Постанова Харківський апеляційний суд № 638/13030/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м. Харків Справа № 638/13030/20 Провадження № 22-ц/818/5115/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: судді Тичкової О.Ю., суддів: Котелевець А.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,на додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова, ухвалене 11 червня 2021 рокуу складі судді Цвірюка Д.В., установив: Двадцятого вересня 2020 року ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_1 ,звернулася до суду з позовом, у якому просила змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ј частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на тверду грошову суму у розмірі 1500 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Другого червня 2021 року ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 ОСОБА_2 зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона планує понести 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесення вказаних позовних вимог ОСОБА_2 надала квитанцію № 0.0.1902045441.1 від 12.11.2020, що були сплачені за договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 11.11.2020. Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та несення ОСОБА_2 витрат в суді першої інстанції. Заперечень від позивача чи його представника стосовно розміру заявлених ОСОБА_2 витрат на правову допомогу не надходило. Додатковим рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 червня 2021 року заява представника ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат задоволена. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3600 грн витрат на правничу допомогу. Додаткове рішення обґрунтоване тим, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено. Наданий відповідачем розрахунок співмірний з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 Цивільного процесуального кодексу (надалі ЦПК) України. Понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу підтверджене квитанцією про сплату витрат на правову допомогу від 12.11.2020 року №0.0.1902045441.1. Розмір винагороди, що підлягав сплаті Адвокатському бюро «Геннадія Шабаса», який представляв інтереси ОСОБА_2 під час розгляду цивільної справи, визначений Додатковою угодою №1 до Договору про надання правової допомоги від 11.11.2020, яким встановлено фіксовану оплату праці у розмірі 3600 грн. п. 4.1. зазначеного договору. Не погодившись з додатковим рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, порушив норми матеріального та процесуального права. А саме, на підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду копію Договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги, квитанцію про оплату послуг за договором. Неподання стороною, на користь якої ухвалене рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правової допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Акт виконаних адвокатом Павленко Е.М. робіт суду не наданий, розмір витрат, визначений відповідачем, є значно завищеним. Предметом спору є зміна способу стягнення аліментів, що не вимагає від адвоката значного часу для виконання робіт. Предмет дійсного спору є нескладним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду належить залишити без змін з таких підстав. Відповідно до статті 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як установлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, 20.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження (а.с. 2-6, 17). Дванадцятого листопада 2020 року ОСОБА_6 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , направив на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат ОСОБА_2 під час розгляду дійсної справи складає 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу (а..с 34-37, 54). Також до відзиву була надана копія договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2020 року, за умовами якого Адвокатське бюро «Геннадія Шабаса» взяло на себе зобов`язання надати замовнику правову допомогу, а ОСОБА_2 зобов`язалася прийняти надану правову допомогу та сплатити Адвокатському бюро гонорар (п. 1.1 договору). Пунктом 4 договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2020 року визначено, що за правову допомогу, надану Адвокатським бюро, клієнт сплачує останньому гонорар у розмірі відповідно до виставленого рахунку. Також до відзиву на позовну заяву була надана копія квитанції № 0.0.1902045441.1 від 12.11.2020 про сплату ОСОБА_2 на користь Адвокатського бюро «Геннадія Шабаса» 3600 грн на виконання договору про надання правової допомоги від 11.11.2020 (а.с. 53). Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено (а.с. 106-108). Другого червня 2021 року ОСОБА_5 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3600 грн витрат на професійну правничу допомогу. До заяви ОСОБА_5 надала суду копію додаткової угоди № 1 від 11 листопада 2020 року до Договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2020 року, за умовами якої пункт 4.1 договору про надання правової допомоги викладений у такій редакції: «За правову допомогу, надану Адвокатським бюро, клієнт сплачує грошові кошти в розмірі 3600 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок Адвокатського бюро, який вказаний у цій Додатковій угоді. Клієнт зобов`язаний перерахувати грошові кошти протягом трьох банківських днів після підписання договору та виставлення Адвокатським бюро відповідного рахунку». Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України). Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України). Відповідно до частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Положення частин першої та другої статті 137 ЦПК України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (надалі Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в цивільному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (частина перша статті 76 ЦПК України). За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів відзначає, що з тексту договору про надання правової допомоги від 11.11.2020 та додаткової угоди № 1 до нього вбачається, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, що не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення нею витрат в суді першої інстанції, а саме представником відповідача складений та підписаний відзив на позовну заяву (а.с. 34-37), належним чином завірені додатки до відзиву (а.с. 38-53), копія квитанції від 12.11.2020 №0.0.1902045441.1 підтверджує сплату ОСОБА_2 суми 3600 грн. Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аніщенко К.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі зазначає, що у випадку наявності витрат на оплату послуг адвоката відповідач повинна була подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання і підписання адвокатом процесуальних документів від імені і в інтересах відповідача, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу в сумі 3600 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини третьої статті 137 ЦПК України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат». В межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати ОСОБА_2 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача. Така позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, зробленим у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Тому апеляційну скаргу представника позивача належить залишити без задоволення, додаткове рішення суду першої інстанції від 11.06.2021 залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Додаткове рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року. Головуючий О. Ю. Тичкова Судді А.В. Котелевець Н.П. Пилипчук