із 01.03.2010 із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 26.02.2018 відповідно до положень ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років станом на 26.02.2018 відповідно до положень ст. ст. 56, 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 800/320/17 вказала наступне: «…Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль». У заяві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення заявником вказано, що, на його переконання, зазначене рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконано, адже очікуваний основний розмір пенсії за віком мав би зрости щонайменше до 6539,21 грн. (3764,40 х 3,47424) х 0,50000, натомість він був зменшений з 4614,37 до 168 (391,81) грн. На підтвердження вищевказаних доводів заявником наведено відповідний розрахунок розміру пенсії. Також, ОСОБА_1 у заяві про зобов`язання відповідача надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області фактично здійснено призначення йому пенсії за віком з 01 жовтня 2017 року, а отже, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII. Крім того, заявник стверджує, що, здійснивши перерахунок пенсії за період з 01.03.2010 року по 30.09.2017 року, обчисливши суму невиплаченої пенсії в розмірі 59157,05 грн., але не здійснивши виплати нарахованої суми пенсії, як передбачено рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не виконало рішення суду в цій частині зобов`язань. Заявник, також, вказує, що відповідачем не виконано рішення суду по виплаті нарахованих сум пенсії за віком, які обчислені із 01 березня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2009 рік. Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 26 серпня 2021 року не в повній мірі надана оцінка вищевказаним доводам заявника, що свідчить про передчасність висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №711/2967/18. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції повинен був надати оцінку вказаним доводам заявника та перевірити, чи виконує відповідач належним чином рішення суду. Однак, такої оцінки вищевказаним обставинам при винесенні оскаржуваної ухвали про відмову задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення судом першої інстанції надано не було. Наведене свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України", №1811/06, від 19 лютого 2009 року. Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 150, 242, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст постанови виготовлено 12.10.2021 р.