Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/5473/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9202/21 Справа № 212/5473/21 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання: Кислиця І.В. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року, яке ухвалено суддею Козловим Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 10 серпня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В червні 2021 року позивач звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (надалі - ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 22 березня 2006 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. При повторному переогляді висновком МСЕК від 05 квітня 2007 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. При наступному переогляді висновком МСЕК від 21 квітня 2008 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. Висновком МСЕК від 27 березня 2012 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності. При повторному переогляді висновком МСЕК від 20 березня 2014 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково. Вважає, що у зв`язку з професійними захворюваннями йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 227 000 грн., і просив стягнути з відповідача. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судові витрати у розмірі 1 500 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Вважає, що судом не враховано, що ПрАТ «Суха Балка» не вчиняв будь яких протиправних дій, які б знаходились у причинному зв`язку з ушкодженням здоров`я та заподіянням моральних страждань позивачу. Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Матеріали справи не містять належних доказів щодо спричинення моральної шкоди позивачу, а визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «Суха Балка» - Цуканову Н.В., в режимі відеоконференції, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 28 березня 2000року по 25 червня 2000 року працював інженером, з 25 червня 2000 року по 20 вересня 2000 року підземним електрослюсарем, з 20 вересня 2000 року по 27 березня 2006 року підземним кріпильником, з 27 березня 2006 року по 06 липня 2007 року підсобним робітником, з 06 липня 2007 року по 02 червня 2016 року електрослюсарем, з 02 червня 2016 року по 01 травня 2018 року електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, з 01 травня 2018 року по теперішній час електрослюсарем на шахті «Фрунза» ПАТ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка» (а.с. 76-77). Відповідно до п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17 січня2026 року, професійні захворювання у ОСОБА_1 виникли внаслідок праці на підприємстві відповідача, де він виконував роботи, які характеризувалися важкою фізичною працею, відсутностю засобів малої механізації, несприятливого мікроклімату, характерним для підземних дільниць шахт і підвищеної запиленості повітря робочої зони (а.с. 17). Згідно п. 17 Акту, причиною виникнення професійних захворювань у позивача є важкість праці та підвищений рівень пилу, що перевищували норми ГДК (а.с. 18). Висновком МСЕК від 22 березня 2006 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 10). При повторному переогляді висновком МСЕК від 05 квітня 2007 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 10-11). При наступному переогляді висновком МСЕК від 21 квітня 2008 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 10-11). Висновком МСЕК від 23 березня 2010 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 12). При повторному переогляді висновком МСЕК від 27 березня 2012 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 12-13). При наступному переогляді висновком МСЕК від 20 березня 2014 року позивачу повторно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності, безстроково (а.с. 12-13). Суд, задовольняючи частково позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманими професійними захворюваннями, правильно встановив, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Доводи апеляційної скарги про те, що обов`язок ПрАТ «Суха Балка» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу колегією суддів не беруться до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно доп. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 17 січня2026 року, причиною виникнення професійних захворювань у позивача є важкість праці та підвищений рівень пилу, що перевищували норми ГДК (а.с. 18). Висновком МСЕК від 22 березня 2006 року позивачу було первинно встановлено 60%, втрати професійної працездатності, з яких 45% - по радикулопатії та 15% - по Хозл, ІІІ група інвалідності (а.с. 10). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПрАТ «Суха Балка» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким було допущено умови праці, що характеризувалися фізичними перевантаженнями. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, колегією суддів відхиляються, оскільки факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Крім того, відповідно до частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, присудженої судом першої інстанції, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням всіх обставин справи. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 60 %, йому встановлена ІІІ група інвалідності, безстроково, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває постійний біль. На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, відсоток втрати професійної працездатності, ІІІ групу інвалідності, безстроково, період роботи в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 150 000 гривень. У зв`язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині з вищенаведених підстав. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: