Постанова 4852 № 160/4221/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/4221/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, Секретаря Української сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Шишкіна Юрія Володимировича про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у березні 2021 року звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на веб-сторінці https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua/rishennya-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrainkоуі-silskоуі-rаdі-vid-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області рішення четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 97-04/VІІІ від 12.01.2021 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби гр. ОСОБА_2 »; - визнати протиправними дії Секретаря Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області Шишкіна Юрія Володимировича щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на веб-сторінці https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua/rishennya-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrainskоуі-silskоуі-rаdі-vіd-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області рішення четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області № 97-04/VIIІ від 12.01.2021 «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби гр. ОСОБА_2 ». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12 січня 2021 року на засіданні четвертої сесії VIII скликання Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 97-04/VIII «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби гр. ОСОБА_2 ». Вказане рішення опубліковано на веб-сторінці https://ukrsr.otg.dp.qov.ua/ua/rishennya-gromadi/rishennya-4-sesiyi-ukrayinskoyi-silskoyi-radi-vid-12012021 офіційного веб-сайту https://ukrsr.otg.dp.gov.ua/ua Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 22 січня 2021 року. ОСОБА_1 стверджує, що своєю бездіяльністю відповідачі порушили його законне право на своєчасний доступ до публічної інформації у формі відкритих даних, яке гарантовано Конституцією України. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачами несвоєчасно було опубліковано на офіційному веб-сайті прийняте рішення № 97-04/VIII «Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби гр. ОСОБА_2 ». Зазначені обставини не заперечуються сторонами. Проте позивачем в позовній заяві не наведено обґрунтувань та не надано суду доказів, що безпосередньо позивач зазнав втручання в свої права внаслідок несвоєчасного опублікування рішення відповідачами, та спричинення внаслідок цього суттєвого негативного впливу саме на позивача та завдання йому реальної шкоди. Доводи позивача про порушення його прав, викладені в позові, є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси, а тому підстави для задоволення адміністративного позову відсутні. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. З аналізу вказаної норми слідує, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Таким чином, обов`язковою умовою правового захисту у суді є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи в сфері публічних правовідносин, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у спеціальних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитися щодо наявності у особи, яка звернулася за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Суд звертає увагу, що з`ясування питання порушених прав, свобод чи інтересів позивачів передує розгляду питання щодо правомірності (законності) рішення, яке оскаржується. Відсутність порушення прав, свобод чи інтересів позивачів є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності такого рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року в адміністративній справі № 826/4406/16 та від 15 серпня 2019 року в адміністративній справі № 1340/4630/18. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги не наведено обставин та доказів реального порушення його прав з боку відповідачів. При цьому суд враховує, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень не є нормативно-правовим актом, є актом індивідуальної дії, яке стосується громадянина ОСОБА_2 , а тому внаслідок його прийняття взагалі не зачіпаються права та законні інтереси ОСОБА_1 у сфері публічних правовідносин. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2021 року в адміністративній справі № 160/4221/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з 12 жовтня 2021 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повна постанова складена 12 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров