Постанова 4808 № 339/148/17
від 29.09.2021 ·Справа № 339/148/17 Провадження № 22-ц/4808/1135/21 Головуючий у 1 інстанції Головенко О. С. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д., секретаря Капущак С.В., з участю апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника Болехівської міської ради Романишина В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради, міського голови м. Болехова, Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Головенко О.С. 06 травня 2021 року у м. Болехів Івано-Франківської області, повний текст якого складено 14 травня 2021 року, в с т а н о в и в : У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Болехівської міської ради, міського голови м. Болехова, Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що проживає по АДРЕСА_1 . На відстані 1,5 м від її помешкання розташований футбольний стадіон «Карпати» (м. Болехів, вул. С.Стрільців,12а), який щоденно експлуатується і шум від його діяльності (крики, удари м`ячів, лайки, гучна музика) негативно впливає на її здоров`я. Окрім того, відповідно до чинних ДБН, найменша відстань від майданчиків до вікон житлової забудови повинна становити 10-40 м, що в даному випадку не дотримано. Тому вважає, що вказаний стадіон побудований з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого виник конфлікт між жителями прилеглої житлової зони до стадіону, який до цього часу не вирішений. Міська влада обіцяла перенести стадіон в інше місце, було виділено земельну ділянку, яку згодом продали. Також вважає, що 12 серпня 2015 року Болехівською міською радою з грубими порушеннями норм чинного законодавства та прав суміжних землекористувачів прийнято рішення №56-49/15, яким затверджено акт комісії від 17.03.2015 року щодо відмови у погодженні позивачці меж земельної ділянки, оскільки межі земельних ділянок не порушені. Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що дії Болехівської міської ради порушують її права на мирне володіння майном, тому просила скасувати рішення Болехівської міської ради №56-49/15 від 12.08.2015; зобов`язати Болехівську міську раду перенести футбольний стадіон «Карпати», що розташований по вул. С.Стрільців,12а у м. Болехів згідно пункту 3.33 (ДБН 360-92**) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень (відстань від фізкультурно-оздоровчих споруд до вікон житлової забудови має складати не менше 25 м) та встановити спеціальну огорожу; заборонити проведення футбольних матчів, тренувань та інших масових заходів на футбольному стадіоні «Карпати» до приведення у відповідність до п. 3.33 (ДБН 360-92**) «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» та встановлення спеціальної огорожі (а.с.1-6, том 1). Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено (а.с.201-206, том 1). Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.47-50, том 2). 23 жовтня 2018 року представником позивача подано клопотання у вигляді доповнення та уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтоване тим, що рішенням комісії з питань поновлення реабілітованих Долинської районної ради від 30.11.1993 року вирішено повернути ОСОБА_3 , як дружині та спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_4 , частину саду та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться міський стадіон. Однак Болехівською міською радою без її згоди знищено частину саду із присадибної ділянки та сформовано футбольне поле, встановлено паркан і в 2014 році методом кадастрової зйомки проведено введення частини земельної ділянки під футбольне поле. 12.08.2015 року за оскаржуваним рішенням шляхом підроблення документів змінено цільове призначення відведеної земельної ділянки, яка передана на баланс Управління освіти Болехівської міської ради. А тому акт від 17.03.2015 року та рішення від 12.08.2015 року №56-49/15 прийняті з порушенням прав громадян є незаконними, а дії неправомірними. Згідно договору дарування від 01.03.1954 року та витягу погосподарської книги, загальна площа приватної земельної ділянки становила 15000 м2. Станом на 29.05.2018 року у приватній власності знаходиться 3861 м2. Отже, Болехівською міською радою їй не повернуто 11139 м2 приватної власності. Альтернативою вирішення таких відносин може бути виплата позивачу за рахунок Болехівської міської ради відшкодування вартості земельної ділянки, площею 11139 м2. Нею, як спадкоємцем першої черги, втрачено матеріальну вигоду за 24 роки і 4 місяці (1994-2018 роки) в сумі 749478,80 грн, що в еквіваленті становить 24329,80 Євро за період з 1994 року по 2018 рік. Їй з 1994 року заподіюється майнова шкода, що негативно впливає на нормальні життєві зв`язки, завдає істотних страждань та підлягає відшкодуванню моральна ( немайнова) шкода. З огляду на зазначене просила: - визнати рішення Болехівської міської ради від 12.08.2015 року за №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року» та акт від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому неправомірними, зобов`язавши Болехівську міську раду скасувати їх; - стягнути з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 втрачену вигоду, що становить 749478.80 грн. та еквівалентно 24329.80 евро та моральну шкоду в розмірі 3080491.50 грн., що еквіваленто 100000. 00 евро; - стягнути з міського голови Болехівської міської ради на користь позивача моральну шкоду, що становить 100000.00 грн. та еквівалентно 3246.30 євро; - визнати право власності за позивачем на земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город), згідно державного акту на землю серії ЯД №839135 від 27.11.2007 року; - усунути перешкоди в користуванні позивачем земельною ділянкою з цільовим призначенням (сад, город) та за кошти Болехівської міської ради відновити до первісного стану земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город) шляхом демонтажу бетонної огорожі, яку незаконно встановила міська рада у 2006 році на земельній ділянці ОСОБА_3 (а.с.121-132, том 3). Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано Болехівську міську раду огородити футбольний стадіон «Карпати», який розташований по вул. С.Стрільців, 12а в м. Болехів Івано-Франківської області сітчастою огорожею заввишки 1 (один) метр, як продовження існуючої бетонної огорожі. Стягнути з Болехівської міської ради на користь ОСОБА_1 640 грн судового збору. У задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с.180-197). Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесульного права. Апелянт зазначає, що у даній справі призначалася земельно-технічна та будівельно-технічна експертиза, при проведенні якої експерт витребовував проектно-технічну документацію на будівництво стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак такі документи відповідачами не були надані через їх відсутність. Крім того, інформація щодо земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , на якій розташований стадіон, відсутня у відомостях Державного земельного кадастру, кадастровий номер не присвоєний. У висновку експерт зазначив, що встановити відповідність розташування футбольного стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який перебуває в користуванні Болехівської міської ради, що розташований вздовж межі суміжної земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 , проектно-технічній документації на будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва станом на 1950 рік, не представляється можливим, оскільки проектно-технічна документація на будівництво в матеріалах справи відсутня. Також зазначив, що станом на момент проведення дослідження розміщення стадіону не відповідає вимогам в частині дотримання відстаней до житлової забудови, що передбачено нормами ДБН. Не зважаючи на такі порушення, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що перенесення стадіону та приведення його у відповідність до вимог ДБН, встановлення заборони проведення футбольних матчів, тренувань та інших масових заходів не відповідатиме критерію «пропорційності». Апелянт зазначає, що не погоджується із висновками суду щодо неподання нею доказів на підтвердження негативного стану її здоров`я саме у зв`язку із шумом, створеним через функціонування стадіону, оскільки нею зазначалось, що стадіон розташований в житловій зоні міста впритул до її будинку. Даний факт підтверджується висновком експерта. Також не погоджується із висновком суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання неправомірними та скасування рішення Болехівської міської ради від 12.08.2015 року. Міська влада обіцяла перенести стадіон в інше місце, навіть була виділена земельна ділянка, однак в подальшому була продана. Вказане рішення прийняте з порушенням Закону України «Про місцеве самоврядування» та прав суміжних землекористувачів. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.206-211, том 6). Заперечуючи доводи апеляційної скарги, представником виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області подані заперечення на апеляційну скаргу. Зазначає, що постановою Верховного Суду від 04.04.2018 рішення Болехівського міського суду від 12.10.2017 року та ухвала Апеляційного суду скасовані лише з тих підстав, що судами не було досліджено шкідливість впливу стадіону «Карпати» на фізичний і психологічний стан здоров`я позивачки. Враховуючи той факт, що стадіон міста Болехів діє з 1950 року і його не реконструйовували та не проводили нового будівництва, тому вимоги ДБН В.2.2-13-2003 не можуть застосовуватись в даному випадку, так як не мають зворотної дії в часі. Міський стадіон є не просто архітектурно-будівельною спорудою, але є центром дозвілля, відпочинку, оздоровлення всіх жителів міської громади; там проходять футбольні матчі місцевої команди; на даному стадіоні розміщене приміщення дитячо-юнацької спортивної школи, в якій займається більше 300 учнів; проводяться загальношкільні спартакіади з різних видів спорту та інше. Звертається увага суду на те, що закриття стадіону спричинить соціальну напругу та акції протесту з боку громади міста, а також не дасть можливості молодому підростаючому поколінню реалізувати свої права на здоровий спосіб життя та заняття спортом. Побудувати стадіон у будь-якому іншому місці в межах м. Болехів немає можливості через особливість ландшафту міста та відсутність придатної для будівництва стадіону земельної ділянки, що підтверджується довідкою Головного архітектора м. Болехова №247 від 25.10.2004. Позивачкою не надано суду жодних доказів, які б підтверджували право власності чи право законного володіння земельною ділянкою, на якій розміщений міський стадіон «Карпати», він є власністю Болехівської міської ради, а повернення його у власність позивачки з підстав положень Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій» є безпідставним і не відповідає вимогам даного Закону. Крім того, при виготовленні позивачкою Державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,1417 га та 0,0535 га, які розташовані в АДРЕСА_2 , у неї не було претензій до меж чи накладання земельних ділянок. Землі розмежовані бетонною огорожею, місце розташування якої не змінювалося з часу облаштування стадіону. Разом з тим, позивачка не надала суду жодного доказу, який би підтвердив шкідливий вплив стадіону та заходів, які проводяться на ньому, на стан її здоров`я, а також не надано будь-яких висновків експерта, які б підтверджували таку шкоду її здоров`ю, а також підтвердження заподіяння їй моральної шкоди. Згідно Генерального плану м. Болехів за 1969 та 1988 роки Болехівський міський стадіон розташований за адресою м. Болехів, вул. Червоноармійська, 12А (тепер вул. С.Стрільців, 12А) та належить територіальній громаді м. Болехів. Саме з цих підстав Болехівська міська рада 12.08.2015 року прийняла рішення №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.12-18, том 7). Представником управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області подано заперечення на апеляційну скаргу аналогічного змісту. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.1-7, том 7). У судове засідання не з`явився представник управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради Івано-Франківської області, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності. У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник відмовилися від свого клопотання про долучення до справи речових доказів м`ячів і не представили їх суду, тому судом це клопотання не розглядалося. Вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника Болехівської міської ради Романишина В.М., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 27.11.2007 року ОСОБА_1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 0,1417 га для ведення особистого селянського господарства та 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в АДРЕСА_1 (а.с.12-13, том 1). З генеральних планів м. Болехів за 1969 та 1988 роки встановлено, що Болехівський міський стадіон розташований за адресою АДРЕСА_3 (тепер АДРЕСА_4 ) та належить територіальній гро¬маді міста (а.с.70-71, том 1). Згідно технічної документації від 15.05.1993 року, в АДРЕСА_2 розташований стадіон «Карпати» та будинок дитячо-юнацької спортивної школи (а.с.64-69, том 1). ОСОБА_1 є суміжним користувачем із земельною ділянкою, на якій знаходиться стадіон « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і межі між земельними ділянками розділені залізобетонною огорожею. Позивачка вказує, що земельна ділянка, на якій розміщений стадіон, була власністю її матері ОСОБА_3 згідно рішення Долинської районної ради від 30.11.1993 року про повернення їй земельної ділянки, на якій знаходиться стадіон. Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної ради від 30.11.1993 року вирішено повернути ОСОБА_3 як спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_4 , частину саду та земельну ділянку, на якій на даний час знаходиться Болехівський міський стадіон (а.с.14, том 1). 28 квітня 2005 року комісія з питань поновлення прав реабілітованих відмінила попереднє рішення комісії про повернення земельної ділянки родині позивача, яке на даний час є чинним та рекомендувала відшкодувати ОСОБА_3 вартість саду, який частково був на земельній ділянці, де знаходиться стадіон в АДРЕСА_2 (а.с.205, том 2). Вона (позивачка) є власником земельної ділянки, на якій розміщений стадіон згідно договорів дарування від 01.03.1954 року, 13 травня 1963 року та свідоцтва про право на спадщину від 30 жовтня 2006 року за законом після смерті матері ОСОБА_3 (а.с.22, том 2; а.с.242, том 3; а.с.28, том 4). Із змісту вказаних правочинів встановлено, що позивач в 2006 році набула право власності тільки на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 . А власником земельної ділянки для обслуговування вказаного будинковолодіння ОСОБА_1 стала в 2007 році, отримавши Державний акт на земельну ділянку, площею 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Встановлено, що 17 березня 2015 року комісією Болехівської міської ради складено акт, в якому зазначено, що проведено розгляд клопотання управління відділу освіти міськвиконкому щодо відмови у погодженні документації меж земельної ділянки по АДРЕСА_4 для обслуговування міського стадіону громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та розгляд звернень гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_9 щодо повернення їм земельної ділянки. Під час розгляду звернень встановлено, що міським відділом освіти розпочато виготовлення документації на земельні ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування міського стадіону, площею 1,0520 га та для обслуговування будинку ДЮСШ площею 0, 0769 га (а.с.72, том 1). В акті зазначено, що земельна ділянка огороджена бетонною огорожею. Межі земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 не порушені. ОСОБА_5 заперечує у наданні земельної ділянки під міський стадіон та просить повернути їй цю територію, вважаючи, що вона належала до житлового будинку, де проживав її реабілітований батько. У відповідності до довідки Болехівського міського архіву від 16.03.2005 року дані про наявність земельної ділянки у ОСОБА_4 , який проживав по АДРЕСА_1 , відсутні. Є дані про наявність земельної ділянки за гр. ОСОБА_10 в розмірі 1,50 га, ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в розмірі 1,80 га, які також проживали за даною адресою. Болехівською міською радою розглядалося питання щодо зміни розташування міського стадіону на АДРЕСА_5 , де на даний час розташоване ПП «Ретро», однак рішенням суду за позовом керівника даного підприємства дане питання було оскаржене. На даній території розташована будівля ДЮСШ, право власності на яку зареєстровано та міський стадіон, який облагороджений. Тому комісія вважає відмову від підпису ОСОБА_5 та ОСОБА_12 у документації по виготовленню права користування на земельній ділянки щодо погодження меж безпідставною та рекомендує винести дане питання на обговорення засідання сесії Болехівської міської ради. Згідно витягу з протоколу № 5 від 31 липня 2015 року постійної комісії міської ради з питань планування території, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин встановлено, що постійна комісія внесла на 49 сесію шостого демократичного скликання питання про затвердження акту від 17.03.2015 (а.с.140-142, том 1). 12 серпня 2015 року Болехівською міською радою розглянуто та затверджено акт комісії від 17 березня 2015 року щодо відмови у погоджені ОСОБА_1 меж земельної ділянки, яка відводиться для обслуговування міського стадіону і будівлі ДЮСША, оскільки межі земельних ділянок не порушені (а.с. 9, том 1). За клопотанням позивача з приводу перевірки доводів щодо накладення земельних ділянок судом призначалася земельно-технічна експертиза, за результатами якої 20 січня 2021 року складено висновок №108 від 29 січня 2021 року (а.с.206-222, том 5). Зокрема, у висновку зазначено, що порушення землекористування земельних ділянок за кадастровими номерами 26100000030220035 та 26100000030220036, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , в частині недотримання меж Болехівською міською радою, яка є користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований футбольний стадіон «Карпати», в тому числі накладення (перетин) меж земельних ділянок відповідно до каталогів координат поворотних точок меж вище зазначених земельних ділянок, відсутнє, дані ділянки є недотичні . Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з положень ст. 6,91,96,103,152 Земельного кодексу України, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановивши, що позивач є суміжним користувачем із земельною ділянкою, на якій знаходиться стадіон і межі між земельними ділянками розділені залізобетонною огорожею, позивач не надала доказів, які б свідчили про порушення оскаржуваним рішенням Болехівської міської ради від 12 серпня 2015 року її земельних прав і, навпаки, отримуючи державний акт на земельні ділянки ще в 2007 році, позивач своїми підписами підтвердила, що межі земельних ділянок не порушені, дійшов висновку, що питання узгодження меж, з приводу чого і виник спір, самі по собі не є правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення про надання спірної земельної ділянки. Окрім того, за клопотанням позивача з приводу перевірки вказаних доводів щодо накладення земельних ділянок судом призначалася земельно-технічна експертиза, за результатами якої встановлено, що накладення (перетин) меж земельних ділянок відповідно до каталогів координат поворотних точок меж вище зазначених земельних ділянок, відсутнє, дані ділянки є недотичні. Крім того, не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що була націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів. Із змісту договорів дарування встановлено, що позивач в 2006 році набула право власності тільки на 1/2 частину будинковолодіння в АДРЕСА_2 , а власником земельної ділянки для обслуговування вказаного будинковолодіння вона стала в 2007 році, отримавши Державний акт на земельну ділянку. Отже, не підписуючи погодження меж, позивач на виконання вимог ст. 81 ЦПК, не надала суду жодних доказів, що підтверджують порушення відповідачами земельних прав та її інтересів, меж її земельних ділянок, при оформленні технічної документації на міський стадіон та ДЮСШ. Вимоги про визнання акту від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому неправомірним та його скасування не можуть бути окремим предметом розгляду в суді через рекомендаційний характер документа. Оскільки позивач не є власником земельної ділянки, на якій розміщений стадіон, тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою з цільовим призначенням (сад, город) та відновленння за кошти Болехівської міської ради до первісного стану шляхом демонтажу бетонної огорожі. Розглядаючи позовні вимоги про зобов`язання перенести футбольний стадіон з дотриманням норм ДБН, суд встановив, що міський стадіон "Карпати" є центром дозвілля, відпочинку та оздоровлення всіх жителів міської громади та навколишніх сіл. Міська рада вжила усіх дієвих та можливих заходів, які дозволили, з однієї сторони, зменшити рівень шуму та забезпечити право позивача на безпечні умови життя, а з другого боку - забезпечила право громадян на заняття фізичною культурою та спортом за місцем проживання. Водночас, враховуючи аргументи позивача щодо порушення її прав, суд вважав за можливе застосувати положення Державних будівельних норм в частині щодо необхідності встановлення сітки, що унеможливить перелітання футбольних м`ячів під час тренувань та матчів. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 55 ЗУ "Про землеустрій", встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Частиною 2 ст. 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Таким чином, непогодження меж земельної ділянки з суміжними власниками і землекористувачами позбавляє землевпорядну організацію виготовити позивачу технічну документацію із землеустрою її частки земельної ділянки та погодити технічну документацію з компетентними органами. Органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"). Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до виконавчого органу ради із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв`язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається колегіально комісією з питань землекористування. Згідно вимог ч.1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. При здійсненні межування власник (користувач) земельної ділянки реалізує своє право. Проте участь в цьому є також обов`язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється. Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного. (ст. 91, 96, 103 ЗК України). Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів. Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із обґрунтованості причин такої відмови. Відповідно до ст.5 Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що була націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів. Статтею 6 Земельного Кодексу України в редакції від 13.03.1992 року визначено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємці) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються. За бажанням їм може бути передано у власність або надано у користування інші земельні ділянки на загальних підставах. Це правило збереглося і у статті 78 Земельного Кодексу, що діє з 1 січня 2002 року. Відповідно до статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст. 125 ЗК України). За змістом статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь. Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків; 4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків. Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Проведення на захищених об`єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. «Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях жилих і громадських будівель та на території житлової забудови», затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 03 серпня 1984 року № 3077-84, встановили науково обґрунтовані рівні допустимого шуму в житлових приміщеннях, громадських будівлях, на територіях житлової забудови, закритих приміщеннях, відкритих площадках для відповідного часу доби. Зазначені рівні шуму встановлені на підставі проведених наукових досліджень щодо впливу шуму та його специфічної і не специфічної дії на організм людини. Науково обґрунтовані допустимі рівні шуму диференційовані залежно від призначення приміщення/території та часу доби (з 7-00 до 23-00 годин та з 23-00 до 7-00 години). Вказаною вище нормою Закону також встановлено, що сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів. Статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Так, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб`єктів господарської діяльності - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів. Згідно з пунктом 1 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року № 1218 (було чинне на час виникнення спірних правовідносин) державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується, зокрема, на запобігання шкідливому впливу на стан здоров`я і життя людей факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров`я людини продукції та середовища життєдіяльності. Крім того, державна санітарно-епідеміологічна служба України видає обов`язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров`я і життя людини факторів середовища життєдіяльності (абзац 10 пункту 4 вказаного вище Положення). Позивач оспорює правомірність прийняття Болехівською міською радою акту від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому та рішення від 12.08.2015 року за №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року». Як встановив суд, ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки, на якій розміщений стадіон « ІНФОРМАЦІЯ_1 », вона є суміжним землекористувачем, ділянки розмежовані бетонною огорожею, накладення меж зазначених земельних ділянок відсутнє, дані ділянки є недотичні. При цьому встановлено, що ОСОБА_1 у 2007 році оформлено технічну документацію та отримано два державні акти на земельні ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,1417 га (для ведення особистого селянського господарства) та 0,0535 га (для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)), які межують із міським стадіоном. При виготовленні даної документації у позивачки не було претензій до межі чи накладок земельних ділянок, про що вона засвідчила підписами. Позивач під час розгляду справи подала заяву, в якій зазначила про те, що відкликає свої підписи щодо узгодження меж на Державних актах, виданих на її ім`я (а.с.103, том 4). Однак, беручи до уваги, що Державні акти на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 , є чинними, і законодавством не передбачено відкликання підписів на державних актах, то викладені обставини у вказаній заяві не мають юридичного значення при вирішенні даного спору. Питання узгодження меж, з приводу чого і виник спір, самі по собі не є правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення про надання спірної земельної ділянки. Так, у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Окрім того, за висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи та будівельно-технічної експертизи №108 від 29 січня 2021 року, проведеної за клопотанням ОСОБА_1 , встановлено наступне (а.с.206-222, том 5). Порушення землекористування земельних ділянок за кадастровими номерами 26100000030220035 та 26100000030220036, які розташовані по АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 , в частині недотримання меж Болехівською міською радою, яка є користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , на якій розташований футбольний стадіон «Карпати», в тому числі накладення (перетин) меж земельних ділянок відповідно до каталогів координат поворотних точок меж вище зазначених земельних ділянок, відсутнє, дані ділянки є недотичні. Встановити відповідність розташування футбольного стадіону « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розміщений по АДРЕСА_2 , який перебуває у користуванні Болехівської міської ради, що розташований вздовж межі земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , проектно-технічній документації на будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНІП, стандартам, технічним умовам, тощо), станом на 1950 рік, не можливо, оскільки проектно-технічна документація на будівництво в матеріалах справи відсутня, а норми щодо проектування спортивних споруд, чинних на території СРСР, які є у вільному доступі, датовані 1954 роком і якими взагалі не пердбачені відстані до громадської та житлової забудови. Із змісту договорів дарування від 01.03.1954 року, від 13 травня 1963 року та свідоцтва про право на спадщину від 30 жовтня 2006 року за законом (після смерті матері ОСОБА_3 ) встановлено, що позивач в 2006 році набула право власності тільки на 1/2 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Власником земельної ділянки для обслуговування вказаного будинковолодіння вона стала в 2007 році, отримавши Державний акт на земельну ділянку, площею 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). За таких обставин, оскаржуваним рішенням Болехівська міська рада №56-49/15 від 12 серпня 2015 року правомірно затвердила акт комісії від 17.03.2015 року щодо відмови у погодженні позивачці меж земельної ділянки. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасування рішення Болехівської міської ради №56-49/15 від 12 серпня 2015 року «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015р.» Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної ради від 30.11.1993 року вирішено повернути ОСОБА_3 , як спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_4 , частину саду та земельну ділянку, на якій знаходиться Болехівський міський стадіон (а.с.14, том 1). Однак, 28 квітня 2005 року комісією з питань поновлення прав реабілітованих скасовано попереднє рішення комісії про повернення земельної ділянки родині позивачки, яке на даний час є чинним, та рекомендувала відшкодувати ОСОБА_3 вартість саду, який частково знаходився на земельній ділянці, на якій розміщений стадіон по АДРЕСА_2 (а.с.205, том 2). З огляду на зазначене, постанова Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2006 року про скасування рішення Болехівської міської ради від 12.02.1998 року (щодо повернення ОСОБА_3 (матері позивачки) земельної ділянки , на якій розташований Болехівський міський стадіон після перенесення останнього в інше місце) не підтверджує по суті незаконність рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 28 квітня 2005 року про скасування попереднього рішення комісії про повернення земельної ділянки родині позивача, а підтверджує лише порушення процедури при його прийнятті в частині неповідомлення ОСОБА_3 (а.с.223-224, том 2). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про визнання акту від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому неправомірним та його скасування не можуть бути окремими предметом розгляду в суді, оскільки він носить рекомендаційний характер, а також не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків осіб, і в подальшому затверджуються відповідним рішенням міської ради, яке і підлягає оскарженню як організаційно-розпорядчий документ. Не обґрунтованими є також вимоги про стягнення з Болехівської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 втраченої вигоди (749478,80 грн, в еквіваленті 24329,80 євро). Відповідно до статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Як встановив суд, позивач ОСОБА_1 не є власником спірної земельної ділянки, на якій розміщений стадіон, вона є суміжним землекористувачем, ділянки розмежовані бетонною огорожею, накладення меж зазначених земельних ділянок відсутнє, дані ділянки є недотичні. З огляду на зазначене, такі вимоги можуть бути заявлені тільки власником майна (земельної ділянки) або належним землекористувачем. Позивач безпідставно просить відшкодування моральної шкоди в розмірі 3080491,50 грн, що в еквіваленті становить 100000,00 євро, стягнення з міського голови моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн, що в еквіваленті становить 3246,30 євро, оскільки не довела свого порушеного права та негативного впливу на її здоров`я в результаті експлуатації стадіону поблизу її домоволодіння. Щодо вимоги про зобов`язання перенести футбольний стадіон з дотриманням норм відстані згідно ДБН та встановлення спеціальної огорожі, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що стадіон в м. Болехів діє з 1950 року та становить собою спортивну споруду відкритого типу, основою якої є футбольне поле, розміром 105 х 68 м. (а.с. 127, том 6). Стадіон відокремлений від земельної ділянки позивача бетонною огорожею, висотою 2 метри. На відстані 3.38 - 5,22 м.п. зі сторони стадіону знаходиться житловий будинок, в якому проживає позивач. Хоча станом на момент проведення експертного дослідження розміщення стадіону (комплекс споруд) не відповідає вимогам в частині дотримання відстаней до житлової забудови, що передбачено п. 33, ДБН 360-92* « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень`п.3.33 та 6.9.3-6.9.5 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» (том 5 а.с.206-221). п.3.33 ДБН 360-92* « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до структури житлової забудови при влаштуванні різних майданчиків і місць відпочинку для дорослих відстані від вікон житлових і громадських будинків слід приймати: до фізкультурних майданчиків - не менше 25 м, до господарських (для чищення меблів та одягу, сушіння білизни, сміттєзбірників) - не менше 20 м. Разом з тим, ДБН 360-92 діють з 2002 року та не підлягають застосуванню, оскільки футбольний стадіон в м. Болехів діє з 1950 року і вказані норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Окрім того, приведення стадіону у відповідно до вимог п.33.3 та встановлення заборони проведення футбольних матчів, тренувань, та інших масових заходів на футбольному стадіоні «Карпати», як того просить позивач в позовній заяві, фактично приведе до значного зменшення розмірів стадіону та до втрати його функціонального значення. Судом встановлено, що футбольні матчі проводяться на стадіоні в денний період часу з невеликою тривалістю до 2,5 годин в середньому 11-15 матчів в рік. Тобто, шум внаслідок проведення матчів є малоінтенсивним, оскільки такі події відбуваються не частіше 1 разу в місяць і у денну пору доби. Як встановив суд, за час розгляду справи, відповідач з метою усунення можливості перелітання м`ячів за межі стадіону під час футбольного матчу та тренувань, з приводу чого позивач зверталася в 2011 році до правоохоронних органів (том 1 а.с.32), встановив спеціальну огорожу по периметру будинковолодіння позивача, висотою 1,5 м у вигляді сітки. Окрім того, з метою зменшення навантаження на міський стадіон та, відповідно, зменшення кількості заходів, в ході яких, зазвичай, створюється певний рівень шуму, міською радою побудовано та облаштовано міні-спортивний майданчик із синтетичним покриттям, обгороджений сітками, розмірами 42х 22 метри, який розташований на значній відстані від будинку позивача. Міська рада вжила усіх дієвих та можливих заходів, які дозволили з однієї сторони зменшити рівень шуму та забезпечити право позивача на безпечні умови життя, а з другого боку - забезпечила право громадян - жителів міста Болехова, чисельністю понад 19000 осіб на заняття фізичною культурою та спортом за місцем проживання. Разом з тим, суд дійшов правильного висновку про необхідність захистити порушене право позивача у спосіб зобов`язання Болехівської міської ради огородити футбольний стадіон «Карпати», який розташований по вул. С.Стрільців, 12а в м.Болехів Івано-Франківської області, сітчастою огорожею заввишки 1 (один) метр, як продовження існуючої бетонної огорожі. Таким чином, суд вірно виходив із принципу пропорційності потреб членів територіальної громади і прав позивачки, встановивши, що суспільні інтереси у порівнянні із незначними порушеннями прав позивачки, переважають, а тому обрав вірний і ефективний спосіб захисту її прав. При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин М.Д. Горейко Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.