Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5392/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/5392/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретар судового засідання Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (суддя Сидоренко Д.В.) у справі № 160/5392/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-15300-53/64, що прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 37788,74 грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 74 коп.); - зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що станом на дату формування спірної вимоги в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була відсутня інформація про реєстрацію позивача фізичною особою-підприємцем. Так, 15.07.2003 вона була зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності-фізичною особою. У свою чергу, у зв`язку з набуттям чинності Законом №2390-VI свідоцтво про реєстрацію позивача в якості суб`єкта підприємницької діяльності є недійсним, а статусу фізичної особи-підприємця в порядку визначеному законодавством позивач не набула. З цих підстав вважала, що не є платником єдиного внеску в розумінні положень Закону № 2464-VI, а тому нарахування їй відповідачем єдиного внеску згідно спірної вимоги як фізичній особі-підприємцю є протиправним. Також вказувала, що у періоді, за який відповідачем нараховано єдиний внесок, позивач була працевлаштована та її роботодавці сплачували за неї єдиний внесок. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 №Ф-15300-53/64, що прийнята Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску у загальному розмірі 37788,74 грн.; зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних інтегрованої картки ОСОБА_1 , шляхом виключення з неї відомостей про наявність боргу зі сплати єдиного внеску в розмірі 37788,74 грн. Також судом вирішено питання про судові витрати та стягнуто на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн. та 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на оплату судового збору в сумі 1816 грн. з огляду на положення частини 1 статті 139 КАС України та наявне документальне підтвердження таких витрат. Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то суд встановив, що позивачем у позові заявлено до відшкодування суму 3500 грн., що понесена ним на оплату послуг адвоката зі складання позову (3000 грн.) та складання адвокатського запиту (500 грн.). Такі витрати, за висновками суду, є документально підтверджені, втім є завищеними (витрати на складання позову) та є такими, що не пов`язані з необхідністю надання правової допомоги клієнту (витрати на складання запиту). Виходячи із критеріїв співмірності, що визначені частиною 5 статті 134 КАС України, судом зроблено висновок про необхідність стягнення на користь позивача витрат в розмірі 1000 грн. із заявлених до відшкодування 3500 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду, виклавши четвертий абзац його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816 грн. та 5500 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області». В апеляційній скарзі скаржник висловлює незгоду із висновками суду щодо завищення витрат на складання позову та зазначає, що позовна заява складена на 14 аркушах, і для її подачі адвокатом не тільки складено цей документ, а й підготовлено 24 додатки до нього. До того ж, як вказує скаржник, судом не обґрунтовано на підставі яких доказів та міркувань ним зроблено висновок про завищення часу підготовки (складення) позовної заяви. Щодо висновків суду щодо не пов`язаності витрат на складання адвокатського запиту із необхідністю надання правової допомоги клієнту, то такі, як вважає скаржник, не відповідають обставинам справи та спростовуються змістом самого запиту та матеріалами справи. Також скаржник вказує на те, що судом не з`ясовано всіх обставин справи в частині точного встановлення розміру витрат на правничу допомогу, що понесені позивачем. З цього приводу скаржник зазначає, що окрім витрат в сумі 3500 грн. (щодо відшкодування яких йшлося в позові та висновки про розподіл яких містяться в оскарженому рішенні суду), позивачем після подачі позову до суду ще було понесено витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 2000 грн. (ознайомлення з матеріалами справи та складання відповіді на відзив), докази понесення яких додавались до відповіді на відзив, однак такі судом першої інстанції не враховані. З цих підстав скаржник вважає, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 5500 грн.(3500+2000), у зв`язку з чим просив змінити судове рішення. Правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції (в частині задоволених позовних вимог по суті спору, а також розподілу судових витрат) відповідач не скористався. Позивач, з огляду на наведені ним аргументи та вимоги апеляційної скарги, оскаржує рішення суду першої інстанції в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а тому, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, за наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції надає оцінку рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, у зазначеній частині. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Так встановлені обставини справи свідчать про те, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з Адвокатським об`єднанням Киселиці Івана Юрійовича договір про надання правової допомоги №27 від 21.05.2020р. Згідно п.3.1 Договору, розмір, порядок оплати гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього Договору. Додатковою угодою №3 від 05.04.2021р. сторони погодили вартість надання деяких послуг у наступних розмірах: - підготовка (складання) позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) 3000,00 грн.; - підготовка (складання) адвокатського запиту в інтересах клієнта від 500,00 грн.; - представництво інтересів клієнта в суді у випадку, якщо судове засідання по розгляду справи відбулося за участі адвоката Бюро 1000,00 грн. Актом приймання-передачі наданих послуг №1/ДЗ від 08.04.2021р. сторони підтвердили надання Бюро послуг (правову допомогу) вартістю 3500,00 грн. (підготовка (складання) позовної заяви та підготовка (складання) адвокатського запиту). Оцінивши долучені до матеріалів справи докази, висновки суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Позивачем доведено суду надання йому адвокатом юридичних послуг. Втім, вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, в частині надання послуг щодо складення позовної заяви. Так з Детального опису робіт (наданих послуг) №1/Д3 від 08.04.2021р. вартість послуг з підготовки (складання) позовної заяви становить 3000,00 грн., виходячи з витраченого часу в 6 годин. Оцінивши зміст вказаного позову, кількість витраченого часу, розміру гонорару, на предмет співмірності цих послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обсяг часу, затрачений на його складення 6 годин, значно завищений, а тому і розрахунок розміру винагороди 3000 грн. також є завищений. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає можливим погодитися враховуючи, при цьому, предмет позову скасування вимоги про сплату ЄСВ, підстави заявленого позову, які не потребують значного часу для їх викладення, враховуючи, зокрема, і сталу судову практику в аналогічних правовідносинах, яка сформована Верховним Судом. Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що співмірним, розумним та справедливим розміром витрат на правничу допомогу, в частині складання позовної заяви, є сума 1000,0грн., виходячи з визначеного Адвокатом одним часом своєї роботи 500,0грн. В той же час, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 500,0грн. Такі витрати стосуються підготовці (складання) адвокатського запиту. З приводу цих витрат суд першої інстанції зазначив те, що адвокатський запит від 08.04.2021р. за вих.№08/04-2021 стосувався питань, відповіді на які викладені відповідачем у відзиві, та який складено в один день з позовом, у зв`язку з чим не пов`язаний з необхідністю надання правової допомоги клієнту. Надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з того, що факт складення адвокатського запиту підтверджується матеріалами справи; суть та зміст цього запиту безпосередньо стосуються цієї справи; такий запит направлений на з`ясування фактичних підстав нарахування контролюючим органом недоїмки по ЄСВ, у свою чергу, обізнають про такі підстави нарахування є необхідною умовою для доведеності перед судом переконливості своєї позиції стороною справи. Той факт, що питання, які зазначені в адвокатському запиті, були викладені у відзиві на позов, не спростовують об`єктивної необхідності для витребування адвокатом інформації, яка необхідна для надання правничої допомоги на час звернення до суду. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу, у вигляді вартості підготовленого та направленого на адресу відповідача адвокатського запиту. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає, що співмірним, розумним та справедливим розміром витрат на правничу допомогу, складає сума 1500,0грн. Щодо аргументів позивачки про неврахування судом першої інстанції тих обставин, які свідчать про понесення нею витрат на правничу допомогу, після звернення із позовом до суду, у розмірі 2000,0грн. (ознайомлення з матеріалами справи та складання відповіді на відзив). Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що після ухвалення судом рішення у цій справі позивачка зверталася із заявою про ухвалення додаткового рішення з приводу відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,0грн., які нею понесенні після звернення із позовом до суду та щодо яких судом не було вирішено питання про їх розподіл. З приводу такої заяви позивачки судом першої інстанції прийнято окреме судове рішення. Отже, суд апеляційної інстанції, в межах розгляду апеляційної скарги саме на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року, не вбачає підстав для надання оцінки наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивачки витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,0грн. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, змінивши рішення суду, в частині розподілу судових витрат, з урахуванням вищенаведених висновків щодо неврахування судом першої інстанції витрат на складення адвокатського запиту. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року (суддя Сидоренко Д.В.) у справі № 160/5392/21, в частині розподілу судових витрат, змінити, виклавши в наступній редакції: Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн. та 1500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувати Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ ВП 44118658). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України. Вступну та резолютивну частину проголошено 12.10.2021 Повний текст постанови складено 13.10.2021 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк