Постанова 4818 № 643/9303/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 943/9303/20 Головуючий І інстанції Харченко А.М. Провадження № 33/818/271/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И / по справі про адміністративне правопорушення / 06 жовтня 2021 року м.Харків суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю секретаря - Вакула Н.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 адвоката Дикуна В.Г. на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,- в с т а н о в и в: Постановою судді Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 420,40 грн. Захисник ОСОБА_1 адвокат Дикуна В.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає що вважає, що права ОСОБА_1 були грубо порушені судом першої інстанції, оскільки справа була розглянута без його участі та належного повідомлення про судове засідання. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та надали пояснення аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у керуванні транспортним засобам особоми в стані алкогольного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.9 а ПДР України. З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам. Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255цього Кодексу. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 04.06.2020 року о 00 год. 50 хв., керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул.Сомівська, буд.19, в стані алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора Drager Alcotest 6820 ARNK-0115, результат огляду 0,37 проміле. Згідно з висновком щодо результатів медичного огляду № 1020 від 04.06.2020 ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України. Внаслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 284683 від 04.06.2020 року. Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується: - відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, з якого вбачається, що 04.06.2020 року в темну пору доби в м.Харкові по вул.Сомівська, буд.19, був зупинений автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм працівниками поліції у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора на що ОСОБА_1 , погодився. - роздрукованим результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6820 ARNK-0115, з якого вбачається, що результат тесту виявив 0,37проміле(а.с. 2); - відомостями висновку КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» № 1020 від 04.06.2020 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 8) - письмовими пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; (а.с. 10,11) - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних пристроїв (а.с.4,5) За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано. Захисник в апеляційній скарзі вказує, що постанова була ухвалена без участіОСОБА_1 , чим було порушеного право на захист. Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 30.062020 року був повідомленими про судове засідання призначене на 28.07.2021 року шляхом отримання SMS повідомлення (а.с. 14) SMS повідомлення було направлено на номер телефону, який було зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення в графі встановлення відомостей особи щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1) Суд першої інстанції, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, згідно якої кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, та керуючись положеннями статей 38, 277 КУпАП розглянув вказану справу з урахуванням відомостей, що є наявними в матеріалах справи. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 завчасно був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та протягом тривалого часу не цікавився провадженням у справі, клопотань про відкладення судового засідання з повідомленням обґрунтованих причин неможливості бути присутнім в судовому засіданні ОСОБА_1 суду не надав, таким чином апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта, і розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути відповідальності. При цьому, судом апеляційної інстанції, при перегляді справи, з метою забезпечення конституційних засад щодо дотримання гарантій забезпечення права на оскарження рішення було прийнято всі можливі процесуальні заходи щодо проведення апеляційного перегляду. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав пояснення та скористався своїм правом надавати пояснення та докази щодо спростування відомостей що були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може погодитись з обґрунтованістю таких доводів. Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що матеріали справи не містять доказів про порушення працівниками поліції законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Також, з пояснень ОСОБА_1 ним в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вбачається, що ним не оскаржувались дії працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне тавін не скористався правом зі зверненням зі скаргою на дії поліцейських ані до керівництва поліції з метою проведення службової перевірки, ані в порядку КАС України. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки є суб`єктивними, тобто незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати. За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП. Крім того, відповідно до інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак алкогольного сп`яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час зупинки ОСОБА_1 , а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції. Судом апеляційної інстанції в судове засідання викликались свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,шляхом направлення судових повісток. В судове засідання в суд апеляційної інстанції свідки не з`явились, причин неявки суду не повідомили. Отже суд апеляційної інстанції виконав усі, передбаченні чинним КУпАП, можливості виклику свідків в судове засідання, а тому вважає за можливе розглянути справу без безпосереднього допиту цих свідків, пославшись лише на їх письмові пояснення, оскільки як вбачається з відеозапису вони були безпосередніми очевидцями події проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці його зупинки, а тому їх показання є об`єктивними. Досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на предмет їх достовірності і допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та збігається за змістом з іншими безпосередньо дослідженими в суді першої інстанції доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або в подальшому жодним чином не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у письмових поясненнях обставини. Вказана правова позиція не суперечить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ними раніше показання визнаються допустимими як докази, що узагальнені та уточнені ЄСПЛ в своєму рішенні у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom, заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), а також в рішенні Шачашвілі проти Німеччини ([ВП] № 9154/10, §§ 110-131, ЄСПЛ 2015), в якому Велика палата підтвердила, що відсутність вагомих причин для неявки свідка сама по собі не могла зумовити несправедливість судового розгляду, хоча вона залишалася дуже важливим фактором, який повинен бути врівноважено врахований при оцінці загальної справедливості судового розгляду, та не могла свідчити про порушення пунктів 1 та пункту 3 (d) статті

6. Суд повинен піддавати перевірці дотримання принципу рівності сторін не лише у випадках, коли свідчення відсутнього свідка були єдиним або визначальним підґрунтям для засудження заявника, але й у випадках, коли було незрозуміло, чи є такі свідчення вирішальними або ж такими, що мають значну вагу та можуть ускладнити захист. Міра дотримання рівності, що необхідна для забезпечення справедливого розгляду справи, залежала б від ваги показань відсутнього свідка. Чим важливішими є такі докази, тим більшої ваги повинні мати врівноважуючі фактори, щоб провадження в цілому вважалося справедливим (див. також Боєць, згадане вище, § 76, та Valdhuter проти Румунії, № 70792/10, § 45, 27 червня 2017). Так, письмові пояснення свідків не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно доповнюють останні у їх сукупності. Таким чином, справа розглянута на підставі наявних доказів, достатніх для прийняття відповідного процесуального рішення. Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції взагалі відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також пояснення свідків, які були відібрані під час його складання. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не протирічать один одному, що свідчить про їх об`єктивність. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дикуна В.Г.залишити без задоволення, а постанову Московського районного суду м.Харкова від 28 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков