Постанова 4821 № 712/3480/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Черкаси Справа № 712/3480/19 Провадження № 22-ц/821/1694/21 категорія: 304090300 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. учасники справи: позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач: ОСОБА_1 представник відповідача: адвокат Геращенко Людмила Герасимівна розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 березня 2019 року АТ КБ « ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу, в обґрунтування своїх вимог вказував, що відповідно до Договору №б/н від 08.09.2010р. відповідач отримав кредит в розмірі 3700 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 21.02.2019 року має заборгованість 402993,09 грн., яка складається з 8217,21 грн. - заборгованості за кредитом, 389227,28 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 5548,60 грн.- заборгованість за пенею та комісією. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 125893,52 грн., в тому числі заборгованість за кредитом в розмірі 8217,21 грн. та 117676,31 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.09.2010 по 02.10.2017 та судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції 23 вересня 2019 року заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором від 08.09.2010 р. станом на 21.02.2019 р. в сумі 125893 грн. 52 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Комерційний Банк Приватбанк судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. 28 грудня 2020 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2019 року в цивільній справі № 712/3480/19 скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.09.2010 р. в сумі 28324 грн. 61 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 420 грн., судові витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн., всього стягнути 7420 грн. Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що суд дійшов до висновку про недоведеності позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та пені, оскільки позивач не надав доказів щодо підстав їх нарахування та стягнення. Не можуть бути застосовані до спірних правовідносин положення ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (08.09.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.03.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені, про право банку на зміну в односторонньому порядку Умов та правил, надані банком Тарифи і Умови та правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд виходив з того, що у відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідачкою не заперечувалось, що на підставі анкети- заяви від 08.09.2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно пояснень відповідачки нею періодично отримувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту 3700 грн., які в подальшому повертались та останній раз відповідачка отримала кредит в сумі 3700 грн. 31.01.2014 року, після чого жодних погашень кредиту не здійснювала. Отримання кредитних сум відповідачкою у більшому розмірі, зокрема 8217,21 грн. не підтверджено позивачем належними і допустими доказами, виходячи з такого. Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування (а.с.153) даних збільшення банком кредитного ліміту по кредитній картці на ім`я ОСОБА_2 немає. Також позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач зверталася до банку про збільшення кредитного ліміту. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Разом з тим по виписці банку чітко вбачається, що з початку період кредитування списання відсотків здійснювалось щомісячно, що підтверджує погодження сторонами щомісячне нарахування відсотків за користування кредитними коштами і це також не оспорювалось жодною із сторін. Доводи позивача про переривання відповідачкою строку позовної давності з посиланням на дані по виписці про поповнення 21.04.2016 року в сумі 200 грн. з використанням картки НОМЕР_1 суд вважає такими, що не обгрунтовують позовні вимоги, виходячи з такого. Позивачем до суду не було надано належних і допустимих доказів вручення відповідачки картки НОМЕР_1 та підстав анулювання попередньо виданої позивачки картки НОМЕР_2 , термін дії якої у січні 2014 року не закінчився, отже не доведеним є факт використання 21.04.2016р. платіжної картки НОМЕР_1 саме відповідачкою. Крім того, при порівнянні двох банківських виписок по рахунку позвачаьником ОСОБА_2 - отриманої відповідачем в АТ КБ Приватбанк і наданої банком в даній справі судом вбачаються між ними суттєві розбіжності і суперечності. Так, виписка, яка надана позивачем та міститься в 1 томі а.с. 146-152 та виписка надана відповідачем (отримана в позивача) та міститься в 1 томі а.с. 166-199 містить розбіжності, а саме 30.11.2013 року по картці НОМЕР_1 відбулося списання відсотків, 31.12.2013 року по картці НОМЕР_1 відбулося списання відсотків, однак вже 20.01.2014 року по раніше виданій картці НОМЕР_2 відбулося поповнення, а відповідно до наданої довідки позивачем картка НОМЕР_1 була видана тільки 31.01.2014 року. Отже, у банківських виписках в матеріалах спарви наявні суттєві суперечності, що представником позивача не заперечувалось, однак не було усунуто позивачем в ході судового розгляду, а тому відсутні підстави для висновку суду, яка саме з наявних у справі банківських виписок достовірно відображає рух платіжних операцій по рахунку. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у стягненні боргу по тілу кредиту в сумі 3700 грн. за пропуском строку позовної давності, а в іншій частині - за недоведеністю видачі кредитних коштів відповідачці понад 3700 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У серпні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в повному обсязі та стягнути судові витрати. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Додатково для підтвердження вказаних обставин та всебічного встановлення обставин справи, до суду першої інстанції надано довідку про видані картки відповідачу та виписку по рахункам відповідача. У виписці по рахунку коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Стверджує, що банком надані суду саме первинні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором. Надана виписка по карткових рахунках та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Крім того, вказує, що відшкодування понесених відповідачем адвокатських витрат не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Судом 1 інстанції не перевірено співмірність оплати відповідних послуг адвоката, яка склалася в регіоні та складність справи. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу В серпні 2021 року представник відповідача - адвокат Геращенко Л.Г. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПриватБанк на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року залишити без змін. Вказує, що віідповідачкою не заперечується, ща напідставі анкети-заяви від 08.09.2010 між нею та АТ КБ "Приватбанк" виникли кредитні правовідносини, вона отримувала кредитні кошти в межах кредитного ліміту 3700,00грн., які в подальшому Банку повертала. Останній раз - 31.10.2014 вона отримала кредитні кошти в сумі 3500,00грн., після чого жодних погашень кредиту не здійснювала. Не отримавши від ОСОБА_2 30.02.2014 погашення заборгованості за кредитним договором, банк довідався про порушення свого права, отже перебіг позовної давності у правовідносинах між Банком та позичальником ОСОБА_2 розпочався 30.02.2014 і закінчився 30.02.2017. Банк звернувся до суду з позовом лише 25.02.2019. Стверджує, що рішення суду 1 інстанції грунтується на повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Вважає, що при прийнятті рішення у справі судом 1 інстанції вірно застосовано норми як процесуального так і матеріального права. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 13 серпня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 серпня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Бородійчук В.Г., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року розгляд справи призначено в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що 08 вересня 2010 року відповідач звернулася до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка зазначена 3% на місяць, що складає 36% річних. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно позовної заяви, протягом періоду кредитування його умови змінювались. Згідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрдрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленні Тарифами Банка, з розрахунку 360 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020р. становить 28324,61 грн., з них 8217,21 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18649,49 грн. заборгованість по простроченими відсотками, 1457,91 грн. заборгованість по пені. Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов`язаний не менше ніж за сім днів до введення проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком. Згідно п.п. 1.1.6.1., 1.1.6.2. Умов та правил зміни до цих Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. Пунктом 1.1.2.4 Умов та правил передбачено, що у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів він зобов`язаний звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками нарахованими, а також пенею. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, щодо права банку на внесення банком щомісяця в односторонньому порядку змін до Умов та правил, а випадку коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, повідомлення клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, а також обов`язку клієнта звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів. Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки вона повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Відповідачкою не заперечувалось, що на підставі анкети - заяви від 08.09.2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно пояснень відповідачки нею періодично отримувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту 3700 грн., які в подальшому повертались та останній раз відповідачка отримала кредит в сумі 3700 грн. 31.01.2014 року, після чого жодних погашень кредиту не здійснювала. Отримання кредитних сум відповідачкою у більшому розмірі, зокрема 8217,21 грн. не підтверджено позивачем належними і допустими доказами, виходячи з такого. Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування (а.с.153) даних збільшення банком кредитного ліміту по кредитній картці на ім`я ОСОБА_2 немає. Також позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач зверталася до банку про збільшення кредитного ліміту. Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту. Разом з тим, як вбачається з наданих сторонами виписок по банківському рахунку списання відсотків за користування кредитними коштами по рахунку відповідачки здійснювалось щомісячно, отже суд вважає обгрунтованими доводи відповідачки, що вже у лютому 2014 році банк міг дізнатись про порушення свого права, а відтак строк позовної давності сплинув у лютому 2017 року і позивачем даний позов поданий у березні 2019 року після спливу строку позовної давності.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Черкаській апеляційний дійшов висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що 08 вересня 2010 року відповідач звернулася до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку. У витязі з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» базова процентна ставка зазначена 3% на місяць, що складає 36% річних. До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно позовної заяви, протягом періоду кредитування його умови змінювались. Згідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрдрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленні Тарифами Банка, з розрахунку 360 календарних днів у році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.11.2020р. становить 28324,61 грн., з них 8217,21 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18649,49 грн. заборгованість по простроченими відсотками, 1457,91 грн. заборгованість по пені. Відповідно до п. 1.1.3.2.3. Умов та правил банк має право змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунків. При цьому, банк зобов`язаний не менше ніж за сім днів до введення проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком. Згідно п.п. 1.1.6.1., 1.1.6.2. Умов та правил зміни до цих Умов та правил вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку у випадках, не заборонених чинним законодавством України, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку. Пунктом 1.1.2.4 Умов та правил передбачено, що у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів він зобов`язаний звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками нарахованими, а також пенею. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.09.2010 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та пені, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування, щодо права банку на внесення банком щомісяця в односторонньому порядку змін до Умов та правил, а випадку коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, повідомлення клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, а також обов`язку клієнта звернутися в банк для розірвання договору та погасити заборгованість у разі незгоди клієнта із змінами умов та правил і/або Тарифів. Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки вона повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Відповідачкою не заперечувалось, що на підставі анкети - заяви від 08.09.2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини, згідно пояснень відповідачки нею періодично отримувались кредитні кошти в межах кредитного ліміту 3700 грн., які в подальшому повертались та останній раз відповідачка отримала кредит в сумі 3700 грн. 31.01.2014 року, після чого жодних погашень кредиту не здійснювала. Отримання кредитних сум відповідачкою у більшому розмірі, зокрема 8217,21 грн. не підтверджено позивачем належними і допустими доказами, виходячи з такого. Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування (а.с.153) даних збільшення банком кредитного ліміту по кредитній картці на ім`я ОСОБА_2 немає. Також позивачем до суду не надано доказів того, що відповідач зверталася до банку про збільшення кредитного ліміту. Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту. Разом з тим, як вбачається з наданих сторонами виписок по банківському рахунку списання відсотків за користування кредитними коштами по рахунку відповідачки здійснювалось щомісячно, отже суд вважає обгрунтованими доводи відповідачки, що вже у лютому 2014 році банк міг дізнатись про порушення свого права, а відтак строк позовної давності сплинув у лютому 2017 року і позивачем даний позов поданий у березні 2019 року після спливу строку позовної давності. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту. Враховуючи те, що Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 08.09.2010 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та пені. Також, як вбачається з наданих сторонами виписок по банківському рахунку списання відсотків за користування кредитними коштами по рахунку відповідачки здійснювалось щомісячно, отже є обгрунтованими доводи відповідачки, що вже у лютому 2014 році банк міг дізнатись про порушення свого права, а відтак строк позовної давності сплинув у лютому 2017 року. Позивачем даний позов поданий у березні 2019 року, тобто після спливу строку позовної давності. Щодо посилань банку з приводу того, що позовна давність не пропущена, оскільки відповідачкою було перервано строк позовної давності з посиланням на дані по виписці про поповнення 21.04.2016 року в сумі 200 грн. з використанням картки НОМЕР_1 , суд 1 інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки позивачем до суду не було надано належних і допустимих доказів вручення відповідачці картки НОМЕР_1 та факт використання 21.04.2016р. платіжної картки НОМЕР_1 саме відповідачкою. Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування (а.с.153) даних збільшення банком кредитного ліміту по кредитній картці на ім`я ОСОБА_2 немає. Крім того, при порівнянні двох банківських виписок по рахунку позвачальником ОСОБА_2 - отриманої відповідачем в АТ КБ Приватбанк і наданої банком в даній справі судом вбачаються між ними суттєві розбіжності і суперечності. Так, виписка, яка надана позивачем та міститься в 1 томі а.с. 146-152 та виписка надана відповідачем (отримана в позивача) та міститься в 1 томі а.с. 166-199 містить розбіжності, а саме 30.11.2013 року по картці НОМЕР_1 відбулося списання відсотків, 31.12.2013 року по картці НОМЕР_1 відбулося списання відсотків, однак вже 20.01.2014 року по раніше виданій картці НОМЕР_2 відбулося поповнення, а відповідно до наданої довідки позивачем картка НОМЕР_1 була видана тільки 31.01.2014 року. Отже, у банківських виписках в матеріалах справи наявні суттєві суперечності, що представником позивача не заперечувалось та не було усунуто позивачем в ході судового розгляду, а тому відсутні підстави для висновку суду, яка саме з наявних у справі банківських виписок достовірно відображає рух платіжних операцій по рахунку. Враховуючи викладене, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про відмову у стягненні боргу по тілу кредиту в сумі 3700 грн. за пропуском строку позовної давності, а в іншій частині - за недоведеністю видачі кредитних коштів відповідачці понад 3700 грн. Щодо стягнення правничої допомоги в сумі 10 000 грн. з позивача на користь відповідача, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що проаналізувавши зроблений адвокатом розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачкою витрат, беручи до уваги, що дана справа не може вважатись справою значної складності, враховуючи обсяг складених адвокатом в рамках даної справи документів, час, витрачений адвокатом на надання таких послуг, а також представництво інтересів у судових засіданнях, наявні підстави для часткового відшкодування відповідачці витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., які складаються з наступного: складання заяви про перегляд заочного рішення 1000 грн., 26.01.2021 складання і надання відзиву 1000 грн., 09.02.2021 представництво в суді - 1000 грн., 10.03.2021 року складання і надання заперечення - 1000 грн., 17.03.2021 представництво в суді - 1000 грн., 14.04.2021 представництво в суді 1000 грн., 27.04.2021 складання і надання відзиву, 05.05.2021 представництво в суді 1000 грн. Виконання адвокатом Геращенко Л.Г. вказаних видів правничої допомоги здійснювалось для забезпечення ефективного здійснення процесуальних прав відповідача та доводи відповідача щодо необґрунтованості даних робіт чи неспівмірності їх вартості не підтверджені об`єктивним доказами, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивачем не заявлялось. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. У відповідності ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак