Постанова 4818 № 645/116/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м. Харкова справа № 645/116/20 провадження № 22-ц/818/3177/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Тичкової О.Ю., суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П. учасники справи: позивач: Харківська медична академія післядипломної освіти, відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року у складі судді Бондарєвої І.В.,- у с т а н о в и в : У січні 2020 Харківська медична академія післядипломної освіти звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованісті з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг в розмірі 58189,28 грн. та судових витрат. Позов обґрунтований тим, що між 15.08.2012 позивачем та ОСОБА_1 укладено Контракт № 5277 на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти строком з 01.05.2012 до 01.05.2013. Згідно Контракту, позивач надає відповідачу та його родині у складі з чотирьох осіб, а саме чоловік ОСОБА_2 , та синів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_1 , який знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти. Пунктом 2.2.4 Контракту передбачено, що відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово комунальні послуги. В зв`язку з порушенням умов Контракту, а саме несплати за нараховані використані комунальні послуги позивач звертався з заявою про видачу судового наказу до Фрунзенського районного суду, у видачі якого йому відмовлено. Станом на 01.10.2018 відповідачка не уклала договір на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно про сплату за наданні послуги витрати на утримання будинку й територій та житлово - комунальні послуги з відповідачем, що є порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду. Станом на 10.01.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 58189,27 грн. Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованість з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. у розмірі 58189 грн.28 коп.. та судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп. Ухвалою Фрунзенського районного суду від 24.02.2021 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 26.11.2020 у справі за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, територій та житлово-комунальних послуг залишено без задоволення. Не погодившись з заочним рішенням суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що в житлово-комунальних відносинах не застосовується форма контракту, а виключно типові договори, заперечує проти встановлених позивачем тарифів на сплату комунальних послуг, встановлення позивачем незаконних платежів за надані послуги. Так позивач дійсно є постачальником житлово-комунальних послуг та здійснює повне обслуговування гуртожитку, але не є представником державної влади або роботодавцем, не дивлячись на це встановлює розміри комунальних платежів. Також зазначає, що в рахунку не зазначено період заборгованості, та взагалі не можливо зрозуміти підрахунків позивача. Крім того, суд безпідставно посилається та виключно на висновком експертного дослідження № 18 від 22.09.2019, обгрунтовує своє рішення, оскільки цей доказ навіть не надався позивачем відповідачу. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що 15.08.2012 між Харківською медичною академією післядипломної освіти та ОСОБА_1 укладено Контракт № 5277( далі Контракт) на тимчасове проживання у гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти строком з 01.06.2012 до 01.06.2013 рік. (а.с.7) Як вбачається з ст. 1 Контракту, позивач надає відповідачу та його родині у складі чотирьох осіб: чоловік- ОСОБА_2 , син - ОСОБА_3 , донька- ОСОБА_4 , в строкове платне користування квартиру АДРЕСА_2 . Пунктом 3.2.1 Контракту, позивач зобов`язується надати відповідачеві у тимчасове користування для тимчасового проживання житлове приміщення в гуртожитку та згідно з п 3.2.2 Контракту, відповідач надати наймачу комунальні послуги. Згідно п 2.1.2 Контракту, відповідач в свою чергу має прав користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку за умови підписання акту прийому-передачі. Пунктом 4.1. Контракту передбачено, що плата за проживання у гуртожитку розраховується, виходячи із собівартості утримання 1 кв.м. площі, яку займає Наймач, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності до показників приладів обліку, встановлених у будівлі гуртожитку. Згідно положень п. 4.2, 4.3 Контракту відповідач зобов`язаний не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку, яка враховує в собі витрати на утримання будинку й територій та житлово комунальні послуги. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадк зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з у триманням гуртожитку. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1 міститься відмітка про те, що вона зареєстрована в буд. АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою від 11.01.2020. (а.с.8, 24) Будівля за вказаною адресою знаходиться на балансі ХМАПО та є гуртожитком, призначеним для проживання студентів, учнів, а також інших осіб у період навчання. Вищезазначених факт підтверджується висновком експертно-будівельного дослідження № 10234 від 18.06.2018 р., який виконаний Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса, за функціональним призначенням будівлі літ. «А-16» за адресою : АДРЕСА_3 , що знаходиться на балансі Харківської медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоров`я України у відповідності з наданою технічною документацією, документацією з приймання об`єкту в експлуатацію та « Положенням про гуртожитки» затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84(13) є гуртожитком, призначеним для проживання студентів, учнів, а також інших осіб у період навчання ( а. с. 66-68). Вартість проживання в гуртожитку ОСОБА_1 , а саме вартість 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території за період з 1 грудня 2016 , з 1 січня 2017, з 1 січня 2018 та з 1 січня 2019 року затверджена наказами Харківської медичної академії післядипломної практики № 469-з від 29.11.2016, № 38-з від 23.01.2017, № 18-з від 11 січня 2018 , № 32 від 21 січня 2019, ( а.с. 13, 15, 17) Згідно наданих позивачем даних про рух коштів на відшкодування витрат на утримання будинку, при будинкової території та комунальних послуг за період з 01.03.2016 р. по 30.11.2017 р. сума заборгованості відповідача становить 5 8 189, 28 грн. (а.с.9). Згідно висновку експертного дослідження № 18 від 22.02.2019 р., калькуляція вартості 1 кв.м. за послуги з утримання гуртожитків, прибудинкової території гуртожитку №1 з 03.05.2018 року в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом та займають одне ліжко-місце, підтверджується в сумі 13,96 грн./1 кв.м. на місяць ( а.с. 69-78). Відповідач, в свою чергу, має право користуватись комунальними послугами, приміщеннями побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку за умови підписання акту прийому-передачі. Плата за проживання у гуртожитку розраховується, виходячи із собівартості утримання 1 кв.м. площі, яку займає наймач, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності до показників приладів обліку, встановлених у будівлі гуртожитку ( п.4.1 Контракту). Пунктом 5.1. контракту передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим контрактом, регулюються законодавством України. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 статті 130 ЖК Української РСР порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч.1 ст. 68, ст. 162 ЖК Української PCP наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Питання оплати за користування житловими приміщеннями в гуртожитках та оплати за житлово-комунальні послуги на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Положенням про гуртожитки, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84 (далі Положення про гуртожитки 2015 року), та в подальшому Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року №498. Згідно з положеннями пункту 7 розділу ІІІ Положення про гуртожитки 2015 року особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв`язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги. Пунктами 7,11 та 15 Примірного положення про користування гуртожитками передбачено, що користування жилою площею здійснюєтьсяу гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера. Наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані , зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання у гуртожитку включає:витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі). Згідно із ч.1 ст. 1 Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до ст. 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. Згідно із пунктами 2, 3, 4 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 01червня2011року№ 869 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, з власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном. Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку). Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку. Разом з тим, із введенням в дію Закону України "Прожитлово-комунальні послуги" від 09листопада 2017року суттєво змінено систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг та визначено нову класифікацію житлово-комунальних послуг, і такої послуги, як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не передбачено. Натомість, визначено послугу з управління багатоквартирним будинком, вартість надання якої визначається за згодою сторін і не підлягає державному регулюванню. Закон України "Прожитлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року ( надалі Закон) набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (10 грудня 2017 року), згідно його Прикінцевих та перехідних положень Закону його було введено в дію з 01 травня 2019 року, а через шість місяців, тобто з 10 червня 2018 року, введені в дію його норми Закону щодо регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком та з цієї ж дати втратили силу норми старого Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Згідно ч. 2 ст. 10 вказаного Закону вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Оскільки калькуляція вартості 1 кв.м. за псолуги з утримання гуртожитків прибудинкової території гуртожитку № 1 з 03.05.2018 в частині розрахунку для інших категорій громадян, які проживають за контрактом розрахована відповідно до вимог Закону судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо відстіності належних та допустимих доказів на підтвердження вартості наданих позивачем послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як вбачається з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ст. 633 ЦК України визначено, що публічнимє договір,в якому одна сторона-підприємець взялана себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговуваннятощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг) . У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачевітакою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що оскільки відповідач не заперечує та фактично проживає у гуртожитку, користується послугами водопостачання, водовідведення, електропостачання, таким чином, між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг. Даних про відмову відповідача від отримання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості матеріали справи не містять. З огляду на вищевикладене, такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує, що станом з 01.03.2016 по 28.02.2019 користувався житлом у гуртожитку та позивач дійсно надавав йому комунальні послуги. Даних про відмову відповідача від отримання послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості, - матеріали справи не містять. Судовим розглядом встановлено, що між сторонами існували фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються Цивільним Кодексом України та спеціальним законодавством-Законом України «Про житлово-комунальні послуги», позивач свої зобов`язання перед відповідачем виконав, а відповідач плату за надані послуги у встановленому порядку тривалий час не вносить, що ним не спростовується. Відповідно до положень ст. 526 ЦК України,зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Згідно із ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 . ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Згідно із п.п. 1- 3 ч. 1 ст. 43, п. 1 ч.1 ст. 44 ЦПК України учасники справи мають право, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на положення вищезазначених правових норм суд обгрунтовано вважав, що у відповідача виник обов`язок з відшкодування витрат на утримання будинку й території та комунальні послуги . Проте, судова колегія частково погоджується з доводами апелянта, що суд не вірно визначив період стягнення та не перевірив наданий позивачем розрахунок, що призвело до помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі. Як вбачається з розрахунку, щодо відшкодування витрат на утримання будинку й території та комунальні послуги за період з 01.03.2016 по 28.02.2019, позивачем надано розрахунок лише частки заборгованості в період з березня 2016 року по листопад 2017 року в сумі 52797, 32 грн., в той час як позов заявлено про стягнення заборгованості з грудня 2016 по грудень 2019. Тому судова колегія вважає, що рішення суду в частині визначення розміру заборгованості належить змінити та стягнути заборговансть у межах заявленого позову відповідно до наданого позивачем розрахунку з 01 грудня 2016 року по листопад 2017 року у розмірі 32 822,53 грн. (а.с.9). Посилання апелянта на необхідність врахування висновків попередніх судів всіх рівнів, є необґрунтованими та колегією суддів не приймається, оскільки відповідачем не зазначається, які саме рішення, коли та ким приймалися з приводу предмету його позову. Не доказуються тільки ті обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь, ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України). Клопотань щодо витребування доказів, які б на думку апелянта мали спростувати обставини на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, відповідач не заявляв. Даних про відмову відповідача від отримання послуг, які надає позивач, або про отримання таких послуг неналежної якості, - матеріали справи не містять. Доводи апелянта стосовно того, що рішення суду ґрунтується виключно на висновку експертного оціночно-будівельного дослідження № 10234 від 18.06.2020, який відповідачу не надано, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки судом висновок експерта оцінено разом із іншими доказами у їх сукупності за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до п. 4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є .порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на те, що рішення суду ухвалене без додержання норм процесуального права, судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, заочне рішення змінити, позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 32 822,53 грн та судові витрати. Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 141 ЦПК України. Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до ч.ч. 1,10, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При ухваленні рішення суду з відповідачки стягнуто судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп., враховуючи часткове задоволення вимог позивача ( 56 %) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 075, 76 грн. При подачі апеляційної скарги відповідачка сплатила 2881 грн. 50 коп. судового збору. Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена на 44 % , тому з позивача на її користь належить стягнути 1267,86 грн. Тому з урахуванням взаємозаліку з позивача, як на сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, на користь апелянта належить стягнути різницю між сумою судового збору. Керуючись ст.ст.367, 368, 369, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.6, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року змінити в частині визначення суми що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача Харківської медичної академії післядипломної освіти. Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованість з утримання будинку і прибудинкової території та житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2017 року у розмірі 32 822,53 грн. Стягнути з Харківської медичної академії післядипломної освіти на користь ОСОБА_1 191 ( сто дев`яносто одну) грн 24 ( двадцять чотири) коп. судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Н.П. Пилипчук