Постанова 4873 № 910/4258/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" жовтня 2021 р. Справа № 910/4258/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Демидової А.М. суддів: Владимиренко С.В. Ходаківської І.П. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 (повний текст рішення складено 28.05.2021) (суддя Маринченко Я.В.) у справі № 910/4258/21 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 27 680,98 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" (далі - ТОВ "Маркс.Капітал", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ, відповідач) про стягнення заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5565971 у розмірі 27 680,98 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо відшкодування шкоди за договором страхування № АІ/5565971 від 28.02.2015 в частині сплати на користь позивача 3 % річних у сумі 3 002,55 грн, інфляційних втрат у розмірі 12 303,43 грн та 12 375,00 грн пені. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/4258/21 позов ТОВ "Маркс.Капітал" задоволено частково. Стягнуто з МТСБУ на користь позивача 3 % річних у розмірі 3 002,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 12 303,43 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 211,60 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 255,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. При вирішенні спору місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому, а не передбачена ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позадоговірна (деліктна) відповідальність за завдану майнову шкоду.

5. За висновками суду першої інстанції, в даному випадку, на підставі норм п. 20.3 ст. 20 та ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має місце перехід обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

6. З огляду на встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

7. Разом з тим, суд першої інстанції встановив сплив позовної давності щодо вимоги про стягнення пені в розмірі 12 375,00 грн, про застосування якої заявлено відповідачем. У зв`язку з цим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 12 375,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

8. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/4258/21, МТСБУ звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

9. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції: - не було належним чином досліджено строк, коли позивач звернувся з позовом до суду та на який строк було продовжено позовну давність; - покладено додатковий обов`язок на МТСБУ щодо виплати інфляційних втрат, 3 % річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу; - не враховано, що пеня, інфляційні втрати та 3 % річних - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, які ухвалою суду визнано погашеними; така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу № 910/4258/21 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МТСБУ на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/4258/21; відмовлено у задоволенні заяви МТСБУ про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) учасників справи; ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.08.2021. Позиції учасників справи. 12 ТОВ "Маркс.Капітал" у визначений судом строк відзиву на апеляційну скаргу не подало, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 13. 17.10.2015, в м. Українка, по площі Шевченка, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), керуючи автомобілем "Mercedes" д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Renault" д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

14. З урахуванням вищенаведеного, постановою Обухівського районного суду Київської області від 27.10.2015 у справі № 372/4432/15-ц ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

15. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") на підставі полісу № АІ/5565971 від 28.02.2015 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

16. Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Renault" Logan, держ. № НОМЕР_2 , від 17.11.2015, складеного ФОП Суліменком Віталієм Володимировичем на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, становить 70 081,11 грн.

17. За доводами позивача, 24.11.2015 ОСОБА_2 подала до ПрАТ "СК "Україна" заяву про страхове відшкодування. 18. 16.12.2015 між ОСОБА_2 (Цедент) та Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (далі - ФОП Шиян Д.С.) (Цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_2 відступила ФОП Шияну Д.С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну Цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках. 19. 31.12.2015 між ФОП Шияном Д.С. (Клієнт) та ТОВ "Маркс.Капітал" (Фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 (далі - Договір факторингу), згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає і зобов`язується оплатити Клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у Клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, зокрема, з вищезазначеного договору відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування від 16.12.2015.

20. Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу в силу цього Договору Фактор займає місце Клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного Договору відносно усіх прав Клієнта, у тому числі права одержання від Боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

21. Пунктом 1.4 Договору факторингу передбачено, що зобов`язаною особою (боржником) є Сахновецький Р.С. (п. 23 додатку № 1 до Договору факторингу); страхова компанія ПрАТ "СК "Україна"; МТСБУ у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

22. ПрАТ "СК "Україна" в порушення умов договору страхування (полісу) № АІ/5565971 не здійснило виплату грошового зобов`язання.

23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна".

24. У справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" за договорами факторингу на загальну суму 14 262 000,30 грн, зокрема, за договором № 5/31-12/2015 від 31.12.2015, у тому числі і за зобов`язанням, яке виникло на підставі полісу № АІ/5565971 від 28.02.2015, на суму 77 180,98 грн, з яких: 49 500 грн - розмір завданого збитку, 3 002,55 грн - 3 % річних, 12 303,43 грн - інфляційних втрат, 12 375 грн - пені (з урахуванням поданих уточнень до заяви про грошові вимоги до ПрАТ "СК "Україна" у справі № 910/842/18).

25. З ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 вбачається, що вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" визнані розпорядником майна в повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів ПрАТ "СК "Україна", і суд погодився з рішенням розпорядника майна про включення вимог ТОВ "Маркс.Капітал" до реєстру вимог кредиторів боржника у заявленому розмірі.

26. З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", у тому числі за полісом № АІ/5565971 від 28.02.2015.

27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ "СК "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

28. У зв`язку з ліквідацією ПрАТ "СК "Україна" 04.09.2019 ТОВ "Маркс.Капітал" звернулося до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування в сумі 77 180,98 грн, у тому числі сума відшкодування, 3 % річних, інфляційні втрати та пеня. 29. 26.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за полісом № АІ/5565971, здійснено виплату відшкодування у розмірі 35 256,77 грн.

30. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання за полісом № АІ/5565971 в частині сплати 3 % річних, інфляційних втрат і пені, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення 3 002,55 грн - 3 % річних, 12 303,43 грн - інфляційних втрат та 12 375,00 грн - пені. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

31. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

32. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

33. Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

34. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

35. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

36. До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

37. Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

38. Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

39. Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

40. За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

41. Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

42. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

43. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

44. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

45. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

46. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

47. Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.

48. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

49. З огляду на викладене, існує стала судова практика Верховного Суду, що в разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

50. Щодо нарахування пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, колегія суддів враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами ст. 36 Закону № 1961-IV, згідно з п. 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

51. Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.

52. У межах справи, що розглядається, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/842/18 ТОВ "Маркс.Капітал" визнано кредитором ПрАТ "СК "Україна", в тому числі за зобов`язаннями (3% річних, інфляційних втрат та пені), що є предметом спору у цій справі.

53. В силу положень частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

54. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що встановлені у справі № 910/842/18 розмір грошової вимоги в сумі 27 680,98 грн (що включає спірні нарахування) та обґрунтованість такої вимоги ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування.

55. Водночас ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування). Натомість інші нарахування, а саме пов`язані з несвоєчасним виконанням такого зобов`язання (як то 3 % річних, інфляційні втрати та пеня), зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, - це відповідальність страховика-банкрута за порушення грошового зобов`язання, яка не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

56. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (згідно з наведеним вище скороченням - Закон № 1961-IV) та Законом про банкрутство.

57. За загальним правилом, викладеним у пункті 3 статті 20 Закону України "Про страхування", при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

58. Норми статті 87 Закону про банкрутство (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ "СК "Україна") не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

59. Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

60. Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

61. Підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

62. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

63. При цьому преамбула статті 41 Закону № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1 цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України "Про страхування". Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

64. Оскільки спірні відносини виникли з договірних відносин, і позивач продовжує реалізовувати їх в межах договірних зобов`язань, має місце винятково договірний характер обов`язку чи то страховика, чи то МТСБУ щодо відшкодування шкоди потерпілому.

65. У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961-IV, а саме не переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.

66. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV), суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

67. Правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог ТОВ "Маркс.Капітал" до ПрАТ "СК "Україна" як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 5/31-12/2015 від 31.12.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі.

68. З огляду на викладене, з урахуванням встановленого факту переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

69. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування позовної давності.

70. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

71. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

72. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

73. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

74. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

75. Аналіз положень пунктів 2, 3 статті 20 та пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ.

76. Тому, з урахуванням положень підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

77. Правильність цієї позиції опосередковано підтверджується правовими висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 521/15071/14-ц (постанова від 25.03.2020), предметом розгляду якої була заява про заміну боржника (з ліквідованого страховика на МТСБУ) у виконавчому провадженні з виконання судового рішення про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Так, касаційним судом зауважено, що за змістом зазначених вище положень (підпункти "а", "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV) вбачається, що МТСБУ відшкодовує шкоду, на умовах, визначених Законом, тільки у разі недостатності коштів та майна страховика, що визнаний банкрутом та/або ліквідований.

78. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважав суд першої інстанції.

79. Тому неправильним є визначення місцевим господарським судом початку перебігу позовної давності у цій справі 17.10.2015.

80. Судами у даній справі встановлено факт ліквідації ПрАТ "СК "Україна" ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами (що стало підставою для звернення ТОВ "Маркс.Капітал" з позовом у цій справі).

81. З урахуванням вищенаведених висновків, 17.07.2019 є початком перебігу позовної давності.

82. Досліджуючи питання щодо застосування позовної давності у даній справі, суд першої інстанції вірно вказав, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного зобов`язання, тому до них застосовується загальна позовна давність у три роки. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, згідно з якою до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

83. Установлені обставини щодо ліквідації страховика ухвалою суду 17.07.2019, що є початком перебігу позовної давності, свідчать про звернення 15.03.2021 з позовними вимогами до МТСБУ у даній справі про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у межах загальної позовної давності у три роки.

84. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення 3 002,55 грн 3 % річних та 12 303,43 грн інфляційних втрат.

85. Разом з тим, в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

86. За таких обставин, з урахуванням початку перебігу позовної давності 17.07.20219, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про сплив спеціальної позовної давності в один рік до вимоги про стягнення пені (заявленої 15.03.2021), про застосування якої заявлено відповідачем.

87. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

88. З огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності, при цьому позивачем не наведено будь-яких поважних причин пропущення вказаного строку, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 12 375,00 грн.

89. Таким чином, помилкове визначення судом першої інстанції дати початку перебігу позовної давності не вплинуло на правильність його висновків про заявлення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у межах позовної давності та сплив позовної давності за вимогою про стягнення пені, а отже, не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Висновки, наведені у даній постанові, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2021 у справі № 910/14293/19 з подібних правовідносин.

90. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

91. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги МТСБУ відсутні. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

92. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

93. Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. З огляду на викладені обставини, підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/4258/21 не вбачається. Судові витрати.

95. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за розгляд апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2021 у справі № 910/4258/21 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.М. Демидова Судді С.В. Владимиренко І.П. Ходаківська