Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1474/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 06 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1474/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року (суддя Стрельнікова Н.В., м. Запоріжжя) у справі № 280/1474/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», про визнання протиправною та скасування постанови,- встановив: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 01.02.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 64324850 про стягнення з нього на корить ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 17 951,50 на підставі виконавчого напису № 60413, виданого 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане рішення мотивоване правомірністю дій відповідача, оскільки остання відкрила виконавче провадження згідно спірної постанови за місцем проживання (перебування) боржника, яке зазначено у виконавчому написі нотаріуса, що відповідає нормі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас, на приватного виконавця законодавством України не покладено обов`язку щодо перевірки відомостей, що містяться у виконавчому документі. Також, суд вказав на обрання скаржником неналежного способу захисту порушеного права, оскільки виконавчий напис нотаріуса, що став підставою для винесення відповідачем спірної постанови є чинним, не оскаржений у судовому порядку та не визнаний неправомірним. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було надано оцінки усім його доводам, зокрема, щодо постійного проживання у АДРЕСА_1 , постійної трудової зайнятості у м. Запоріжжі на посаді директора ТОВ «Будкомплектація ЛТД», що підтверджено матеріалами справи та унеможливлює його постійне проживання на території м. Києва. При цьому, скаржник вказав про відсутність взагалі квартири АДРЕСА_2 , де він, ОСОБА_1 , начебто проживає згідно виконавчого документа. З огляду на це, спірна постанова винесена відповідачем з порушенням норм ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого остання підлягає скасуванню. Крім того, скаржник послався на протиправність твердження суду першої інстанції про обрання ним неналежного способу захисту свого порушеного права, оскільки право на оскарження рішень та дій виконавця щодо виконання судового рішення передбачене ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» незалежно від оскарження та чинності виконавчого документа. Крім того, на цей час свідоцтво приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. є анульованим. Отже, на цьому етапі скаржником обрано належний спосіб захисту його порушеного права. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог. Від відповідача приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малкової М.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому остання просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позиція відповідачки обґрунтована тим, що отриманий нею виконавчий напис містив відомості, зокрема, щодо проживання боржника ОСОБА_1 у межах виконавчого округу м. Києва, у зв`язку з чим у неї були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу через пред`явлення його не за місцем виконання. Також, відповідачка зазначила, що місце реєстрації особи не є підтвердженням її місця проживання, а приватний виконавець має право відкривати виконавче провадження як за місцем реєстрації, так і за місцем проживання боржника, єдиним доказом якого у спірному випадку є виконавчий документ, а обов`язку щодо перевірки відомостей виконавчого документа чинним законодавством не передбачено. Розглянувши клопотання відповідача, суд апеляційної інстанції ухвалою від 16.06.2021 року зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням суду касаційної інстанції в адміністративній справі № 380/9335/20. Ухвалою від 11.08.2021 провадження у справі поновлено. Від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідачка, повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, з клопотанням про відкладення судового розгляду до суду не зверталась. З огляду на це, враховуючи норми ч. 2 ст. 313 КАС України, справу розглянуто без участі представників сторін. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 60413 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 2001060527 від 05.10.2012, укладеним з АТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Аланд», на суму 17951, 50 грн. 29.01.2021 ТОВ «ФК «Аланд» звернулось до Приватного виконавця Малкової М.В. із заявою про примусове виконання виконавчого напису № 60413 від 05.10.2020. 01.02.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. відкрито виконавче провадження № 64324850 за виконавчим написом № 60413 від 05.10.2020. Правомірність вказаної постанови є предметом спору у межах цієї адміністративної справи, при вирішенні якої колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги норми Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII), зокрема, згідно ст. 1 вказаного Закону, під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) розуміють сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Частиною 1 ст. 26 Закону №1404-VII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог частини 3 статті 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Отже, примусове виконання рішень здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом №1404-VII випадках - приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника. Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що виконавчим округом приватного виконавця Малкової М.В. є місто Київ. Тому, остання має право здійснювати дії щодо примусового виконання виконавчих написів нотаріуса, в тому числі і щодо відкриття виконавчого провадження, при умові що місце знаходження майна боржника або місцем реєстрації (проживання, перебування) боржника є місто Київ. У виконавчому написі приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. № 60413 від 05.10.2020 вказано, що місце реєстрації боржника: АДРЕСА_3 , місце проживання боржника: АДРЕСА_4 ). Тобто, у виконавчому документі зафіксовано, що місцем проживання боржника є м. Київ, що стало підставою для винесення відповідачкою спірної постанови, оскільки це не суперечить вимогам ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII. Позиція відповідачки, з якою погодився суд першої інстанції обґрунтована посиланням на норми ст. 24 Закону № 1404-VIII у зіставленні з положеннями ст. 26 цього Закону, згідно яких, на її думку, визначальним при вирішенні питання щодо місця виконання виконавчого документа є місце проживання/перебування боржника, а не його «зареєстроване місце проживання», а приватний виконавець не зобов`язаний перевіряти вірогідність відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем. Водночас, при вирішенні цього спору колегією суддів враховано позицію Верховного Суду, викладену за результатами розгляду спорів з аналогічними обставинами у постановах від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20, від 05.05.2021 у справі № 160/15005/20, згідно якої сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця. Отже, незважаючи на відсутність у законодавстві України обов`язку щодо перевірки приватним виконавцем відомостей, зазначених у виконавчому документі, та повідомлених стягувачем, він повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (ч. 2 ст. 4 Закону № 1403-VIII), повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності (ч. 1 ст. 4 Закону № 1403-VIII). Закріплені у ст. 4 Закону № 1403-VIII засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків. Якщо трактувати місце виконання рішення у ситуації, подібній до тієї, яку маємо у цій справі, у той спосіб, як це зробила відповідачка, то це (за своєю зовнішньою формою прояву) створюватиме умови для підміни суті визначеного Законом № 1404-VIII місця виконання рішення і пов`язаного з ним визначенням виконавчого округу приватного виконавця на формальність, що у підсумку нівелюватиме сенс виконавчого провадження і засади, з дотриманням яких воно має здійснюватися загалом. Таку правову позицію підтримав Верховний Суд у складі судової палати, прийнявши постанову у справі № 380/9335/20 від 15.07.2021 року. З огляду на це, отримавши заяву ТОВ «ФК «Аланд» про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в якому, як і в указаному виконавчому документі, зазначено дві різні адреси боржника, приватний виконавець не міг не звернути уваги, що ці адреси, якщо вирішувати питання про прийняття до виконання цього виконавчого документа, відсилають до різних виконавчих округів (Запорізька область та місто Київ відповідно). Звідси виникає потреба з`ясування місця проживання боржника як умови прийняття виконавчого документа до примусового виконання приватним виконавцем, територіальним округом якої є місто Київ. Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачкою, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 (а.с. 17). Також, матеріалами справи підтверджено перебування скаржника з січня 2019 року у постійних трудових відносинах з ТОВ «Будкомплектація ЛТД», яке має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 11-12). Крім того, зі змісту договору про надання споживчого кредиту № 2001060527 від 05.10.2012 вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_6 . Таким чином, об`єктивних даних, на основі яких можна було б стверджувати, що ОСОБА_1 проживав у місті Києві (хоча б на дату відкриття виконавчого провадження), чи має майно на території цього виконавчого округу матеріали справи не містять. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що приватний виконавець Малкова М. В., виконавчим округом якої є місто Київ, не могла прийняти до примусового виконання виконавчий документ (виконавчий напис № 60413, виданий 05.10.2020 приватним нотаріусом ЖМНО Гораєм О.С.), місце виконання якого знаходиться в іншому виконавчому окрузі. Відповідно, спірна постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого документа є протиправною та підлягає скасуванню. Стосовно посилання відповідачки на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 460/3537/20 колегія суддів зазначає, що цим судовим рішенням суд касаційної інстанції направив справу на новий розгляд з мотивів неповноти дослідження обставин справи, які мали значення для правильного її вирішення, тому це судове рішення не може слугувати прикладом застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачки на користь скаржника суми сплаченого ним згідно квитанцій № 8 від 17.02.2021, № 22 від 23.04.2021 судового збору у розмірі 2 270 грн. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 280/1474/21 скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни від 01.02.2021 про відкриття виконавчого провадження ВП № 64324850 про стягнення з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості у розмірі 17951,50 на підставі виконавчого напису № 60413, виданого 05.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складений 12.10.2021 року. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко