Постанова 4855 № 580/1207/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1207/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Карпушової О.В., при секретарі судового засідання Почепі В.В., за участю учасників судового процесу: від позивача (апелянта): Тетарчук І.В., від відповідача: Желізняк Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказів поновлення на роботі, - В С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №343 про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с про звільнення зі служби в поліції позивача з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області; - поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області; - стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі, передбаченому чинним законодавством України з наступного дня, після дня звільнення, тобто з 09.02.2021. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ході проведення службового розслідування поза увагою комісії залишилися ряд обставин, що мають суттєве значення та неврахування яких впливає на повноту службового розслідування. Таким чином, позивач вважає, що службове розслідування, за наслідками якого був складений висновок та видано спірні накази, проведено формально, не об`єктивно, без повного та всебічного з`ясування всіх фактичних обставин, що впливають на прийняття законного рішення та, як наслідок незаконно, необґрунтовано, безпідставно та передчасно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не була надана оцінка невідповідності матеріалів службового розслідування положенням п. 1, 4, 7 розділу V Порядку №893. Разом з цим, апелянт наголошує, що у висновку службового розсідування повністю відтворено зміст повідомлення про підозру у кримінальному провадженні, проте повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є передчасним, адже не може передувати доведеності вини вироком суду, який набрав законної сили, який грунтується на досліджених в належному процеесуальному порядку доказах. За наведених у апеляційній скарзі обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним, а тому підлягає скасуванню відповідно до приписів ст. 317 КАС України. Представник відповідача надав до суду відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку дослідженим доказам у відповідності до норм матеріального та процесуального права. За наведених у відзиві обставин, представник відповідача просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 р. без змін. У судовому засіданні учасники судового процесу підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу відповідно. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 призначено службове розслідування на підставі рапорту заступника начальника УКЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області - начальника відділу ІОС майора поліції Грами О.Б. від 06.02.2021 №38рп/12/і/03-2021 щодо вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку та про внесення 06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, за фактом катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні, за попередньою змовою групою поліцейських СПД №1 ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 06.02.2021 №335 позивача відсторонено від виконання службових обов`язків (посади) з 06.02.2021 на час проведення службового розслідування служби у зв`язку з проведенням службового розслідування. Позивачем 06.02.2021 надано пояснення інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області лейтенанту поліції Ївженку В.О. (а.с. 157, т. 1). 06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. 07.02.2021 о 20 год. 49 хв. слідчим другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві вручено позивачу повідомлення про те, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. 08.02.2021 начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу". Так, вказаним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що 05.02.2021, близько 19-ї години, потерпілий ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у приміщенні гаражу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Близько 19 год. 20 хв. до приміщення гаражу зайшли працівники СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про те, що йому необхідно проїхати до відділку поліції та прибувши до СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області, без реєстрації у відповідних журналах, потерпілого провели до каб. №9, де перебував начальник СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області Мошенець В.В. та ОСОБА_8 . Поспілкувавшись із потерпілим близько 10 хв. з приводу крадіжки на території Городищенського району, ОСОБА_13 завів його до службового кабінету №10, в якому перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які почали відбирати пояснення. Приблизно о 20 год. 20 хв. до цього кабінету зайшли ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 , які почали звинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки та вимагали зізнатись у злочині, після чого останній категорично заперечив свою причетність до вчинення крадіжки. Після чого, ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 почали наносити удари руками та ногами по голові, обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_4 , від чого він упав зі стільця на підлогу. Піднявши його з підлоги, ОСОБА_15 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя та вибив йому чотири верхні передні зуба. В подальшому, упродовж двох годин, ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 періодично наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_4 . Після цього, позивач ОСОБА_1 вивів ОСОБА_4 до коридору, одягнув на нього кайданки та посадив на стілець між каб. №9 та №10, продовживши наносити йому удари ногами та руками. Потім позивач ОСОБА_1 взяв шланг, ззовні схожий на шланг від вогнегасника та почав ним бити потерпілого по голові та спині потерпілого. Згідно з п. 1 наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 № 343 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, ч. 1, 2, 4 ст. 7, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1, 3 ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію", п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, п.п. 3, 4, 5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, ст. 3, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 № 2062 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу" - дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції. Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 08.02.2021 № 61 о/с дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач не погоджуючись з правомірністю прийнятих суб`єктом владних повноважень рішень про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, звернувся за захистом порушених прав та інтересів до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (надалі - Закон №580-VIII). Частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Статтею 19 Закону №580-VIII передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно з пунктом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Принципи етики для працівників Міністерства внутрішніх справ визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (надалі - Правила). Пунктом 1 Розділу І Правил передбачено, що ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Пунктами 1-4 розділу IV Правил визначено, що поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: -бути тактовним та доброзичливим; -висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; -надати можливість особі висловити власну думку; -до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807; далі - Порядок №893). Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку № 893 проведення службових розслідувань у Національній поліції України службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно з пунктом 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Розділом VI Порядку № 893 встановлено, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. Висновок службового розслідування підписують голова, заступник голови та члени дисциплінарної комісії. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Так, наказом про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії і відсторонення від виконання службових обов`язків (посади) від 06.02.2021 року №335 було призначене службове розслідування щодо вчинення окремими поліційськими ЧРУП ГУНП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку. Як вбачається з висновку службового розслідування, 05.02.2021, близько 19-ї години, потерпілий ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у приміщенні гаражу ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . Близько 19 год. 20 хв. до приміщення гаражу зайшли працівники СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомив потерпілому ОСОБА_4 про те, що йому необхідно проїхати до відділку поліції та прибувши до СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області, без реєстрації у відповідних журналах, потерпілого провели до каб. №9, де перебував начальник СПД №1 ВП №2 ГУНП в Черкаській області Мошенець В.В. та ОСОБА_8 . Поспілкувавшись із потерпілим близько 10 хв. з приводу крадіжки на території Городищенського району, ОСОБА_13 завів його до службового кабінету №10, в якому перебували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які почали відбирати пояснення. Приблизно о 20 год. 20 хв. до цього кабінету зайшли ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 , які почали звинувачувати ОСОБА_4 у вчиненні крадіжки та вимагали зізнатись у злочині, після чого останній категорично заперечив свою причетність до вчинення крадіжки. Після чого, ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 почали наносити удари руками та ногами по голові, обличчю та тулубу потерпілого ОСОБА_4 , від чого він упав зі стільця на підлогу. Піднявши його з підлоги, ОСОБА_15 декілька разів вдарив потерпілого в обличчя та вибив йому чотири верхні передні зуба. В подальшому, упродовж двох годин, ОСОБА_15 та позивач ОСОБА_1 періодично наносили удари ногами та руками в різні частини тіла потерпілого ОСОБА_4 . Після цього, позивач ОСОБА_1 вивів ОСОБА_4 до коридору, одягнув на нього кайданки та посадив на стілець між каб. №9 та №10, продовживши наносити йому удари ногами та руками. Потім позивач ОСОБА_1 взяв шланг, ззовні схожий на шланг від вогнегасника та почав ним бити потерпілого по голові та спині потерпілого. Дана подія мала суспільний резонанс та гучний розголос у суспільстві, внаслідок чого було завдано шкоди авторитету Національної поліції України як органу державної влади. Відтак, висновком службового розслідування від 08.02.2021 встановлено факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, що підриває авторитет поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому, а також вчинення старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 проступку, що несумісний з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Водночас, колегія не надає правової оцінки встановленим службовим розслідуванням обставинам порушення позивачем службової дисципліни, з огляду на те, що відповідно до наведених вище норм законодавства встановлення цих обставин належить до дискриційних повноважень дисциплінарної комісії. При цьому, обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування колегією суддів не встановлено. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що в силу наведеного правового регулювання спірних відносин, позивач, виконуючи службові обов`язки, зобов`язаний не допускати поведінки, яка ганьбить звання працівника поліції або підриває авторитет поліції, інших відносин, які носять протиправний характер. Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, також слідує, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 808/330/17. Матеріали ж справи свідчать про те, що відносно позивача внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України за фактом катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні за попередньою змовою групою поліцейських СПД №1 ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань. Отже, як вірно було зазначено судом першої інстанції, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, а також полягають в ігноруванні вимог Дисциплінарного статуту та Закону № 580-VIII, що у свою чергу, унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що дійсно, обраний відносно позивача вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим, проте вчинення позивачем проступку суд першої інстанції вірно оцінив в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення. Зокрема, судом першої інстанції було вірно зазначено, що матеріалами службового розслідування, у відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, повністю доведена вина позивача в порушенні службової дисципліни. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації. Обставини, за яких вчинено дисциплінарний проступок позивачем підірвали авторитет правоохоронних органів, дискредитували звання працівників органів внутрішнх справ, а тому суб`єкт владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, діяв у межах повноважень та у передбачений законодавством спосіб. Таким чином, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана з діями, які були виявлені під час службового розслідування та встановлення факту фактичного вчинення позивачем дій, що містять склад дисциплінарного проступку. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції ьа зазначає, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоча і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 127 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. За практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X.v Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v TheUnitedKingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Отже, вказані апелянтом доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний. Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного. Разом з цим, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних та допустимих доказів протиправності дій суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов О.В. Карпушова Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2021 року