Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8220/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/8220/21 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року та апеляційну скаргу Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСОЛЬЛАЙН" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення ВСТАНОВИЛА: У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Одеській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних від 17.11.2020 року №2144670/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної №173 від 23.10.2020 року; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» від 23.10.2020 року №173 на суму 3 104,20 грн. (в т.ч. ПДВ 517,37 грн.) датою подання; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» судові витрати. В обґрунтування позову зазначалось, що рішення від 01.10.2020 року №132641 не містить обґрунтованих підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку. Крім того, позивач зазначає, що квитанція від 11.11.2020 року, зі змісту якої вбачається зупинення реєстрації податкової накладної №173 від 23.10.2020 року не містить в собі мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформації, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланням на відповідні документи. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одесі позов задоволено. Додатковим рішеннм Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року стягнуто з відповідачів солідарно по 2690 грн. витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року, Головне управління ДПС в Одеській області надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Комісією з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення від 17.11.2020 року №2144670/42289205 у зв`язку із тим, що позивачем не подано документи, передбачені п.5 Порядку №520. Крім того, позивачем до суду надано копії документів, які не надавались на розгляд комісії регіонального рівня. Таким чином, ГУ ДПС в Одеській області приймало рішення за одних обставин та документів, а позивач просить суд скасувати вказане рішення обґрунтовуючи іншими (додатковими) обставинами та документами. Представник позивача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також, Державна податкова служба України та Головне управління ДПС в Одеській області подали апеляційну скаргу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року та просять скасувати додаткове рішення, прийняти нову постанову, якою зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 р., а саме до суми 2270 грн. Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42289205), основним видом діяльності якої є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29) (а.с.74-80). 15.04.2020 року між позивачем та ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» було укладено Договір надання транспортно-експедиторських послуг №32565288 (а.с.32-38). ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» замовило послуги по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу по коносаменту №EURFLB20812540ODS. Згідно рахунку на оплату №827 від 09.10.2020 року та акту надання послуг №827 від 23.10.2020 року документи складено на оплату послуг наданих позивачем ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ»: морське перевезення за межами території України; транспортні послуги на території України; винагорода експедитора на території України (а.с.50, 51). 23.10.2020 року за наслідками здійснення господарської діяльності позивачем складено податкову накладну №173 та 11.11.2020 року подано її до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.17-18). Згідно Квитанції з автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» від 11.11.2020 року про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що надійшла на адресу позивача - документ прийнято, реєстрацію зупинено. Вказано, що відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ реєстрація ПН/РК від 23.10.2020 року №173 в ЄРПН зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄРПН, відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів, щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН (а.с.19). Позивач через електронний кабінет направив відповідачу повідомлення №2 від 12.11.2020 року про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію якої зупинено, а саме: - копії актів міжнародного перевезення (акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №105 від 10.10.2020 року; акта надання послуг №218 від 24.10.2020 року; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №12/10 від 12.10.2020 року); - копія договору з ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» №32565288 від 15.04.2020 року (а.с.20-50). 17.11.2020 року ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» отримано рішення №2144670/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної №173 від 23.10.2020 року (а.с.39-40). Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної, визначено: ненадання платником податку первинних документів щодо постачання/придбання» товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. 22.12.2020 року через електронний кабінет позивача надійшло рішення №163988 про невідповідність платника податку критеріям ризиковості (а.с.73). Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а податкову накладну такою, що підлягає реєстрації датою її отримання, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ділі ПК України), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, права та обов`язки їх членів визначені Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165. Згідно п. 3 Порядку № 1165 податкові накладні/ розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Відповідно до п. 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. Пунктами 10,11 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Згідно з п.11 Порядку №1165 при зупиненні реєстрації податкової накладної зазначається пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Пунктами 4,5 Порядку встановлено, що у разі зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі. Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Відповідно до п.6 Порядку письмові пояснення та копії документів, зазначених у п.5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано податкову накладну податкову накладну №174 від 23.10.2020 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, накладну було прийнято, але її реєстрація була зупинена, вказано що платник податку відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість визначено у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування Колегія суддів вважає, що контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на необхідність надати пояснення та копії документів, а чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу, оскільки можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд. При цьому, посилання апелянта, що факт виявлення ризиковості ТОВ Консольлайн, вже був відомий позивачу при направлені податкової накладної на реєстрацію, оскільки відповідно 01.10.2020 року контролюючим органом було прийняте рішення № 132641 про відповідність платника податків критеріям ризиковості, свідчить лише про правомірність зупинення реєстрації податкової накладної, проте не звільняє відповідача від обов`язку зазначити чіткий перелік документів, яких не вистачає для реєстрації податкової накладної. Посилання апелянта, що податковий орган не зобов`язаний зазначати, яких саме документів не вистачає для реєстрації податкової накладної, ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та колегією суддів оцінюються критично. У цьому контексті необхідно також зазначити, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вимог п. п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН направлено до ДПС України та Головного управління ДПС в Одеській області повідомлення на підтвердження реального характеру господарських операцій. Судова колегія не приймає доводи апелянта про те, що ті документи, які не було надано позивачем під час подання податкової накладної до контролюючого органу для їх реєстрації в підтвердження здійснення господарської операції, не повинні враховуватись судом час судового розгляду справи, оскільки, як відзначено вище, контролюючим органом не було чітко вказано, які саме документи необхідно надати платнику податків. При цьому, суд враховує наявність у платника податку права довести саме у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його доводи. Останнє не є обмеженими поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час подання податкової накладної контролюючому органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Предметом доказування при вирішенні вимог про зобов`язання податкового органу зареєструвати податкову накладну є зокрема обставини достатності документів для її реєстрації. Крім того, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 травня 2020 року у справі №300/183/19, від 21 травня 2020 року у справі №560/391/19. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій та були цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію спірної податкової накладної. Вказані документи складені у повній відповідності до вимог законодавства, при цьому саме такими документами супроводжувалось оформлення господарських операцій, в рамках яких виписано податкову накладну. Однак, Комісією ДПС з питань реєстрації податкових накладних регіонального рівня було прийнято відповідне рішення від 17.11.2020 року №2144670/42289205 про відмову в реєстрації податкової накладної №173 від 23.10.2020 року. Підставами вказано - ненадання платником податків копій документів, а саме - первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано, підкреслити). Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18 зазначив: …Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу. Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги контролюючого органу щодо надання всіх можливих документів по господарській операції, не можуть бути визнані такими, що відповідають приписам та меті податкового законодавства. Фіскальний орган має обмежитись таким обсягом документального підтвердження господарської операції, який в достатній мірі доводить її реальність та законність. Витребування інших (можливих) документів і, як наслідок їх ненадання, відмову в реєстрації податкової накладної колегія суддів вважає надмірним формалізмом та необґрунтованим втручанням в діяльність господарюючих суб`єктів, що є, нічим іншим, як обмеженням права на свободу господарювання в ракурсі правомірності дій платника податків, доки не доведено зворотнє. Відсутність в оскаржуваних рішеннях мотивів їх прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо їх неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності. Вказана правова позиція викладена в численних постановах Верховного Суду. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2020 року №2144670/42289205, про відмову у реєстрації податкової накладної позивача №173 від 23.10.2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не містить чіткої підстави для відмови в реєстрації податкової накладної, із зазначенням, зокрема, які саме документи не надані платником податків, які були б достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної; відповідачем не було враховано специфіку господарської діяльності товариства, а письмові пояснення ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №173 від 23.10.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, колегія суддів при прийнятті рішення по даній справі враховує, що відповідно до п.п.19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду). У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 цього Порядку (крім абз.10), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, судом першої інстанції вірно для належного захисту порушеного права позивача зобов`язано ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, оскільки зазначене буде гарантією остаточного вирішення спору між сторонами та належним способом поновлення порушених прав позивача. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо апеляційної скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року та щодо доводів апелянтів в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України). Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Як вбачається з матеріалів справи, що 31.08.2020 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСОЛЬЛАЙН та Адвокатським об`єднанням МІТРАС укладено договір про надання правової допомоги №6/31/08. За умовами договору №6/31/08 від 31.08.2020 року, ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН доручає, а Адвокатське об`єднання МІТРАС приймає на себе зобов`язання надати йому відповідно до умов договору необхідну правничу допомогу, консультації, представництво інтересів в суді всіх інстанцій на території України, в третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі та інших державних органах, підприємствах, установах організаціях, з усіх питань, що стосуються прав і законних інтересів ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН, а ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх. Додатковою угодою №2 від 01.02.2021 року до договору про надання правничої допомоги №6/31/08 від 31.08.2020 року визначено, що Адвокатське об`єднання МІТРАС зобов`язується надати ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у Одеському окружному адміністративному суді щодо визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язання зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування відповідно до переліку. Сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката становить гривневий еквівалент 50 (п`ятдесяти) доларів США, який розраховується по офіційному курсу НБУ станом на день виставлення рахунку. Згідно акту прийому-передачі наданої правничої допомоги №41 від 28.07.2021 року, Адвокатське об`єднання МІТРАС (з урахуванням договору про залучення адвоката) у період з 12.02.2021 року по 28.07.2021 року, надало ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН правничу допомогу, передбачену Додатковою угодою №2 від 01.02.2021 року до Договору про надання правничої допомоги №6/31/08 від 31.08.2020 року, під час розгляду Одеським окружним адміністративним судом справи №420/8220/21 за позовом ТОВ КОНСОЛЬЛАЙН до ГУ ДПС в Одеській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме: попередній аналіз наданих замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів) - 12.02.2021 року - 2 години роботи адвоката; підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви 17.05.2021 року 2 години роботи адвоката. Виконавець витратив на надання правничої допомоги, передбаченої у п.1 даного Акту, загалом 4 (чотири) годин робочого часу. Сторони погодили, що загальна вартість наданої виконавцем замовнику правничої допомоги, яка передбачена п.1 даного Акту, склала гривневий еквівалент 200 доларів США по офіційному курсу НБУ, що становить 5380,00 гривень. Однак, колегія суддів не погоджується з додатковим рішенням суду відносно доводів суду щодо необхідності відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсзяі, оскільки , дана адміністративна справи є типовою справою незначної складності. При цьому, судом встановлено що Адвокатське об`єднання МІТРАС надає позивач правничу допомогу по 44 аналогічним судовим справам, які є типовими. Крім того, суд зазначає, що попередній аналіз наданих замовником документів, дослідження законодавчої бази, вироблення правової позиції, консультування замовника щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, підготовка позовної заяви, формування додатків до позовної заяви - фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому, не є такими, що належать до стягнення. Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 2270 грн., а тому додаткове рішення підлягає зміні в частині розміру витрат на надання правничої допомоги. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання по суті позову, колегія суддів вважає що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 рр. скасуванню не підлягає, проте суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зімініти додаткове рішення суду в частині розміру витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року залишити без змін. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України та Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року задовольнити частково. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року змінити, викласти абзаци 3, 4 у наступній редакції: «- стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 43005393) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» (вул. Інбер Віри, буд.5, прим. 302н, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 42289205) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень); - стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬЛАЙН» (вул. Інбер Віри, буд.5, прим. 302н, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 42289205) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень)». Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець