Постанова 4873 № 927/106/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" вересня 2021 р. м.Київ Справа№ 927/106/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Дикунської С.Я. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.09.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 (повний текст складено та підписано 20.05.2021) у справі № 927/106/21 (суддя Федоренко Ю.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем", до Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", про стягнення 529 492,59 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", відповідача, заборгованості в розмірі 529492,59 грн, яка складається з 408562,53 грн основної заборгованості, 5238,55 грн пені, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 77/05 від 13.05.2020, оскільки на час укладання договору і поставки товару курс Євро до гривні було зафіксовано на рівні 29,1068 грн до 1 Євро, а на час розрахунку заборгованості за договором для звернення з відповідним позовом до суду курс Євро до гривні встановлено на рівні 34,0437 грн за 1 Євро, що перевищує встановлену п.2.6 договору 3% зміну курсу, що основне зобов`язання за договором розраховується з урахуванням курсової різниці у наступному порядку 12001,12 Євро х 34,0437 = 408562,53грн. Короткий зміст заперечень на позов Відповідач проти позову заперечував посилаючись на наступні обставини: - відповідачем було сплачено по Договору № 77/05 від 13.05.2020 року 98218,02 грн 15 травня 2020 року згідно платіжного доручення № 15056 та 50000,00 грн 02 грудня 2020 року згідно платіжного доручення № 15293, таким чином заборгованість за договором складає 342 872,00 грн. - відповідач не погоджується з перерахунком суми боргу по курсовій різниці, оскільки в укладеному між сторонами договорі не зазначено, що Товар, який поставлявся по договору є імпортним Товаром, або має імпортну складову; - позивачем не надсилався до відповідача акт перерахунку Товару по договору, не надсилались рахунки-фактури з новою ціною Товару, відповідно до курсової різниці; - зміна ціни Товару повинна змінити не тільки дані бухгалтерського обліку у Позивача та Відповідача, а й змінює об`єкт оподаткування, а тому Позивач при зміні ціни та загальної суми Товару повинен був зареєструвати коригування до Податкової накладної та збільшити у себе податкові зобов`язання по податку на додану вартість, а Відповідач при отриманні такого коригування в ЄРПН, збільшив би податковий кредит по податку на додану вартість; - позивачем не було додано до позовної заяви жодного з вищезазначених документів на підставі їх відсутності та такі документи не надсилались і позивачу по справі; - залишок заборгованості по договору складає 342872,00 грн і саме з цієї суми повинні нараховуватися штрафні санкції, відповідно розмір пені складає 4387,06грн, штраф 68574,40грн.; - відсотки за користування чужими грошовими коштами відповідач нараховує 2 рази в розмірі 3% та 36%, що не відповідає жодним нормам ЦК України та ГК України; - відповідач є сільськогосподарським виробником, має сезонне надходження коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідача по договору є важке фінансове становище підприємства, яке склалось з-за того, що у Відповідача був неврожай в 2019 році та 2020 році, а тому підприємство не мало можливості розрахуватись зі своїми кредиторами в 2019 році, а потім вся заборгованість перейшла на 2020 рік та з огляду на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами (ч.2 ст.625 ЦК України) просив зменшити розмір нарахованих штрафів, пені, річних та штрафу, які заявлені до стягнення, на 90 відсотків; - у поясненнях щодо застосування курсової різниці позивач зазначив, що відповідно до п.2.3 договору визначено всі питання застосування курсової різниці, а також порядку перерахунку та сплати курсової різниці, що жодних бухгалтерських документів відповідачу не надсилалось, оскільки п.2.6 встановлено, що перерахунок курсової різниці виконується за наслідками виконання зобов`язання, виконання якого було прострочено відповідачем та на сьогоднішній час є неузгодженим, отже реєстрація будь-яких податкових накладних є безпідставною, що у позовній заяві вказаний період прострочення зобов`язання з 02.11.2020 по 18.01.2021, отже 15.01.2021 (останні робочий день) перед датою розрахунку заборгованості, це і є дата на яку встановлено курс, як передбачено умовами пунктів 2.4, 2.5, 2.6 договору, середній курс євро на цю дату складав 34,0478; - щодо зарахування 100000 грн, сплачених відповідачем платіжним дорученням №162 від 27.04.2021, позивач зазначав, що на виконання п.2.13 договору поставки №77/05 від 13.05.2020 зарахував 100000 грн на погашення 36% річних та частини штрафу; - відповідач під час розгляду справи не погодився з курсовою різницею та вважав, що сума боргу по договору з урахування сплати 100000,00 грн складає 242872,00 грн та саме на цю суму мають нараховуватись штрафні санкції та заперечував проти зарахування суми часткової сплати боргу в рахунок 36% річних та частини штрафу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" до Фермерського господарства "САПФІР-М.М.", про стягнення 529 492,59 грн. задоволено частково і стягнуто з Фермерського господарства "САПФІР-М.М." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" 242 872 грн боргу, 4 387,04 грн пені, 20 572,32 грн штрафу, 2 165,41 грн 3% річних, 4 049,95 грн судового збору, а провадження у справі закрито в частині стягнення 100 000 грн боргу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в сумі 242872,00грн., з урахуванням часткової сплати суми основного боргу у 100 000,00 грн. Також, суд першої інстанції вказав про безпідставне нарахування на суму простроченого боргу 3% річних та 36 % річних, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором 3% річних та 36% річних відповідно до ст.625 ЦК України суперечить статті 61 Конституції України. Крім того, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір штрафних санкцій (штрафу), оскільки понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими 3% річних та пенею, суд, врахувавши збалансованість інтересів сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 70% до 20572,32 грн., з відмовою у решті задоволених позовних вимог у цій частині. Також, оскільки позивачем не подано договору на надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, а подані позивачем документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката, зокрема, квитанція про оплату (гонорару) послуг адвоката від 03.01.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правової допомоги по даній справі, суд відмовив у відшкодуванні витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення їх доводів Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення у оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при розрахунку суми боргу безпідставно не було враховано суму курсової різниці у 65 690,53 грн. відповідно до п. 2.3- 2.6 договору, у зв`язку з чим сума боргу відповідача складає 408 562, 53грн. (491 090,02 грн. - 98 218,02 грн. - 50 000,00 грн. + 65 690,53 грн), з урахуванням умов пункту 2.6 договору, яким передбачено право постачальника змінити ціну товару. Також, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції необґрунтовано закрито провадження у справі в частині 100 000,00 грн. боргу, оскільки вказана сума підлягає зарахуванню в рахунок нарахованих 36 % річних та штрафу, і провадження у справі мало б бути закрито саме щодо вказаних показників. Крім того, судом першої інстанції безпідставно було зменшено нарахований штраф, а також відмовлено у задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст заперечень проти відзиву на апеляційну скаргу 19.07.2021 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на припис ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги. Зокрема, відповідач вказував на те, що: - відсутні обумовлені як законом, та і договором підстави для нарахування і стягнення курсової різниці за договором, і позивачем не надавалось підтверджуючих документів в обгрунтування підстав такого нарахування; - залишок заборгованості за поставлений товар по договору складає 342 872,00 грн., і частину якого в сумі 100 000,00 грн. було погашено відповідачем в процесі розгляду справи, і що обгрунтовано враховано судом першої інстанції; - судом першої інстанції обгрунтовано застосовано ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України в частині зменшення штрафу, а також обгрунтовано здійснено перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій; - судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з огляду на її недоведеність та безпідставність. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фертчем" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В. В свою чергу, суддя - учасник колегії Дикунська С.Я. з 14.06.2021 по 18.06.2021, перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/106/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21, встановлено процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 22.07.2021. Розпорядженням в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021, у зв`язку з перебуванням з 12.07.2021 по 25.07.2021 у відпустці судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 927/106/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.07.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 справу № 927/106/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я., здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 22.07.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 задоволено заяву Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (вх. №09.1-21/1981/21 від 19.07.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №927/106/21 поза межами суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 розгляд справи відкладено до 30.09.2021. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у зв`язку з перебуванням з 20.09.2021 по 03.10.2021 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 927/106/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.09.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу № 927/106/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В. здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 30.09.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 задоволено заяву Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (вх. №09.1-21/1981/21 від 19.07.2021) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №927/106/21 поза межами суду з використанням власних технічних засобів. У відповідності до ст.3 Конституції України, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення розгляду справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання У судове засідання 30.09.2021 з`явився представник позивача (скаржника), який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а саме стягнувши з відповідача на користь позивача 408 562,53 грн. заборгованості за договором поставки, 5 238,55 грн. пені, 13 077,74 грн. штрафу, а також судові витрати. Представник відповідача в судовому засіданні 30.09.2021 (приймав участь в режимі відеоконференції) проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на обґрунтованість та законність ухваленого судом першої інстанції рішення, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, 13.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРТЧЕМ» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Сапфір-М.М.» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 77/05 (далі - Договір). У п. 1.1.-1.2. Договору сторони передбачили, що цей договір розроблено у відповідності до чинного цивільного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, та оплатити його на умовах договору. У відповідності з даним договором постачальник зобов`язується поставляти товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товари у відповідності з термінами даного договору, та у відповідності з номенклатурою, асортиментом, кількістю і цінами, погодженими сторонами та визначеними в специфікаціях, товарно-транспортних накладних, електронних погоджених замовленнях та рахунках-фактурах, при цьому і одні і інші, за винятком електронних погоджених замовлень, являються невід`ємними частинами даного договору. Сторони домовились, що товар проставляється партіями. Відповідно до п. 2.1 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем наступним чином: не пізніше 3 робочих днів з дати підписання відповідної специфікації в рахунок повного виконання зобов`язання перед постачальником у строк визначений специфікацією та/або іншими додатками до договору. Ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами. Ціни на товар, який поставляється за цим договором, включають в себе витрати на упаковку, маркування та ПДВ. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям та/або первинних документів по договору (п.2.2 договору). Згідно п.2.3 договору визначення та застосування еквіваленту іноземної валюти: сторони домовились, що грошовий еквівалент всіх грошових зобов`язань покупця по цьому договору визначається відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст. 533 ЦК України курс євро до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного договору, якщо інше сторони не погодять в специфікації. Відповідно до п.2.4-2.5 договору у разі зміни курсу гривні до Євро, сторони проводять перерахунок (дооцінку) вартості поставленого покупцю товару. У тому випадку, коли курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу Євро до гривні на день проведення розрахунків за поставлений товар (перерахування коштів, звернення з відповідним позовом до суду), відвантаження товару в рахунок погашення заборгованості є відмінним від курсу відповідної іноземної валюти на день укладення додатку (ів), оплата грошових коштів за отриманий товар, відбувається відповідно до курсу Євро до гривні на дату, що передує даті здійснення розрахунку (курс продажу Євро згідно даних опублікованих на сайті: http://mezhbank.org.ua (показник «Архів торгів» - «Продаж» - «Максимум»), у разі відсутності потрібної інформації сторони користуються даними опублікованими на сайті http://minfin.com.ua/currency/mb/(показник «Ринкові курси» - «Продаж». У виняткових випадках (відсутність з будь-яких причин інформації на зазначених сайтах) постачальник, за зверненням покупця, повідомляє у письмовому вигляді, факсимільним зв`язком або а зазначену електронну адресу покупцю курс гривні до Євро за яким буде здійснено розрахунок, перерахунок (дооцінку) вартості товару поставленого покупцю. Ціна товару, що виражена в національній валюті, може бути змінена постачальником у разі зміни курсу продажу Євро більше 3%, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню зміни ціни, за даними Інтеренет-сторінки: http://minfin.com.ua, в рубриці «Міжбанк» http://minfin.com.ua/currency/mb/, при цьому фактична ціна поставленої партії товарів, що виражена в еквіваленті іноземних валют Євро є незмінною на весь період дії цього договору поставки (п.2.6 договору). Згідно п.2.6.1 договору після отримання оплати, постачальник зараховує отримані кошти як виконання зобов`язань покупця за наступною формулою: грошові кошти, що надійшли на рахунок постачальника/(поділена на)Курс продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі, що передує даті зарахування грошових коштів на рахунок постачальника відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb. У пункті 2.6.2. договору сторони передбачили, що після зарахування платежу до загальної вартості товару відповідно до правил встановлених п.п.2.6, 2.6.1. цього договору, сторони оформлюють Додаток до договору, яким визначається обсяг виконаних зобов`язань покупця по сплаті товару. Згідно п.2.9 договору постачальник не зобов`язаний надсилати покупцю жодних листів, повідомлень, перерахунків тощо, щодо вартості товару, який підлягає оплаті, сторони в рівній мірі об`єктивно наділені можливістю встановити курс НБУ Євро до гривні України. При намірі сплатити повну вартість товару, покупець самостійно визначає суму заборгованості у відповідності за погодженою у п.2.6 договору сторонами формулою. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого рахунку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього суми основного боргу (п.2.13 договору). Податкові накладні та розрахунки коригування, що складаються, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь постачальника, повинні бути направлені покупцю протягом 15-ти календарних днів з дати складання та відповідати таким вимогам: бути оформленими відповідно до порядку заповнення, встановленому чинним законодавством України; містити електронно-цифровий підпис уповноваженої особи сторони; бути зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.2.15 договору). У п.6.1 договору сторони передбачили, що за порушення умов цього договору сторони несуть цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. Порушення заповзань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов`язань договором та/або законодавством. Згідно п.6.3 договору покупець у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті за фактично переданий у власність товар за цим договором добровільно сплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних за весь час прострочення, а також додатково сплатити штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, таке нарахування продовжується до 3 років. Покупець у разі невиконання зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою(ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині невиконаних зобов`язань, які виникли протягом дії цього договору, до повного їх виконання (п.10.1 договору). Сторонами договору було підписано Специфікацію №1 від 13.05.2020, в якій вони обумовили товар, який постачається мінеральне добриво ФЕРТІНАГРО марки ДЮРАСОП ФОС у біг-бегах по 600 кг, у кількості 22,2 т, за ціною 18434,31 грн та визначили, що вартість всього товару складає 16872,00 Євро, що станом на 13.05.2020 відповідно до курсу купівлі євро на міжбанківській валютній біржі (29,1068) є еквівалентом 491090,02 грн, у т.ч. ПДВ (20%) 81848,34 грн. Оплата загальної вартості товару, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

1. Покупець зобов`язається здійснити на розрахунковий рахунок постачальника попередній платіж в розмірі 20% від загальної вартості товару згідно Специфікації №1, а саме 3374,40 Євро до 15.05.2020 року. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті: www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику.

2. Покупець зобов`язується здійснити на розрахунковий рахунок постачальника платіж в розмірі 80% від загальної вартості товару згідно Специфікації №1, а саме 13497,60 Євро до 01.11.2020 року. Платіж здійснюється у національній валюті України за курсом продажу безготівкового Євро на Міжбанківській валютній біржі відповідно до інформації, що публікується на сайті www.minfin.com.ua/currency/mb на день, що передує дню оплати постачальнику.

3. Курсова різниця сплачується згідно до пункту 2.6, 2.6.3 договору №77/05 від 13.05.2020. Згідно видаткової накладної №278 від 15.05.2020 позивач поставив, а відповідач прийняв товар мінеральне добриво на загальну суму 491090,02 грн. 15.05.2020 відповідач перерахував на рахунок відповідача 98218,02грн. з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р, що підтверджується випискою по рахунку за 15.05.2020. 02.12.2020 відповідач перерахував на рахунок відповідача 50000,00грн. з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р, що підтверджується випискою по рахунку за 02.12.2020. Як зазначав позивач у позові, відповідач не виконав свої грошові зобов`язання за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020 та зобов`язаний сплатити на його користь 408562,53 грн основної заборгованості, 5238,55 грн пені, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов`язань. Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв`язку з невиконанням умов договору відповідачем, заявивши до стягнення 408562,53 грн основної заборгованості, 5238,55 грн пені, 81712,51 грн штрафу, 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020. Після порушення провадження у справі відповідач платіжним дорученням №162 від 27.04.2021 перерахував позивачу 100000 грн з призначенням платежу: оплата за мінеральне добриво Фертінагро зг рах №238 від 13.05.20., які були враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення як часткова оплата суми основного боргу і на підставі чого судом першої інстанції в цій частині провадження було закрито на підставі п. п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За змістом частин 1 та 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.2 ст.524, ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання. Як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з умов укладеного між сторонами Договору та Специфікації №1 від 13.05.2020 відповідач мав перерахувати 20% від загальної вартості товару до 15.05.2020 року (що і було ним зроблено 15.05.2020 в сумі 98218,02 грн) та 80% від загальної вартості товару до 01.11.2020 року. Проте, Відповідач за поставлений Товар повністю не розрахувався, сплативши лише 50000 грн 02.12.2020. Позивач у позовній заяві вказував, що враховуючи те, що на час укладання договору і поставки товару курс Євро до гривні було зафіксовано на рівні 29,1068 грн до 1 Євро, а на час розрахунку заборгованості за договором для звернення з відповідним позовом до суду курс Євро до гривні встановлено на рівні 34,0437 грн за 1 Євро, що перевищує встановлену п.2.6 договору 3% зміну курсу, основне зобов`язання за договором розраховується з урахуванням зміни курсової різниці у наступному порядку 12001,12 Євро х 34,0437 = 408562,53 грн. Суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з вказаним твердженням відповідача, оскільки сторонами у договорі встановлено такий порядок зарахування сплачених покупцем (відповідачем) сум: - зарахування постачальником (позивачем) отриманих коштів у відповідності до п.2.6.1 договору; - оформлення сторонами додатку до договору яким визначається обсяг виконаних зобов`язань відповідно до п. 2.6.2 договору; - направлення покупцю податкових накладних та розрахунків коригування у відповідності до п.2.15 договору. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не подано доказів оформлення додатку до договору відповідно до п.2.6.2, яким визначається обсяг виконаних зобов`язань покупця по сплаті товару та доказів направлення відповідачу податкових накладних відповідно до п.2.15 договору, а тому суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги доводи відповідача про те, що залишок заборгованості на момент подачі позову становить 342872,00 грн. (491090,02 грн - 98218,02 грн 50000 грн.), з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Крім того, як підтверджується наявними матеріалами прави, після відкриття провадження у справі відповідачем перераховано на рахунок позивача 100000,00 грн згідно платіжного доручення №162 від 27.04.2021 з призначенням платежу - за мінеральне добриво Фертінагро зг. рах. №238 від 13.05.20р. Вказана обставина стосовно суми перерахування коштів - учасниками справи не заперечувалась ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Позивач зазначав, що він зарахував сплачену відповідачем суму у розмірі 100000грн в оплату 36% річних та частини штрафу, проте, суд першої інстанції дослідивши подані позивачем до матеріалів справи клопотання про долучення доказів від 10.05.2021, виписку по рахунку від 27.04.2021, Акт звірки взаєморозрахунків та Бухгалтерську довідку №42 від 18.01.2021 (а.с.2-4 т.2) дійшов висновку, що правові підстави для такого зарахування - відсутні. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на те, за наданих доказів відсутні обумовлені договором підстави для здійснення такого зарахування. З урахуванням наведеного, враховуючи вказане та умови договору, зокрема п.2.13, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про зарахування сплачених грошових коштів в рахунок погашення саме основної заборгованості по договору поставки №77/05 від 13.05.2020, у зв`язку з чим вірними та документально підтвердженими є висновки суду першої інстанції про те, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 242872,00 грн. (342872,00 грн - 100000 грн). При визначенні розміру виконаного відповідачем зобов`язання судом першої інстанції обгрунтовано враховано, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, що після здійснення відповідачем оплати частини вартості товару у розмірі 100000 грн., позивач не здійснював зарахування цих коштів у відповідності до 2.6.1 договору і сторони не оформляли додаток, як обумовлено п.2.6.2 договору. У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню в сумі 242872,00грн. Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при розрахунку суми боргу безпідставно не було враховано суму курсової різниці у 65 690,53 грн. відповідно до п. 2.3- 2.6 договору, у зв`язку з чим сума боргу відповідача складає 408 562, 53грн. (491 090,02 грн. - 98 218,02 грн. - 50 000,00 грн. + 65 690,53 грн) - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що пунктом 2.6 договору дійсно передбачено право постачальника змінити ціну товару, проте, у вказаному пункті міститься застереження, що фактична ціна поставленої партії товарів, що виражена в еквіваленті іноземних валют євро - є незмінною на весь період дії договору поставки. В свою чергу, статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, враховуючи наведені норми закону, з урахуванням умови п. 2.6 договору, якою дійсно передбачено право постачальника змінити ціну товару, проте, у вказаному пункті міститься застереження, що фактична ціна поставленої партії товарів, що виражена в еквіваленті іноземних валют євро - є незмінною на весь період дії договору поставки, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки за видатковою накладною № 278 від 15.05.2020 здійснено поставку товару на суму 491 090,02 грн., а отже, ціна вказаної партії товару, виражена у гривні, і еквівалент в іноземній валюті якої зафіксовано у договорі, - є незмінною, тобто 491 090,02 грн. Тобто, вказаною умовою договору сторони передбачили право змінити ціну товару, поставку якого ще не здійснено, з огляду на коливання відповідної ціни в залежності від дати поставки, яка може мати значний часовий проміжок, і що, відповідно впливатиме на формування ціни. Проте, ціна поставленого товару - не підлягає коригуванню, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необгрунтованість тверджень скаржника у вказаній частині вимог. Згідно з п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 100000,00 грн, суд першої інстанції обгрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення 100000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України і доводи скаржника стосовно необґрунтованого закриття провадження у цій частині - спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи. Крім того, позивачем за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020 нараховано та заявлено до стягнення: - 5238,55 грн пені за період з 02.11.2020 по 18.01.2021; - 81712,51 грн штрафу; - 2613,77 грн 3% річних за період з 02.11.2020 по 18.01.2021; - 31365,23 грн 36 % річних за період з 02.11.2020 по 18.01.2021. Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством. Згідно положень Цивільного кодексу проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. У п.6.3 договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань по оплаті за переданий товар у вигляді 3 % річних та 36 % річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сторони визначили подвійну відповідальність у вигляді нарахування відсотків річних. Як свідчать матеріали справи, позивачем нараховано відповідачу 2613,77 грн 3% річних, 31365,23 грн 36 % річних за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 77/05 від 13.05.2020. Дослідивши подані позивачем розрахунки та умови укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставне нарахування на суму простроченого боргу 3% річних та 36 % річних, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором 3% річних та 36% річних відповідно до ст.625 ЦК України суперечить статті 61 Конституції України. Так, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, оскільки вказаний відсоток річних узгоджується з вимогами закону, умовами договору, з урахуванням заявлених позивачем до стягнення інших компенсаційних платежів (пені та штрафу). Отже, здійснивши перерахунок 3% річних з суми боргу 342872 грн, суд апеляційної інстанції, з урахуванням сум, строків та ставок нарахування у 3% річних, прийшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 2165,41 грн 3% річних за несвоєчасну оплату отриманого товару, а в часині стягнення 36% річних та решті нарахованих 3% річних - слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю вимог позивача у вказаній частині. Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становила 342872,00грн, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що нарахування штрафу та пені необхідно проводити виходячи саме з цієї суми. Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум штрафу та пені суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 68574,40 грн. та пеню в сумі 4387,04грн. за період прострочення з 02.11.2020 по 18.01.2021 , виходячи з суми нарахування 342 872,00 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з відмовою у задоволенні решти вимог у цій частині. При цьому, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на 90 %. Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідач посилався в суді першої інстанції на те, що він є сільськогосподарським виробником, має сезонне надходження коштів від реалізації сільськогосподарської продукції, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідача по договору є важке фінансове становище підприємства, яке склалось з-за того, що у відповідача був неврожай в 2019 році та 2020 році, а тому підприємство не мало можливості розрахуватись зі своїми кредиторами в 2019 році, а потім вся заборгованість перейшла на 2020 рік. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір штрафних санкцій (штрафу), оскільки понесені позивачем збитки внаслідок несвоєчасного розрахунку частково компенсуються нарахованими 3% річних та пенею, суд, врахувавши збалансованість інтересів сторін, дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 70% до 20572,32 грн., з відмовою у решті задоволених позовних вимог у цій частині. Не погоджуючись з ухваленим рішенням також і в частині зменшення розміру штрафу, вказуючи на неправомірність такого зменшення з огляду на те, що жодного документального підтвердження складного фінансового стану відповідачем до матеріалів справи не надано, а подані судові рішення стосуються саме неналежної податкової дисципліни відповідача, що не може бути підставою для зменшення штрафу. Розглянувши доводи скаржника у наведеній частині, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що надані відповідачем докази не є належними та допустимими в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження неможливості здійснення своїх зобов`язань у спірний період, як не підтверджують і відсутність вини відповідача щодо невиконання своїх зобов`язань, проте, враховуючи часткову сплату заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 68 574,40 грн., що складає 20% від остаточної суми боргу у розмірі 342 872,00 грн., з відмовою у решті вимог позивача у цій частині. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування підстав зменшення штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, а висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру штрафу - є помилковими. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень державних органів. При цьому, наведені відповідачем обставини неможливості виконання своїх зобов`язань жодним чином не звільняє відповідача від виконання обумовлених договором зобов`язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру штрафу в контексті правовідносин сторін в межах даного спору. При цьому, відповідачем не було ініційовано внесення змін у договір, продовження строку виконання зобов`язань, спонукання відповідних органів до виконання своїх зобов`язань щодо оформлення відповідної документації. В свою чергу, прийняття доводів відповідача у цій частині судом першої інстанції саме в контексті зменшення розміру штрафу - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання скаржника про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені судом першої інстанції доводи в обгрунтування зменшення розміру штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення розміру штрафу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції у частині відмови вимог позивача щодо стягнення 48 002,08 грн. у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача загалом 68 574,40 грн. штрафу, у задоволенні яких необґрунтовано було відмовлено судом першої інстанції, підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню загалом: 242 872 (двісті сорок дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 04 коп. пені, 68 574 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн.. 40 коп. штрафу, 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 41 коп. 3% річних, з відмовою у решті позовних вимог, і з закриттям провадження в частині стягнення 100 000,00 грн. основного боргу. Інші посилання, доводи та твердження учасників спору судом апеляційної інстанції оцінені під час розгляду справи, і вони не спростовують висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи в межах заявлених доводів апеляційної скарги. Також, жодним з учасників не подано жодних нових апеляційних скарг, у зв`язку з чим і у суду апеляційної інстанції відсутні обумовлені ст. 269 Господарського процесуального кодексу України підстави для виходу за межі апеляційної скарги позивача. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення штрафної санкції) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення штрафу, і узгоджених умов договору), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в частині зменшення штрафу судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 48 002,08 грн. штрафу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу загалом 68 574,40 грн. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі №927/106/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" - підлягає залишенню без задоволення, оскільки рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн боргу та стягнення з відповідача на користь позивача 242 872 (двісті сорок дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 04 коп. пені, 68 574 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн.. 40 коп. штрафу, 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 41 коп. 3% річних, з відмовою у задоволенні решти позовних вимог, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Розподіл судових витрат Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як підтверджується наявними матеріалами справи позивачем при зверненні до суду першої інстанції з позовом заявлено до відшкодування з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу при розгляду справі адвоката Коцюруби С.А., на підтвердження чого в матеріалах справи наявний ордер на надання правничої допомоги, виданий позивачем на ім`я адвоката Коцюруби С.А. (№ 1031268) для представлення інтересів в Господарському суді Чернігівської області, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002304 на право зайняття адвокатською діяльністю адвокатом Коцюрубою С.А., квитанцію про оплату послуг адвоката від 03.01.2021 на суму 20 000,00 грн, згідно якої здійснено оплату послуг адвоката на підставі договору про надання правової допомоги, а також матеріалами справи підтверджується участь адвоката в судових засіданнях по справі в суді першої інстанції (04.03.2021,15.04.2021, 12.05.2021, 17.05.2021). Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не подано договору на надання правової допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу, а подані позивачем документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката, зокрема, квитанція про оплату (гонорару) послуг адвоката від 03.01.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правової допомоги по даній справі,- суд апеляційної інстанції вважає помилковими, з огляду на те, що надані позивачем докази в підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом - є належними та обґрунтованими, підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом та їх оплату позивачем в сумі 20000,00 грн. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування за рахунок відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу - є обґрунтованими, доведеними, співмірними та підлягають пропорційному задоволенню, виходячи з розміру задоволених позовних вимог з огляду на приписи ст.ст. 123, 126, 129 п. 2 ч. 1 Господарського процесуального кодексу України, а саме в сумі 12011 грн. 46 коп., у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення 12 011,46 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, пропорційно задоволеним позовним вимогам. Також, з з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фертчем» на підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 080 грн. 00 коп. В решті витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги слід залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертчем" . Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 48 002,08 грн. штрафу та в частині відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення загалом 68 574,40 грн. штрафу, здійснивши новий розподіл судового збору за подачу позову, та 12 011,46 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

3. В решті рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі №927/106/21 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фертчем" - без задоволення.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2021 у справі № 927/106/21 викласти в наступній редакції: «Закрити провадження у справі в частині стягнення 100 000 грн боргу. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» (вул. Гагаріна, 24, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122, ідентифікаційний код 35274787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фертчем» (вул. Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 371697778) 242 872 (двісті сорок дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 00 коп. основного боргу, 4 387 (чотири тисячі триста вісімдесят сім) грн. 04 коп. пені, 68 574 (шістдесят вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн.. 40 коп. штрафу, 2 165 (дві тисячі сто шістдесят п`ять) грн. 41 коп. 3% річних, 4 769 (чотири тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн. 99 коп. судового збору, 12 011 (дванадцять тисяч одинадцять) грн. 46 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовити.».

5. Стягнути з Фермерського господарства «САПФІР-М.М.» (вул. Гагаріна, 24, с. Хоробичі, Городнянський район, Чернігівська область, 15122, ідентифікаційний код 35274787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фертчем» (вул. Польський узвіз, 6, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 371697778) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 080 (одну тисячу вісімдесят) грн. 00 коп. В решті витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фертчем" .

6. Матеріали справи №927/106/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано: 08.10.2021. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.Я. Дикунська О.В. Тищенко