Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/2130/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2130/21 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О., суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року по справі № 400/2130/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо відмови в нарахуванні та здійсненні соціальних виплат інваліду війни - 2 групи ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; - визнати протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо відмови в нарахуванні та здійсненні соціальних виплат інваліду війни - 2 групи ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2011 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю 2-ої групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 10512,00 грн, а також нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2011 рік, як особі з інвалідністю 3-ої групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням пепередньо виплаченої суми допомоги, що становить 11873,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації протиправно не виплачено ОСОБА_1 належної суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі з інвалідністю 2-ої групи у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Також, позивач зазначав про невиконання постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.06.2013р. по справі №489/3078/13-а щодо виплати щорічної грошової допомоги до 05 травня як інваліду війни за 2011 рік. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року у справі № 400/2130/21 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. У задоволенні вимоги про зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 11873,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні означеної позовної вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що право на соціальне забезпечення у порядку, передбаченому редакцією Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у позивача виникло з 27.02.2020 року. На момент проведення позивачу виплат щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2011 році, норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України № 170 від 14.03.2018 року та № 237 від 20.03.2019 року, були чинними. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції від 10.06.2021р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що окружним адміністративним судом неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим, спірне рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню із прийнятям нового судового рішення про задоволення вказаної частини позвних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 акцентує увагу на наявності постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.06.2013р. по справі №489/3078/13-а, яку наразі не виконано. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про виплату позивачу, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2011р. №341 коштів з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і месцевого бюджетів. В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що постановою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.06.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. по справі №489/3078/13-а (2-а/489/231/2013) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобовязано Департамент праці та соціального захисту населення м.Миколаєва вчинити дії щодо перерахунку відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993року №3551 належної позивачу до виплати разової грошової допомоги щорічно до 05 травня як інваліду війни за 2011 рік з розрахунку 7 мінімальних пенсій за віком виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та провести відповідно зазначеного перерахунку виплату вказаної грошової допомоги з урахуванням фактично сплаченої суми. В задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради та Миколаївської обласної державної адміністрації відмовлено. На виконання вказаного судового рішення Ленінським районним судом м.Миколаєва 13.03.2018р. ОСОБА_1 видано виконавчий лист про зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення м.Миколаєва вчинити дії щодо перерахунку відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993року №3551 належної позивачу до виплати разової грошової допомоги щорічно до 05 травня як інваліду війни за 2011 рік з розрахунку 7 мінімальних пенсій за віком виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та провести відповідно зазначеного перерахунку виплату вказаної грошової допомоги з урахуванням фактично сплаченої суми. З матеріалів справи убачається, що вищеозначений виконавчий документ ОСОБА_1 з метою примусового виконання подано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області. За наслідками примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва №489/3078/13-а від 13.03.2018р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 26.07.2019р. прийнято постанову ВП №56194688 про закінчення виконавчого провадження. У подальшому, ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації із клопотанням щодо виплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2011 рік. За результатами розгляду вказаного звернення Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на ім`я ОСОБА_1 надіслано лист від 23.04.2020р. №К-599-03, яким адресата повідомлено про неможливість виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва №489/3078/13-а від 13.03.2018р., оскільки у квітні 2011року ОСОБА_1 виплачено разову грошову допомогу у розмірі 510грн. Надаючи відповідь на поставлене перед судом апеляційної інстанції питання, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно із частинами 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у такій справі. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процессу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті

6. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Так, проаналізувавши предмет позову у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання виконання постанови Ленінського районного суду м.Миколаєва від 05.06.2013р. по справі №489/3078/13-а. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання рішення суду, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, вчиненими на виконання такого судового акту, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених рішенням суду. Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. У такому разі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення. Наявність спеціальних правових норм КАС України, направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Межі перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції установлено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначено статтею 315 КАС України, відповідно до пункту 3 частини 1 якої за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і закрити провадження у справі. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі передбачено статтею 319 КАС України, згідно із якою судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що у межах спірних правовідносин виник спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності закриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 19, 238, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 року по справі № 400/2130/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 11873,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги скасувати. Провадження у справі №400/2130/21 в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2011 рік у розмірі 11873,00 грн, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги закрити. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.