Постанова 4855 № 620/5682/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5682/21 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці ДМС про визнання протиправним та скасування рішення про витребування додаткових документів, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про витребування додаткових документів. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає, що аналіз положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що будь-які рішення митних органів або їхніх посадових осіб можуть бути оскаржені, якщо особа вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. На переконання позивача предметом даного спору є акт індивідуальної дії, який порушує права останнього. Жодних обмежень щодо можливості оскарження рішення митного органу про витребування додаткових документів Митним кодексом не передбачено, а тому висновки суду першої інстанції є неправомірними. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції за основу беруться суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі. Предметом оскарження в адміністративній справі можуть бути рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на час її звернення до суду. Тобто у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо порушують права, свободи чи інтереси позивача. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, спір між позивачем та митницею виник у зв`язку із витребуванням митним органом додаткових документів в порядку статей 53, 54 Митного кодексу України. З аналізу положень статей 53, 54 Митного кодексу України вбачається, що митний орган наділено повноваженнями письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Вказаному праву митного органу кореспондує обов`язок декларанта надати (за наявності) додаткові документи. При цьому, запитування додаткових документів та відомостей не позбавляє декларанта права на подальше визнання митним органом заявлену декларантом митну вартість, а тому негативні наслідки для позивача настануть у разі, якщо за наслідком перевірки наданих позивачем документів та відомостей, митний орган ухвалить рішення про коригування заявленої митної вартості, яке відповідно до положень МКУ може бути оскаржене в судовому порядку. Та саме в межах такого спору підставами позову, серед іншого, можуть бути доводи щодо неправомірності дій митного органу по запитуванню додаткових документів та відомостей. Отже, позивач, звернувшись до суду із позовом про оскарження проміжного рішень митного органу, обрав такий спосіб захисту своїх прав, який суперечить закону. При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. За приписами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, частини 1 статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 12 жовтня 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький Суддя В.П.Мельничук Суддя О.М.Оксененко