Постанова 4821 № 703/1149/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Черкаси Справа № 703/1149/21 Провадження № 22-ц/821/1679/21 категорія: 304090300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Акцент - Банк» представник позивача: адвокат Омельченко Євген Володимирович відповідач: ОСОБА_1 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника АТ «А-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18 липня 2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банку" з метою укладання кредитного договору № Б/Н та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ "А-Банку" відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач стверджує, що ОСОБА_1 станом на 27 грудня 2020 року має заборгованість за кредитом в розмірі 12972 грн. 59 коп. та 4776 грн. 86 коп. заборгованість за відсотками. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує, в зв`язку з чим у нього утворилася вказана заборгованість, АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду та просить стягнути з нього вказану заборгованість. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 13 липня 2021 року заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позов акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» 12972 грн. 59 коп. заборгованості за кредитним договором та 1659 грн. 08 коп. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсоткам в сумі 4776 грн. 86 коп. - відмовлено. Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення непогашеного тіла кредиту. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У серпні 2021 року представник АТ «А-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року в частині відмовлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь АТ «А-Банк» судові витрати пов`язані з поданням апеляційної скарги в розмірі судового збору. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач в Анкеті- Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг в Банку і погодився з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Стверджує, що посилання судом 1 інстанції на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів жодним чином не обґрунтовано, оскільки в даній справі розглядався випадок, коли тарифи банку не було підписано боржником. В даному ж випадку до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту банку, а Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка та багато іншого Паспорт продукту підписано боржником. Тобто, в даному випадку потрібно використовувати не постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17, а на іншу судову практику, а саме на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 12 серпня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника АТ «А-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року розгляд справи призначено в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань. Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. яким змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк». 18 липня 2018 року ОСОБА_1 згідно анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. Відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви позивач додав копії Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна. Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 27 грудня 2020 року нарахував відповідачу 12972 грн. 59 коп. заборгованості за кредитом та 4776 грн. 86 коп. заборгованості за відсотками. У Анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18 липня 2018 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором станом на 27 грудня 2020 року, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифів Банку як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. До позовної заяви позивачем також надано Паспорт споживчого кредиту. Судом оглянуто вказаний Паспорт та встановлено, що в ньому зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача залежно від типу карти, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за вказаними видами карток, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за договором про споживчий кредит. Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. На підтвердження умов договору АТ «Акцент-Банк» надало суду також витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна». Ці документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ «Акцент - Банк» не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань. Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. яким змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк». 18 липня 2018 року ОСОБА_1 згідно анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору та отримання кредитної картки. Відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. До позовної заяви позивач додав копії Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи користування кредитною карткою «Універсальна. Згідно наданого суду розрахунку позивач станом на 27 грудня 2020 року нарахував відповідачу 12972 грн. 59 коп. заборгованості за кредитом та 4776 грн. 86 коп. заборгованості за відсотками. У Анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18 липня 2018 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором станом на 27 грудня 2020 року, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифів Банку як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. До позовної заяви позивачем також надано Паспорт споживчого кредиту. Судом оглянуто вказаний Паспорт та встановлено, що в ньому зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача залежно від типу карти, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за вказаними видами карток, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за договором про споживчий кредит. Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. На підтвердження умов договору АТ «Акцент-Банк» надало суду також витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна». Ці документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису ОСОБА_1 . Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки не містять підпису відповідача, а відтак достовірно не підтверджують вказаних обставин. Так, у Анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18 липня 2018 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання не зазначені. З наданого суду Паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» вбачається, що в ньому зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача залежно від типу карти, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача за вказаними видами карток, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за договором про споживчий кредит. Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. А тому, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками. На підтвердження умов договору АТ «Акцент-Банк» надало суду також витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна». Ці документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, оскільки витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення непогашеного тіла кредиту. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Доводи апелянта про те, що суд 1 інстанції при постановлені рішення невірно послався на постанову Верховного Суд від 03.07.2019 по справі №342/180/17, оскільки потрібно було посилатися на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі №284/157/20, є необґрунтованими. Оскільки, неможливо встановити тотожність правовідносин, викладених в вищевказаній постанові, на яку вказує апелянт, та в даних правовідносинах. В даній справі, як вбачається з наданого Банком Паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням окремо наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Таким чином, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та не може розцінюватись як доказ про узгодження між сторонами умов кредитування. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. У відповідності ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника АТ «А-Банк» - адвоката Омельченко Євгена Володимировича, - залишити без задоволення. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 липня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак