Постанова 4850 № 200/1126/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року справа №200/1126/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 200/1126/21-а (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку на день звільнення - 04.05.2020, зобов`язання нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв`язку зі звільненням в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 21489,93 грн із утриманням податків та обов`язкових платежів; стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.05.2020 по день винесення судом рішення з утриманням податків та обов`язкових платежів в розмірі середнього місячного заробітку, що складав 21 489,93 грн, а також з урахуванням середньоденної заробітної плати яка складала 1023,33 грн. Позов вмотивований невиплатою позивачу у травні 2020 року під час звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» вихідної допомоги, виплату якої передбачено ст. 44 Кодексу законів про працю України. З позовом до суду позивач звернувся 28.01.2021 (дата поштового штемпеля на конверті). Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.02.2021 судом відкрито провадження у справі після усунення недоліків, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. 05.08.2021 в судовому засіданні суду першої інстанції через встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду після відкриття провадження в адміністративній справі постановлено ухвалу про залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку. За змістом ухвали від 05.08.2021 вихідна допомога при звільненні не належить до структури заробітної плати, через що під час визначення строку звернення до суду із позовом про її стягнення судом застосовано місячний строк на звернення до суду, що передбачено ч.5 ст. 122 КАС України, який почав свій перебіг від дня проведення з позивачем розрахунку при звільненні. Ухвалою про залишення позову без руху від 05.08.2021 позивачу надано строк для надання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду із доказами поважності його пропуску. На виконання вимог ухвали суду від 05.08.2021 позивач надав до суду заяву про поновлення строків, в якій зазначив, що відлік строку звернення до суду із позовом має обчислюватися від дня отримання ним листа від Донецької обласної прокуратури від 12.01.2021 № 21-18-358/3-20, наданого йому у відповідь на його запит. Позивач вважає, що строк його звернення до суду із цим позовом не сплив, оскільки Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ VI "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 3, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Позивач зазначив, що на час його звернення до суду та теперішній час карантин триває, а тому, строки звернення до суду ним не порушено. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 200/1126/21-а позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку - залишено без розгляду. Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Відповідно до наявних в матеріалах справи документів позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» наказом № 368-к від 04.05.2020. Згідно з довідкою про фактичне здійснення розрахунків остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням з позивачем проведений у травні 2020 року. До позову позивач надав лист відповідача від 18.05.2020 № 18-3583-20 (18-635вих-20 від 18.05.2020) із доданим до нього розрахунковим листком за травень 2020 року та додатком до наказу прокурора про тривалість невикористаних позивачем відпусток. Будь-яких зауважень щодо несвоєчасного отримання зазначеного листа позивачем в письмових заявах по справі не наведено. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, про те, що про порушення права на отримання вихідної допомоги позивач мав дізнатися під час отримання розрахунку при звільненні, - у травні 2020 року. Будь-які документи, які б свідчили про те, що позивач, без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання розрахунку при звільненні, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових цього розрахунку, звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації, що могло би бути розцінено судом як необізнаність із складовими проведеного розрахунку, в матеріалах справи відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що лист відповідача від 12.01.2021 № 21-18-3583-20, з фактом отримання якого позивач пов`язує початок перебігу строку звернення до суду, є результатом розгляду запиту позивача щодо виплати вихідної допомоги при звільненні. На час такого звернення до відповідача позивач мав бути обізнаним та був обізнаним про невиплату вихідної допомоги під час його звільнення. Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Відтак, суд зазначає, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більше ніж через 7 місяців після отримання розрахунку при звільненні. Наведене було зазначено судом в ухвалі про залишення позову без руху від 05.08.2021. Щодо посилань позивача на п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IXвід 30.03.2020, якою передбачалось продовження на строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19), зокрема, строку звернення до суду, то така редакція пункту була чинна в період з 02.04.2020 по 16.07.2020. Пунктом 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-)», що набрав чинності 17.07.2020, передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IXвід 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Судом встановлено, що останнім днем такого строку було 06.08.2020, проте у визначений строк позивач не звернувся до суду. Станом на теперішній час редакція п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Крім того, строк звернення до суду може бути поновлений з підстав тривання карантину за умови підтвердження наявності обставин, що неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Обставина дії в Україні карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) сама по собі не є безмовною підставою для поновлення процесуального строку. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 21.05.2021 у справі № 160/8296/20. Позивач не навів у поданому клопотанні пояснень та не надав відповідних доказів наявності обставин, що обумовили неможливість звернення до суду у визначений строк через обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011. №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Встановлення після відкриття провадження факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного та не наведення позивачем причин, які б свідчили про поважність його пропуску згідно з вимогами ч. 3 ст. 123 КАС України зобов`язує суд залишити позовну заяву без розгляду. Суд у цій справі встановлено обізнаність позивача з його звільненням та неотриманням вихідної допомоги при звільненні. Оскільки позивач подав заяву про продовження пропущеного місячного строку на звернення до суду, але суд не встановив обставин поважності такого пропуску, які би зумовлені були обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином чи іншими поважними причинами, відповідно до вказаної вище ч. 3 ст. 123 КАС України суд має залишити позов без розгляду. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підставі пропуску строку звернення до суду є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Відповідно до вимог п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 4ст. 240 КАС України позивач у разі залишення позову без розгляду не позбавлений права звернутися до адміністративного суду в загальному порядку. При викладених обставинах, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 200/1126/21-а - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2021 р. у справі № 200/1126/21-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 12 жовтня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко